Глава 22

означає фактичне зупинення дії, передбачених законами України пільг для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, що є порушен­ням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Отже, і цей варіант заміни пільг за професійною ознакою не є правовим. Слід враховувати статтю 22 Конституції України, яка забороняє скасування прав та обмеження їх змісту і обсягу при прийнятті нових нормативно-право­вих актів.

Інший спосіб ліквідації пільг полягає у тому, що законами про Державний бюджет зупиняється дія інших законів, що передбачають право на пільги.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями су­б'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупи­нення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповіда­ють Конституції України. Тільки у 2007 р. Конституційним Судом України ухвалені рішення: від 14 червня 2007 р. № З-рп/2007 (справа про перерахунок пенсій військовослужбовців); від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян).

Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 р., набула системного характеру.

Особливо важливе значення, на наш погляд, має рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007.

У цьому Рішенні Конституційний Суд зазначає, що аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою консти­туційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кож­ного (ст. 46, 48 Конституції України). Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію, в той час, як зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та об­сяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передба­чених Основним законом України. Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соці­ально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

526

Соціальний захист окремих категорій населення

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначенийу Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних х&конів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чжном змінювати визначене іншими законами України правове регулювання гуспільних відносин, не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Зазначеним Рішенням Конституційний Суд України серед іншого визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), по­ложення статті 36 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", за якою пільги, компенсації та гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослуж­бовці та особи рядового і начальницького складу, надаються у разі, якщо за­значені працівники мають право на податкову соціальну пільгу, при цьому розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Слід підкреслити, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень ста­тей зазначених законів, що визнані неконституційними. Про це зазначено у пункті 5 згаданого рішення Конституційного Суду України.

Натомість Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено суттєві зміни до соціальних законів, у тому числі й такі, що обмежують надання пільг громадянам не лише за професійною ознакою, а і за соціальним статусом.

З метою вдосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціаль­ною ознакою, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 29 січня 2003 р. № 117 запровадив Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, і затвердив Положення про цей реєстр.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури і туризму України від 13 вересня 2006 р. № 341/651/619/769 затвер­джено Порядок забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) без­платним користуванням житлом з опаленням і освітленням відповідно до пун­кту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культу­ру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту".

527