Глава 23

Забороняється відмова у прийнятті до лікувальних закладів, у наданні ме­дичної допомоги, ущемлення інших прав осіб на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД, а також ущемлення прав їх рідних і близь­ких на цій підставі. Особи, зараження яких ВІЛ-інфекцією сталося внаслідок виконання медичних маніпуляцій, мають право на відшкодування в судовому порядку завданої їх здоров'ю шкоди за рахунок винної особи.

Батьки дітей, інфікованих вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, та особи, які їх заміняють, мають право на: спільне перебування в ста­ціонарах з дітьми віком до 14 років зі звільненням на цей час від роботи з виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною; збереження за одним із батьків у разі звільнення його з робо­ти у зв'язку з доглядом за дитиною віком до 16 років безперервного трудового стажу для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо.

Згідно зі статтею 23 Закону та постановою Кабінету Міністрів від 10 липня 1998 р. № 1051 дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД, виплачується щомісячна державна допомога у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зараження ВІЛ медичних і фармацевтичних працівників при виконанні ними професійних обов'язків належить до професійних захворювань. Праців­ники, зайняті наданням медичної допомоги населенню, проведенням лабора­торних і наукових досліджень з проблем ВІЛ-інфекції, виробництвом біоло­гічних препаратів для діагностики, лікування і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу, підлягають обов'язковому страхуванню за рахунок власника (уповно­важеного ним органу) закладу охорони здоров'я на випадок інфікування віру­сом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків, а та­кож на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворю­вань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції.

Завідоме поставлення в небезпеку зараження чи зараження іншої особи (або кількох осіб) вірусом імунодефіциту людини особою, яка знала про наявність у неї ВІЛ-інфекції, тягне за собою кримінальну відповідальність. Винна в цьо­му особа відшкодовує також витрати, що виникли у зв'язку з наданням зара­женій особі медичної та соціальної допомоги, у порядку, встановленому зако­ном України.

Надання безплатної допомоги громадянам в екстремальних ситуаціях (сти­хійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) покладається насамперед на спеці­алізовані бригади постійної готовності служби екстреної медичної допомоги з відшкодуванням необхідних витрат місцевих закладів охорони здоров'я в по­вному обсязі за рахунок централізованих фондів.

З метою створення умов для розширення доступності та підвищення якості екстреної медичної допомоги, що надається населенню, зниження рівня інва­лідності та смертності при нещасних випадках, травмах і отруєннях, гострих порушеннях життєвих функцій людини внаслідок серцево-судинних, інших захворювань постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2007 р.

602

"савові засади надання медичної допомоги в Україні

Ае 1290 затверджено Державну програму створення єдиної системи надання *:-: стреної медичної допомоги на період до 2010 р. Програмою передбачено ком-і-текс заходів, у тому числі реорганізація структурних підрозділів і закладів іхорони здоров'я відповідно до сучасних вимог щодо надання медичної допо-*:тн (спеціалізованої, високоспеціалізованої), вдосконалення структури ліка-зень швидкої медичної допомоги та багатопрофільних лікарень, укомплекту­вання їх лікарями за спеціальністю "медицина невідкладних станів", забезпе­чення високої якості медичної допомоги тощо.

ВУкраїні створено спеціальну службу в системі охорони здоров'я — Дер­жавну службу медицини катастроф. Служба складається з медичних сил, ме-хзгчних засобів та лікувальних закладів незалежно від форм власності, виду ияльності та галузевої належності на державному і територіальному рівнях. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 20 листопада 1997 р. ви-іяачено медичні сили і засоби та лікувальні заклади Служби з обов'язковою зс-іькістю спеціалізованих бригад постійної готовності; встановлено критерії зазначення потреб ліжкового фонду у таких бригадах тощо. Служба надає гоетраждалим в екстремальних ситуаціях безоплатну медичну допомогу на аз госпітальному та госпітальному етапах; організовує і проводить комплекс гааітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів; забезпечує збереження здо­ре з;'я свого персоналу та ін.

Громадянам, які під час невідкладної або екстремальної ситуації брали участь у рятуванні людей і сприяли поданню медичної допомоги, гарантують-:;;£ у разі потреби в порядку, встановленому законодавством, безплатне ліку-зання та матеріальна компенсація шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну.

Медико-соціальна допомога передбачає поєднання медико-санітарної до-іоісоги з доглядом та обслуговуванням неповнолітніх, а також громадян похи­лого віку та інвалідів у закладах охорони здоров'я, у домашніх умовах або в іощальних закладах інтернатного типу: будинках-інтернатах для дітей, для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонатах для ветеранів війни і праці.