- •Глава 12
- •12.6. Страхові внески на пенсійне страхування
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13
- •13.1. Страховий стаж як загальна умова призначення пенсій за солідарною системою
- •Глава 13
- •13.2. Питання застосування трудового стажу при призначенні пенсій
- •Глава 13
- •13.3. Пенсії за віком
- •Глава 13
- •13.3. Пенсії за віком
- •Глава 13
- •13.4. Щодо пільг при призначенні пенсій за віком
- •Глава 13
- •Глава 13
- •13.5. Щодо визначення розміру надбавок, підвищень і доплат
- •Глава 12
- •Глава 13
- •13.6. Пенсії по інвалідності
- •Глава 13
- •Глава 13
- •13.7. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника
- •Глава 13
- •13.9. Порядок призначення та перерахунку пенсії
- •Глава 13
- •Глава 13
- •13.10. Виплата, припинення та поновлення пенсій
- •Глава 13
- •Глава 13
- •13.11. Правове становище Пенсійного фонду
- •Глава 13
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14 Теми рефератів
- •Глава 15
- •15.1. Загальна характеристика пенсійного забезпечення окремих категорій осіб
- •Глава 15
- •15.2. Пенсійне забезпечення державних службовців
- •Глава 15
- •Глава 15
- •15.4. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування
- •Глава 15
- •15.6. Пенсійне забезпечення прокурорських працівників
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 16
- •16.1. Державне пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18
- •18.1. Система та принципи недержавного пенсійного забезпечення
- •Глава 18
- •Глава 18
- •18.2. Види недержавних пенсійних фондів, їх засновники, учасники та вкладники
- •Глава 18
- •Глава 18
- •18.4. Пенсійні виплати недержавних пенсійних фондів
- •Глава 18
- •18.5. Успадкування пенсійних активів
- •Глава 18
- •Глава 19
- •19.1. Загальні засади соціального захисту дітей та державної допомоги сім'ям з дітьми
- •Глава 19
- •19.2. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами
- •Глава 19
- •19.3. Допомога при народженні дитини
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •19.5. Допомога на дітей одиноким матерям
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •20.1. Соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •20.3. Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом і чи II групи внаслідок психічного розладу
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •20.5. Правовий статус соціального інспектора
- •Глава 20
- •Глава 21
- •21.1. Соціальні послуги, їх форми, види, принципи та суб'єкти надання
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •21.2. Соціальні послуги центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
- •Глава 21
- •Глава 21
- •21.3. Соціальні послуги інтернатних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22
- •22.1. Соціальні пільги як правовий засіб соціального захисту
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.2. Соціальний захист інвалідів
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.4. Соціальний захист ветеранів війни
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.6. Соціальний захист дітей війни
- •Глава 22
- •22.7. Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.8. Соціальний захист жертв політичних репресій
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.9. Соціальна допомога біженцям
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 23
- •23.1. Право на охорону здоров'я та медичну допомогу
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •23.3. Безоплатні і платні медичні послуги
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •23.6. Порядок забезпечення населення медико-технічними засобами реабілітації
- •Глава 23
- •Глава 23
- •23.7. Правовий статус пацієнта
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •23.8. Правовий статус медичного працівника
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Тема 1. Соціальний захист та його організаційно-правові форми: вітчизняна і зарубіжна практика
- •Тема 2. Право соціального захисту як галузь національного права України
- •Тема 3. Принципи права соціального захисту
- •Тема 4. Правовідносини у сфері соціального захисту та їх суб'єкти
- •Тема 5. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії у сфері соціального захисту
- •Тема 6. Стандарти соціального захисту в міжнародних правових актах
- •Тема 7. Організаційно-правові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування
- •Тема 8. Загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняна випадок безробіття
- •Тема 9. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням
- •Тема 10. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування
- •Тема 11. Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
- •Тема 12. Державне пенсійне забезпечення
- •Тема 13. Недержавне пенсійне забезпечення
- •Тема 14. Державна допомога сім'ям з дітьми
- •Тема 15. Державна соціальна допомога у зв'язку з малозабезпеченістю
- •Тема 16. Соціальне обслуговування та діяльність соціальних служб
- •Тема 17. Соціальний захист окремих категорій населення
- •Тема 18. Медична допомога та правові основи її надання
- •Тема 19. Забезпечення лікарськими препаратами та виробами медичного призначення
- •II. Міжнародні нормативно-правові акти
Глава 23
коштовного отримання такої моделі коляски. В інших випадках коляска повертається органам праці та соціального захисту населення для подальшого передання інвалідам, які перебувають на обліку і потребують забезпечення таким засобом пересування.
23.7. Правовий статус пацієнта
9 січня 2002 р. Кабінет Міністрів України затвердив Міжгалузеву комплексну програму "Здоров'я нації" на 2002—2011 роки, яка передбачає, крім іншого, розроблення проекту закону про захист прав пацієнтів і медичних працівників. Характерною ознакою відносин, що регулюються медичним правом, є наявність двох основних суб'єктів — пацієнта і медичного працівника, і визначення правового статусу таких суб'єктів має практичне значення у справі реалізації прав громадян на одержання медичної допомоги. За визначеннями теорії права правовий статус складається з таких елементів: права суб'єкта; гарантії прав суб'єкта; обов'язки суб'єкта; відповідальність суб'єкта за порушення обов'язків.
