105. Система пристолонаслідування

При монархічній формі державного управління влада монарха має спадковий характер, що обумовлює наявність порядку престолонаслідування. Порядок престолонаслідування встановлюється у конституції та конституційних законах і доповнюється звичаями тої чи ін.держави.

Виділяють наступні системи престолонаслідування:

1. Салічна система - право на престолонаслідування належить лише представникам чоловічої статті; (Японія, Бельгія, Норвегія)

2. Кастильська система(Іспанія). Право на престолонаслідування належить представникам як жіночої так і чоловічої статті, однак перевага за однакового ступеня спорідненості надається чоловікам. Для позначення цієї системи: Молодший брат «усуває старшу сестру»; (Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди)

3. Шведська система (назив. також скандинавською, але Москалюк використовує назву «шведська») Однакове право на спадкування престолу в однаковій мірі належить як чол. так і жінкам династійної сім ї; (у Швеції – з 1980р.)

4. Австрійська модель. Жінки мають право на спадкування титулу глави держави лише за умови відсутності чоловіків які б могли успадкувати титул монарха; нині дуже рідко застосовується.

5. Виборна монархія(ОАЕ, Малайська Федерація).

Москалюк не виділяв, але:

6. Мусульманська - трон спадкується не певною особою, а правлячою сім’єю, яка сама вирішує, хто з родичів займе престол. (Сауд.Аравія)

7. Племінна - монарха призначає племінна рада з числа синів покійного вождя (Свазіленд).

Особливості:

1) у Кувейті на престол може бути призначений будь-який син монарха;

2) існують в Непалі, Бутані - коли трон хоча і спакується певною династією, але король за життя визначає майбутнього спадкоємця, не обов’язково старшого сина.

106. Повноваження глави держави в зк.

Групи:

1) представницькі повноваження (всередині і за межами країни):

право підпису міжнародних договорів;

право безпосереднього звернення до глав іноземних держав та урядів;

призначення дипломатичних представників;

здійснення акредитації представників у зарубіжних країнах;

виступ з офіційними зверненнями до парламенту та посланнями до нації;

оголошення війни і підписання мирних договорів (у більшості країн)

Приклади:

США: щорічні послання Президента розглядаються як виклад політичної прогарами урядової діяльності на майбутній період.

ФРН: Федеральний Президент представляє Федерацію в міжнародно-правових відносинах.

Франція: Президент Республіки акредитує послів і надзвичайних посланників в іноземних державах.

(але реально, всі зазначені повноваження діють майже у всіх західних країнах, в т.ч. у Польщі, Італії..)

2) Повноваження пов’язані із управлінням справами держави:

а)в законодавчій сфері:

право скликання сесій парламенту, в тому числі надзвичайних сесій;

право дострокового розпуску парламенту; (прямо вказано у конституції Італіх)

законодавча ініціатива (в США Президент такого права немає);

право вето на законопроекти; (США,Франція,Польща)(король Великобританії має право вето але вже три століття таке право ним не застосовується)

опублікування законів; (у конст. Франції, ФРН)

право звернення в органи конституційного контролю щодо конституційності того чи іншого акту;

б)в сфері виконавчої влади:

призначення глави уряду і прийняття його відставки; (Франція)

участь у Формуванні уряду; (ФРН, Польща, Італія)

вирішення стратегічних питань військового управління, як військовим головнокомандуючим збройних сил;

введення особливих режимів управління (у федеративних державах);

видання власних нормативних актів (у країнах з парламентською формою правління вони часто потребують контрасигнатури). (ФРН, Франція, Польща)

в) в судовій сфері:

призначення на судові і вищі судові посади; (ФРН)

сприяння у виконанні рішень судів;

та інші.