Глава 23

1995 р. до Державної Думи було внесено проект нового Федерального закону"Про права і безпеку пацієнтів у сфері охорони здоров'я", котрий, однак, досі не прийнято. Частково права пацієнтів врегульовано "Етичним кодексом росій­ського лікаря", прийнятим Асоціацією лікарів Росії у 1994 р. Проте такий акт не має належної юридичної сили і може розглядатися лише як рекомендація.

Вважаємо, що всі права та обов'язки пацієнта можуть бути класифіковані як загальні та спеціальні. До загальних прав та обов'язків належать права і обов'язки, які є необхідними завжди, за загальним правилом, під час отриман­ня медичної допомоги будь-якого виду. До спеціальних прав та обов'язків належать права та обов'язки, які виникають під час отримання окремого виду медичної допомоги, зокрема при штучному заплідненні, при здійсненні опе­рації з корекції статі, при трансплантації органів тощо.

Аналіз вітчизняного законодавства, законодавства Російської Федерації та міжнародно-правових актів у сфері охорони здоров'я та надання медичної до­помоги дає змогу віднести до загальних прав пацієнта такі: право на вибір лікаря і лікувально-профілактичного закладу; на безоплатну медичну допомо­гу в межах гарантованого мінімуму медичної допомоги; на рівну медичну допо­могу незалежно від статі, віку, соціального та майнового становища, належ­ності до громадянства, місця проживання та інших соціальних, політичних та біологічних ознак; на обстеження, лікування та утримання у медичному за­кладі згідно із санітарно-гігієнічними стандартами; на проведення консультацій спеціалістів; на ознайомлення зі своїми правами та обов'язками; на медичну інформацію про стан свого здоров'я; на ознайомлення з медичними картами і даними лабораторних досліджень, а також з будь-якою іншою документацією, яка стосується його діагнозу, лікування і догляду, а також право на отримання копій і витягів з цих документів; право вимагати внесення в їх медичні доку­менти виправлень, доповнень і роз'яснень, а також оновлення медичних да­них, у разі якщо попередні дані були неповними, неправильними або застарі­ли; право вимагати вилучення зі своєї медичної картки документів, які не сто­суються хвороби, лікування та догляду; на невтручання у приватне та сімейне життя пацієнта, за винятком тих випадків, коли таке втручання є необхідним у цілях діагностики, лікування та догляду за даним пацієнтом і здійснюється за його згодою; на збереження таємниці медичної інформації щодо стану свого здоров'я; на повну інформацію щодо можливого ризику застосування нових лікарських засобів та методів лікування; на участь у прийнятті рішення щодо власного лікування, крім випадків, встановлених законодавством (наприклад, щодо пацієнтів — неповнолітніх, визнаних судом недієздатними та деяких інших випадках, наприклад щодо пацієнтів, які страждають на психічні роз­лади); на дачу добровільної інформованої згоди на медичне втручання; на відмо­ву від медичного втручання; на відмову від лікування, крім випадків, коли хвороба пацієнта становить соціальну небезпеку; на полегшення болю, пов'я­заного із захворюванням та (або) медичним втручанням; на гуманне ставлення з боку медичного персоналу; на відшкодування шкоди, заподіяної неналеж­ним лікуванням; на розпорядження щодо використання органів власного тіла

626

Правові засади надання медичної допомоги в Україні

для донорства при трансплантації органів як протягом життя так і після смерті;на розпорядження щодо анатомічного розтину власного тіла після смерті; пра-во не бути залученим до примусової праці під час перебування на лікуванні у медичному закладі; право не бути примусово госпіталізованим, за винятком негадків, встановлених законодавством; на допуск до пацієнта адвоката або законного представника для захисту його прав; право на допуск до нього: перекладача у необхідних випадках; право на користування послугами ад-воката та перекладача безоплатно у разі, коли пацієнт не має для цього коштів; ігаво на допуск до пацієнта священнослужителя для відправлення релігійно-го обряду; на звернення зі скаргою до керівника медичного закладу, медичної асоціації, у тому числі міжнародної, або до суду для захисту своїх прав; право померти з гідністю.

Спеціальні права та обов'язки встановлюються залежно від особливостей виду медичної допомоги, котра надається пацієнтові, а також залежно від статусу іісоби, яка є пацієнтом. Зокрема пацієнт має право на спеціальні заходи соці­ального захисту при проведенні медичного втручання, медичному забезпеченні репродуктивної функції людини, штучному заплідненні, стерилізації, транс-~жантації органів і тканин людині, зміні (корекції) статі, при одержанні психі­атричної допомоги, проведенні медико-біологічних експериментів тощо. З іншо­го боку, пацієнт може зазнавати й певних обмежень, які викликані специфі­кою хвороби (наприклад, обмеження щодо спілкування при інфекційних хво­робах тощо). В законодавстві та науковій юридичній та медичній літературі алеться про права окремих категорій пацієнтів, наприклад неповнолітніх осіб; осіб ув'язнених та осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі; осіб, визнаних судом недієздатними, тощо.

Окремо слід звернути увагу на важливість такого права пацієнта як право на інформацію про стан його здоров'я, яке передбачено Основами законодав­ства про охорону здоров'я України (ст. 39). Якщо право громадян та таку інфор­мацію становить один з елементів права на охорону здоров'я (ст. 6 Основ) і має загальний характер, то права пацієнта у цьому питанні стосуються саме ме­дичної інформації і мають конкретний зміст щодо здоров'я конкретного па­цієнта. Зміст медичної інформації має включати результати обстеження, вста­новлення самого факту захворювання, про діагноз захворювання та прогноз його можливого розвитку; про методи лікування та пов'язаний із цим ризик; про можливі варіанти медичного втручання, їх можливі наслідки; про очіку­вані результати лікування. Така інформація має надаватися, за загальним правилом, самому пацієнту. Стосовно осіб у віці до 18 років, а також осіб, ви­знаних у встановленому порядку недієздатними, така інформація має надава­тися їх законним представникам.

Інформація про стан здоров'я не може бути надана пацієнту проти його волі. В усіх випадках пацієнт має звернутися до лікаря за такою інформацією. Водно­час, якщо пацієнт звернувся за такою інформацією, вона має бути надана йому лікарем і належним чином (ст. 39 Основ). В особливих випадках, коли повна інформація може зашкодити стану здоров'я пацієнта, дозволяється її обме-

627