Глава 22

ки є інвалідами; один з батьків — інвалід, а інший помер; одинока матір зчисла інвалідів; батько — інвалід, який виховує дитину без матері. Під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія та призначена пенсія (дер­жавна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам) виплачу­ються в повному розмірі.

Після закінчення навчального закладу інвалідам надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх бажанням право вільного праце­влаштування. При відмові у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за спеціаль­ністю інваліду, направленому за розподілом після закінчення навчального за­кладу, або при недодержанні інших умов трудового договору і законодавства про працю адміністрація підприємства (об'єднання), установи і організації відшко­довує витрати на його проїзд до місця роботи і назад до місця постійного прожи­вання, а також витрати на проїзд супровідника, якщо він є необхідним.

Право інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зай­нятості.

Протягом січня — серпня 2007 р. на обліку в службі зайнятості перебувало 18 419 інвалідів, з яких працевлаштовано 6207 осіб². У державній службі за­йнятості мають право бути зареєстрованими як безробітні і такі інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють, але бажають працювати. Служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його поба­жань. При цьому служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захи­сту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робо­чих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а та­кож проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідго­товку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1836 "Про реалізацію статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"³.

Згідно із цією постановою спеціальне робоче місце для інваліда — це окре­ме робоче місце або ділянка виробничої площі, які потребують здійснення до­даткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, зумовлених інвалідністю, шляхом пристосуван­ня основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Дотація роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, надається за умови, що трудо­вий договір з інвалідом, який працевлаштований на спеціальне робоче місце за направленням центру зайнятості, не буде розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі реорганіза­цією або перепрофілюванням підприємства, установи чи організації, скорочен-

²Урядовий кур'єр. — 2007. — 4 грудня. ³Урядовий кур'єр. — 2007. — 24 січня.

530

Іоціальний захист окремих категорій населення

чисельності або штату чи за згодою сторін протягом двох років з дня пра­цевлаштування. Розмір дотації на створення одного спеціального робочого місця хля інваліда не повинен перевищувати 40 мінімальних заробітних плат.

Водночас для інвалідів встановлено низку суттєвих гарантій. Зокрема, відмо­ва в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за -ніціативою власника або уповноваженого ним органу, переведення інваліда на _ншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускаються, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його (інваліда) герешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці зраці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенням здоров'я інвалідів. Залучення інвалідів до над­урочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається. При працевлаш­туванні інваліда роботодавець повинен керуватися індивідуальною реабіліта-ЛІ йною програмою інваліда. Ті підприємства, які не виконали в установлені стро­ки реабілітаційні заходи щодо інваліда, за рішенням медико-соціальної екс­пертної комісії відраховують кошти в розмірі вартості реалізації цих заходів до Фонду України соціального захисту інвалідів. Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда затверджене постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 23 травня 2007 р. № 757.

Законодавством передбачено механізм бронювання певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Ці питання регулюються Законом Укра­їни "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 р. і зі змінами) та підзаконними актами. Згідно зі статтею 19 цього Закону (ст. 19 у редакції Закону від 6 жовтня 2005 р. № 2960-ІУ) для підприємств, установ, органі­зацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця. Усі роботодавці, в яких працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захи­сту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів. Виконанням зазначеного нор­мативу вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно зі статтею 20 цього Закону усі роботодавці, в яких середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено статтею 19, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адмі­ністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-госпо-ларських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної заро­бітної плати на відповідному підприємстві. Ці положення не поширюються на

531