Глава 21

16. Типове положення про центр професійної реабілітації інвалідів: Затв.наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 9 жовтня 2006 р. № 372.

17. Типове положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 76.

18. Типове положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 лютого 2007 р. №48.

19. Порядок надання допомоги на поховання деяких категорій осіб вико­ навцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати помер­ лого: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 99.

522

Глава 22

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ

НАСЕЛЕННЯ

22.1. Соціальні пільги як правовий засіб соціального захисту

Серед додаткових заходів соціального захисту переважне місце належить іпльгам, які передбачено законодавством.

Пільга — це встановлений законодавством дозвіл на повне або часткове звільнення певних категорій осіб від виконання певних обов'язків, які вста­новлені для інших суб'єктів (категорії суб'єктів), або надання особі додатко­вих прав (додаткового змісту та обсягу права) у визначеній сфері, порівнюючи з правами (обсягом прав) інших осіб у такій сфері.

Таким чином, пільги — це нерівність у правах, за допомогою пільг здій­снюється диференціація категорій осіб, яким надається особливий статус (про­фесійний або соціальний). Пільги — це завжди поліпшення становища особи порівняно з іншими особами, що мають права у певній сфері (галузі). При цьо­му надання пільг одній категорії осіб тягне скорочення обсягу прав у інших категорій осіб. Особливо це виявляється, коли фінансування забезпечення прав у певній сфері здійснюється з одного джерела, наприклад з державного або місцевого бюджетів, або за рахунок коштів відповідних роботодавців. Отже, існування пільг — складна проблема. Світова практика свідчить, що пільги можуть застосовуватися, але обсяги таких пільг мають бути оптимальними, їх критерії мають бути встановлені у законі, і при цьому має бути додержано принципу соціальної справедливості щодо забезпечення прав у цілому для населення або його частини.

За сферою суспільного життя пільги поділяють на трудові, податкові, транс­портні, житлові, у сфері охорони здоров'я, освіти тощо.

523

Глава 22

Залежно від характеру підстави,з якої пільги надаються певним катего­ріям осіб, пільги поділяють на професійні й соціальні.

В Україні пільги встановлені для певних категорій працівників у зв'язку з їх професійним статусом (народні депутати, депутати місцевих рад, військо­вослужбовці, працівники міліції, судді, прокурори, слідчі прокуратури та ін.), та у зв'язку з особливим соціальним статусом окремих категорій населення (ветерани війни, ветерани праці, ветерани органів внутрішніх справ та військо­вої служби, інваліди та ін.).

Соціальний статус особи — це встановлена законодавством сукупність прав та обов'язків особи у соціальній сфері. Пільги за соціальним статусом нада­ються особі, яка зазнала особливих соціальних ризиків, наприклад зазнала каліцтва (інвалідності), була учасником бойових дій, була піддана репресіям з політичних мотивів і реабілітована, зазнала техногенного або екологічного лиха тощо.

За офіційними даними, в Україні право на пільги мають близько 43 % насе­лення, з них за соціальним статусом — 31 %, за професійною ознакою — 13,8 % економічно активного населення. Тільки за законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пільги мають близько 7,5 млн громадян. Загальний обсяг пільг щороку потре­бує понад 29 млрд гривень, що дорівнює річним видаткам усіх місцевих бю­джетів України.

Наявність пільг за професійним статусом за міжнародною практикою вва­жається нонсенсом, оскільки презумується, що заробітна плата працівника будь-якої категорії має забезпечувати гідний рівень життя йому та членам його сім'ї і надавати можливість самостійно оплачувати усі необхідні житлові, по­бутові, медичні та інші послуги. Щодо пільг за соціальним статусом, то такі пільги передбачаються у законодавстві зарубіжних країн. Водночас такі пільги, по-перше, існують, як державна соціальна допомога, що надається після пере­вірки ступеня нужденності особи, по-друге, надаються у формі грошової допо­моги (житлова допомога, допомога на оплату освітніх послуг, гранти на на­вчання, допомога на батьків-одинаків тощо), натуральної допомоги (забезпе­чення молоком та вітамінами дітей до п'яти років і вагітних жінок, забезпе­чення необхідними предметами домашнього вжитку і паливом), субсидії (на проїзд у громадському транспорті, на житло) або відшкодування необхідних витрат (на медичне обслуговування, опалення житла для пенсіонерів) тощо.

Останніми роками уряд України зробив кілька спроб перевести пільги у систему державної соціальної допомоги.

По-перше, постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2002 р. № 253 було затверджено Стратегію заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню, якою передбачалося здійснити поетапне переведення пільг і субсидій населенню на компенсаційні виплати у грошовій формі, а також введення мораторію на запровадження нових видів пільг або розширення кате­горій їх одержувачів. Однак мораторій не спрацював, до останнього часу було

524

Соціальний захист окремих категорій населення

прийнято багато актів, в яких продовжували встановлювати нові пільги. Пла­нувалося з 2005 р. почати поетапне запровадження заміни пільг на грошові виплати. Але з економічних і політичних причин зазначену Стратегію було скасовано. Триває робота над новою Концепцією забезпечення адресного на­дання пільг окремим категоріям громадян¹.

По-друге, у питанні щодо надання пільг за професійною ознакою в законах України про Державний бюджет на відповідний рік фактично застосовано та­кий механізм: 1) встановлено правило, згідно з яким такі пільги надаються відповідними установами, де перебувають на службі такі працівники; 2) вста­новлено, що матеріальне забезпечення і пільги надаються у межах бюджетних асигнувань, які виділяються на утримання таких установ; 3) встановлено, що право на пільги мають лише ті працівники, грошові доходи котрих разом з грошовим еквівалентом пільг не перевищують певної межі, — у 2004 р. — прожиткового мінімуму, а з 2005 р. — податкової соціальної пільги.

Такий механізм передбачений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу" від 31 березня 2003 р. № 426 (зі змінами). Цією постановою передбаче­но, що відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про Держав­ний бюджет України на 2007 рік" пільги, компенсації та гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, теле­фоном і плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теп­лова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транс­порту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користу­вання у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом при­міського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу.

Важливо підкреслити, що рішеннями Конституційного Суду України нор­ми законів України про державний бюджет на відповідний рік, які ставлять надання пільг у залежність від певного рівня доходів, визнано неконституцій­ними. Зокрема у Рішенні від 1 грудня 2004 р. (справа № 1027/2004 про зупи­нення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) Конституційний Суд України знову підтвердив свою прихильність правовим позиціям, викладеним у попередніх рішеннях стосовно пільг та гарантій, зазначивши, що їх здійснення не залежить від розміру доходів працівників чи наявності фінансування з бю­джету, а має безумовний характер (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги; від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій; від 17 березня 2004 р. № 7-рп/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та праців­ників правоохоронних органів). Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 17 березня 2004 р. № 7-рп/2004, залежність права на пільги від тієї умови, що грошові доходи мають бути менше прожиткового мінімуму,

525