Глава 21

звернення за нею протягом шести місяців після смерті особи у розмірі, вста­новленому на день смерті.

Допомога на поховання не виплачується у разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) (крім ви­падків, коли поховання здійснюється виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого).

21.6.4. Поховання померлих військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про поховання і похоронну справу" Збройні Сили України, інші утворені відповідно до закону військові формуван­ня, а також Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, інші державні органи надають допомогу в проведенні поховання померлих сім'ям, батькам або іншим особам, які зобов'язалися поховати померлих військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів вну­трішніх справ, кримінально-виконавчої системи, осіб начальницького складу податкової міліції, які померли (загинули) під час проходження служби (вико­нання службових обов'язків), компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначають­ся Кабінетом Міністрів України.

Наказом міністра оборони України "Про додаткові заходи щодо організації поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходжен­ня військової служби" від 5 червня 2001 р. № 185 затверджено Інструкцію про організацію зберігання тіл військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, та Інструкцію про організацію похо­вання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби. Заступникам міністра оборони України, командувачам військ оперативних командувань та відповідним начальникам і командирам наказано разом з правоохоронними органами забезпечити об'єктивне розслі­дування фактів загибелі (смерті) військовослужбовців; порядок та організа­цію поховання у кожному окремому випадку узгоджувати з місцевими дер­жавними адміністраціями або органами місцевого самоврядування за місцем поховання та рідними загиблих (померлих) військовослужбовців. Витрати, пов'язані з ритуальними послугами та похованням військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, здійснюються за рахунок коштів кошторису доходів і видатків Міністерства оборони Украї­ни. Відповідальність за організацію поховання військовослужбовців, які за­гинули (померли) під час проходження військової служби, несуть особисто командири військових частин, а у певних випадках — начальники та військові коменданти гарнізонів (військові комісари). Членам сімей загиблих (помер-

514

Соціальне обслуговування та діяльність соціальних служб

лих військовослужбовців надається право на проїзд за рахунок Міністерства оборони України до місця поховання і назад, а також на проїзд і перевезенняречей до вибраного сім'єю нового місця проживання протягом шести місяців від дня загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ (у редакції Закону України від 4 квітня 2006 р. № 3597-ІУ)⁵ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, кьбезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ""Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, екі звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на на-зчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється у порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист зійськовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 р. № 2011-ХП (зі змінами) у статті 1 визна­чає, що соціальний захист військовослужбовців — це діяльність (функція) дер­жави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріаль­них і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неза­лежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 у редакції Закону від 3 листопада 2006 р. № 328-У).

Стаття 16 цього Закону встановлює, що у разі загибелі (смерті) військово­службовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів Укра­їни військових формувань і правоохоронних органів, який перебував на кад­ровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова гро­шова допомога у розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служ­би у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби

відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 38. — Ст. 324.

515