Глава 21

частково себе обслуговують (змішані за статтю); будинки-інтернати, де можуть одночасно функціонувати: 1) відділенняII профілю — для дітей з глибокою ро­зумовою відсталістю, які можуть самостійно пересуватись і обслуговуватись (роз­ділені за статтю); 2) відділення III профілю — для дітей з глибокою розумовою відсталістю, які можуть самостійно пересуватись і не можуть самостійно обслу­говуватись (розділені за статтю); 3) відділення IV профілю — для дітей різного ступеня розумової відсталості, які мають складні фізичні вади, не можуть само­стійно пересуватись та самообслуговуватись (змішані за статтю).

Основними завданнями будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання та надання медичної допомоги дітям з психофізичними вадами розвитку. Забезпечення навчального, корекційно-ви-ховного та психологічно-реабілітаційного процесу дітей-інвалідів здійснюють педагогічні та медичні працівники будинку-інтернату.

До будинку-інтернату приймаються на державне утримання діти віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які за станом здоро­в'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги і яким згідно з медичним висновком не протипоказано перебування в цій установі незалежно від наявності родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати. Якщо над дітьми, які влаштовані до будинку-інтернату, опікун­ство чи піклування не встановлено, адміністрація будинку-інтернату виконує обов'язки опікуна (піклувальника) та одночасно вживає заходів щодо встанов­лення опіки (піклування) над дитиною згідно з чинним законодавством. Вихо­ванцям, які досягли 16-річного віку, адміністрація будинку-інтернату оформ­ляє паспорт і документи про інвалідність. Дітям-сиротам та дітям, позбавле­ним батьківського піклування, які не мають опікунів (піклувальників), при досягненні ними 16-річного віку адміністрація будинку-інтернату оформляє пенсійну справу, сприяє присвоєнню йому ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів і відкриттю особи­стого рахунку у відділеннях банку.

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створюється за ба­жанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбав­лених батьківського піклування. Діє на підставі Положення про дитячий бу­динок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564. Батьки-вихователі — це особи, які беруть на ви­ховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, ви­щому навчальному закладі І—IV рівнів акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23 років. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається ра­йонною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконав-

494