Глава 23

могою окулярів та контактних лінз; 11) стоматологічна допомога, що надаєтьсянаселенню госпрозрахунковими відділеннями, кабінетами закладів охорони здо­ров'я; 12) медичне обслуговування закладів відпочинку всіх типів, спортивних змагань, масових культурних та громадських заходів тощо; 13) лабораторні, діагностичні та консультативні послуги за зверненнями громадян, що надають­ся без направлення лікарів; 14) медична допомога хворим удома (діагностичне обстеження, процедури, маніпуляції, консультування, догляд), крім осіб, які за станом здоров'я та характером хвороби не можуть відвідувати заклад охорони здоров'я; 15) перебування у стаціонарі батьків у зв'язку з доглядом за дітьми віком понад 6 років, якщо це не зумовлено станом хворої дитини; 16) перебуван­ня батьків разом з дітьми в дитячих санаторіях та надання їм послуг лікуваль­ного, профілактичного та реабілітаційного характеру; 17) надання санаторно-курортних послуг (реалізація путівок); 18) проведення профілактичних щеп­лень особам, які від'їжджають за кордон за викликом, для оздоровлення в зару­біжних лікувальних або санаторних закладах, у туристичні подорожі тощо за власним бажанням або на вимогу сторони, що запрошує; 19) проведення профі­лактичних щеплень усім особам, які бажають їх зробити поза схемами календа­ря профілактичних щеплень в Україні; 20) діагностика, профілактика та ліку­вання в госпрозрахункових кабінетах народної і нетрадиційної медицини; 21) медичне обслуговування іноземних громадян, які тимчасово перебувають на території України, в тому числі за договорами страхування; 22) проведення су­дово-медичної та судово-психіатричної експертизи у цивільних справах; 23) ре­алізація компонентів та препаратів, виготовлених з донорської крові; 24) видача бланків особистої медичної книжки та деякі інші послуги; 25) видача копії ме­дичної довідки, витягу з історії хвороби.

На платній основі надаються послуги з провадження господарської та/або виробничої діяльності, зокрема перебування громадян за їх бажанням у медич­них закладах з поліпшеним сервісним обслуговуванням, послуги з підготовки тіла покійного до поховання або кремації (послуги перукаря, косметолога, бальзамування), утримання тіл померлих у холодильній камері патолого-ана-томічного бюро після дослідження понад норми перебування, а також тих, що перебувають на зберіганні.

Медична допомога іноземним громадянам регламентується такими нор­мативно-правовими актами: постановою Кабінету Міністрів України "Про на­дання медичної допомоги іноземним громадянам" від 17 вересня 1996 р.; По­рядком надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово пе­ребувають на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1997 р. № 79; Переліком видів захворювань і станів іно­земних громадян, що потребують екстреної медичної допомоги, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 липня 1997 р. № 225 та ін.

606

23.4. Порядок засвідчення стану здоров'я

Стан здоров'я громадян має медичний і юридичний зміст. В медичному ас­пекті стан здоров'я людини виражається сукупністю антропометричних, клінічних, фізіологічних і біохімічних показників, які свідчать про наявність або відсутність хвороб чи фізичних вад. В юридичному аспекті певний стан здоров'я, засвідчений в установленому порядку, є одним із юридичних фактів, які у сукупності надають право особі отримувати медичну допомогу, вимагати надання пільг, здійснювати навчання, обіймати певну посаду, виконувати пев­ну роботу тощо.

Законодавство України містить спеціальні норми або нормативно-правові акти, спеціально присвячені засвідченню стану здоров'я окремого суб'єкта або здійснен­ню моніторингу щодо стану здоров'я населення. Це, зокрема, такі акти: Основи законодавства України про охорону здоров'я; постанова Кабінету Міністрів України "Про моніторинг стану здоров'я населення, діяльності та ресурсного за­безпечення закладів охорони здоров'я" від 28 грудня 2000 р. № 1907; накази Міністерства охорони здоров'я України "Про рейтингову оцінку стану здоров'я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я" від 31 травня 2002 р. № 197, "Про затвердження Правил визначення придатності за станом здоров'я осіб для роботи на суднах" від 19 листопада 1996 р. № 347, "Про затвердження форми та Порядку видачі медичної довідки про стан здоров'я пре­тендентів на посади керівників, заступників керівників центральних органів вико­навчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій від 10 січня 2000 р. № 2, "Про затвердження форми та Порядку видачі медичної довідки про стан здоров'я громадян України, які виїжджають за кордон" від 13 серпня 2001 р. № 332, "Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфек­ційних хвороб" від 23 липня 2002 р. № 280, "Про вдосконалення системи про­філактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів" від 28 листопада 1997 р. № 339; наказ Міністерства освіти України і Міністерства охорони здоров'я України "Про за­твердження Інструкції про звільнення від перевідних і випускних екзаменів учнів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів України за станом здоро­в'я" від 29 січня 1996 р. № 25/20; наказ Міністерства охорони здоров'я України та Служби безпеки України "Про затвердження Переліку психічних захворювань (розладів), які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці і за наявності яких допуск до державної таємниці громадянинові не надається" від 13 травня 2002 р. № 174/136 та ін.

Стосовно стану здоров'я можна виділити два напрями правового регулюван­ня. Перший стосується засвідчення належного стану здоров'я, який дає підстави обіймати відповідні посади, другий навпаки, спрямований на встановлення хвороби або інших порушень у стані здоров'я.

607