Як уже зазначалось, слід відрізняти права та обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я і права пацієнтів при здійсненні медичної допомоги. Перша група прав має загальний характер і торкається усіх сфер, що оточують життєдіяльність людини. Такі права сформульовані у статті 6 Основ законодавства про охорону здоров'я. Громадянин як суб'єкт права на охорону здоров'я може й не бути пацієнтом, а стає ним за певних юридичних обставин. Очевидно, що вживаючи термін "пацієнт" кожен розуміє, що йдеться про надання медичної допомоги конкретній людині. У законодавстві досить широко застосовується термін "пацієнт", в окремих нормативно-правових актах регламентуються його права та обов'язки. Між тим, не визначено самого поняття "пацієнт", його правового статусу, а також не встановлено належним чином правові зв'язки між пацієнтом та медичним працівником, між пацієнтом та іншими суб'єктами медичних правовідносин.
Термін "пацієнт" широко застосовується у медичному законодавстві, як міжнародному, так і вітчизняному.
Права та обов'язки пацієнтів передбачаються у міжнародно-правових актах: Міжнародному кодексі медичної етики (жовтень 1949 р., з поправками, внесеними у серпні 1968 р. та жовтні 1983 р.); Лісабонській декларації стосовно прав пацієнтів (ВМА, 1981 р.); Положенні про захист прав і конфіденційності пацієнта (ВМА, жовтень 1993 р.); Рекомендаціях Комітету міністрів державам-учасницями стосовно проблеми пацієнта як активного учасника свого власного лікування № К (80) 4 (Рада Європи, квітень 1980 р.); Декларації про розвиток прав пацієнтів у Європі (ВООЗ, Європейське регіональне бюро, 1994 р.); Конвенції про захист прав та гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину) (ЕТ8-164, Ов'єдо,1997 р.); Декларації стосовно трансплан-
622
Правові засади надання медичної допомоги в Україні
тації людських органів (ВМА, 1987 р.); Положенні про запліднення; ВМА, 1987 р.); Положенні і поглядах Всесвітньої психіатричної асоціації про права і юридичний захист психічно хворих (жовтень 1989 р.); Гавайській декларації Всесвітньої психіатричної асоціації (липень 1983 р.); Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Принципи захисту психічно хворих осіб і поліпшення психіатричної допомоги" (17 грудня 1991 р.); Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи "Про ситуацію з психічними захворюваннями" (жовтень 1977 р.); Рекомендації Комітету міністрів держав-учасниць стосовно пра-зового захисту осіб, які страждають психічними захворюваннями та примусово утримуються як пацієнти (лютий 1983 р.); Резолюції 37/194 Генеральної Асамблеї ООН "Принципи медичної етики", що стосуються ролі працівників охорони здоров'я у захисті ув'язнених осіб від тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (18 грудня 1982 р.) тощо.
ВУкраїні права та обов'язки пацієнта регламентуються Основами законодавства України про охорону здоров'я (1992 р.), законами України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994 р.), "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" (1991 р.), "Про донорство крові та її компонентів" (1995 р.), "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" (1995 р.), "Про лікарські засоби" (1996 р.), "Про трансплантацію органів і тканин людині"(1999 р.), "Про психіатричну допомогу" (2000 р.), "Про захист від інфекційних хвороб" (2000 р.), "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" (2001 р.), постановами Кабінету Міністрів України, нормативними наказами Міністерства охорони здоров'я, інструкціями тощо.
Поряд з терміном "пацієнт" досить часто вживається термін "хворий". Розмежування цих понять має саме юридичне значення, оскільки поняття "хворий" має медичний зміст, а поняття "пацієнт" — медичний і юридичний зміст одночасно. Як правило, ці стани у людини збігаються. Проте слід враховувати різницю між цими поняттями, адже хвора людина може й не стати пацієнтом (наприклад, лікуватися самостійно або за допомогою членів сім'ї та знайомих, або бути хворою — мати хворобу, і не лікуватися взагалі). Водночас пацієнт може не бути хворим, наприклад пацієнтами є здорові особи, які за власними уподобаннями звертаються по косметичні послуги до лікаря-косметолога і отримують косметологічну медичну допомогу. Здорові особи можуть бути пацієнтами під час проведення за їх участю медико-біологічних дослідів.
Для визначенні поняття "пацієнт" цікаво звернутися до міжнародних актів. Зокрема Резолюція 46/119 Генеральної Асамблеї ООН на 75-му пленарному засіданні 17 грудня 1991 р. затвердила "Принципи захисту психічно хворих осіб та поліпшення психіатричної допомоги". У цьому акті "пацієнт" визначається як особа, яка одержує психіатричну допомогу, включаючи осіб, госпіталізованих до психіатричних установ. Як бачимо, в основу цього поняття покладено факт отримання особою медичної допомоги.
Видається можливим виділити такі юридичні факти, які слугують підставою для виникнення правовідносин між пацієнтом і медичним працівником:
623