Глава 16

3. Про пенсії за особливі заслуги перед Україною: Закон України від 1 черв­ня 2000 р. № 1767-ІП // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 35. — Ст. 289 (зі змінами).

4. Про державні стипендії видатним діячам науки, освіти та культури: Указ Президента України від 14 лютого 1996 р. № 128/96 (зі змінами).

5. Про заснування довічних державних стипендій для учасників бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років: Указ Президента України від 17 травня 2000 р. № 689/2000 (зі змінами).

6. Про довічні державні стипендії для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною: Указ Президента України від 12 жовтня 2004 р. № 1226/2004 (зі змінами).

7. Про заходи щодо посилення соціального захисту громадян України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність: Указ Президента України від 8 червня 2001 р. № 411 (зі змінами).

8. Про довічні державні іменні стипендії громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність: Указ Президента України від 26 лис­ топада 2001 р. № 1147/2001 (зі змінами).

408

Глава 17

ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗА МІЖДЕРЖАВНИМИ

ДОГОВОРАМИ (УГОДАМИ)

За міжнародною практикою держави укладають міждержавні угоди щодо взаємного пенсійного забезпечення громадян своїх держав. Такі угоди мають велике значення у справі соціального захисту громадян. Ця проблема є акту­альною й для України, адже за деякими даними близько 5 млн українців про­живає і працює за кордоном. Водночас в Україні проживають іноземці та особи без громадянства, і на практиці виникають питання щодо їх пенсійного забез­печення.

Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забез­печення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжна­родними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України "Про загальнообо­в'язкове державне пенсійне страхування" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнарод­ними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Укра­їни.

Стаття 12 Закону передбачає, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни Украї-

409

Глава 17

ни, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше невстановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі за­гальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Причому зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичу­вальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах. Участь зазначених осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного стра­хування оформляється відповідним договором з органом Пенсійного фонду за місцем проживання, строк дії якого визначається у самому договорі, але не менше одного року. Територіальний орган Пенсійного фонду має право пере­віряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. Договір має бути укладе­ний у термін не пізніше ніж ЗО календарних днів з дня отримання заяви. В договорі встановлюються розмір та порядок сплати страхових внесків. Може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за попередні періоди. При цьому сума сплачених страхових внесків за кожний місяць не може бути меншою за мінімальний страховий внесок. Застрахована особа набуває усіх прав, у тому числі на отримання пенсійних виплат на умо­вах і в порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з пунктом 2 статті 4 Закону, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне за­безпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Якщо між Україною та іншою державою не укладено угоду, на громадян України, які живуть за її межами, поширюється чинність статті 57 Закону, яка встановлює, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія ви­плачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Україною підписано міждержавні та міжурядові угоди з 15 країнами, з яких 11 країн, що перебували у складі колишнього СРСР. Відповідно до цих угол пенсійне забезпечення провадиться за територіальним принципом. Тобто осо­бам, які живуть на території однієї з договірних сторін, пенсії призначаються за заявою особи відповідно до законодавства та за рахунок коштів цієї країни. При цьому стаж роботи, набутий на території іншої договірної сторони, зара­ховується до загального трудового стажу.

13 березня 1992 р. державами — учасницями СНД підписано Угоду у га­лузі пенсійного забезпечення. Уряди цих держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава — учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відпо­відальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці мають зобов'язання стосовно непрацездатних осіб, які набули право

410

Пенсійне забезпечення за міждержавними договорами (угодами)

н*. пенсійне забезпечення на їх території або на території інших держав заперіод їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав — учасниць Угоди, домовились про таке. Пенсійне забезпечення громадян дер­жав — учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством хержави, на території якої вони проживають. Усі витрати щодо надання пен--іішого забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає таке забезпечен­ня. Взаємні розрахунки не провадяться, якщо інше не встановлено двосто­ронніми угодами. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечен­ня громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав — учасниць Угоди. Призначення пенсій здійснюється за місцем проживан­ня. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умо­вах та за вислугу років, громадянам держав — учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на те­риторії колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Обчис­лення пенсій провадиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зарахо­вуються у трудовий стаж. При переселенні пенсіонера в межах держав — учасниць Угоди виплата пенсії за колишнім місцем проживання припиняєть­ся, якщо пенсія такого виду передбачена законодавством за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається згідно з законодавством держави — учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера. Необхідні документи для пенсійного забезпечення, які видані в належному порядку на території держави — учасниці СНД та держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 р., приймаються на території держав-учасниць без легалізації. Держави-учасниці домовились проводити політику гармонізації законодав­ства про пенсійне забезпечення.

Двосторонні міждержавні договори Україною укладено з іншими держава­ми. Вони стосуються як співробітництва у галузі соціального забезпечення, так і безпосередньо пенсійного забезпечення. Це, зокрема, такі:

• Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцево­ стях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпе­ чення (підписана 15 січня 1993 р.);

• Угода між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про співро­ бітництво в галузі пенсійного забезпечення (підписана 27 вересня 1994 р.);

• Угода між Україною та Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян (підписана 7 жовтня 1996 р., ратифікована 17 грудня 1997 р., набра­ ла чинності 27 березня 1998 р.);

• Договір між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення (підписаний 26 лютого 1998 р., ратифіковано 19 березня 1999 р., набрав чинності 11 червня 1999 р.);

• Угода між урядом України та урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення (підписана 28 липня 1995 р., ратифікована 7 травня 1996 р., набрала чинності 2 листопада 1996 р.);

411