ного й фундаментального інтересу до діяльності соціоло­гів, то вона не може бездумно розширювати територію, яка стане справді неозорою, якщо ми станемо досліджу­вати її, відмовившись від будь-яких заборон виходити за її межі' Суб’єкт, поза всяким сумнівом, має бути в центрі її зацікавлень, але як суб’єкт-мовець, а не просто як чиста суб’єктивність, наділена даром мови. Ми пропонуємо тут концентуалізувати його як психосоціального мовця (Клод Ажеж).

Автобіографія

(уривок)

Я прагнув, з одного боку, з’ясувати, чи можна пізнати все те, іцо поставив собі за мету пізнати; а з другого боку, я хотів зробити все можливе для того, аби світ став щасливіший. До своїх тридцяти вісьмох років я віддав свої найкращі сили здійсненню першого з цих завдань. Мене змагав скептицизм, і, попри моє бажання, він привів мене до висновку, що дуже велика частка всього того, чим займається наука, може бути піддана раціональному сумніву. Мені була потрібна визначеність, як іншим віра. Я вважав, що найімовірніше знайти точно означені істини в математиці. Ллє зрештою збагнув, що багато мате­матичних доведень, які мої вчителі переконували мене приймати на віру, мали безліч хибних припущень і висновків, і що якби ми справді прагнули відкрити в цій галузі істину, то це можна було б зробити тільки в мате­матиці зовсім іншого виду, побудованій на набагато твердіших основах, аніж ті, які досі вважали за цілком надійні. Ллє мірою того, як просувалася вперед моя праця, мені все частіше пригадувалася байка про слона й черепаху. Спорудивши слона, на якого міг опертися світ математики, я здав собі справу, що цей слон хитається, і спробував спорудити черепаху, щоб не дати слонові впасти. Але черепаха трималася не краще, аніж слон, і після якихось двадцяти років щонайнапружепішої роботи я дійшов висновку, що особисто я не можу більше нічого вдіяти, аби поставити математичну науку на несхитні підвалини (Бертран Расел).

Урядові обмеження безпосередньо стосувалися до української мови в літературі, науці та прилюдних висту­пах. Але посередню вони впливали на вибір розмовної мови між освіченими українцями та в їхніх родинах. Навіть приватна балачка українською мовою часто сприй­малася як доказ нижчого суспільною становища, якшо по-українському говорили не принагідно, а послідовно, це розцінювалося як свідома опозиція до російської мови, символу імперії, ш.о вже ставало просто небезпечним. Багато сучасників потверджують це у своїх спогадах. Приміром, Чикаленко пише: «Хоч тоді (1903), на мою думку, не можна було ставитися так гостро до того, що в українських родинах уживалася російська мова, бо тоді ж за українську мову позбавляли людей посад не тільки державних та земських, а й часом приватних. Отже, не слід дивуватися, що той самий автор, перераховуючи родини інтелігентів, де, незважаючи па такий стан, роз­мовляли українською мовою, міг назвати дише вісім: Лу- ценки, Грінчепки, Антоновичі, Лисенки, Старицькі, Ко­сачі, Шульгини та його власна» (Ю. Шевельов).

Хочеться задати сакраментальне запитання: що таке мова? Звісно, вчених визначень цього явища не бракує, проте ... Як чисто прагматично, то все зрозуміло: мова — засіб спілкування між народами, класами, індивідуумами. В організованому суспільстві то вищий ступінь володіння нею, то, напевне, ліпше. Високоорганізоване виробницт­во, політизовані суспільні формування, армія погребують чітких і доступних команд загальнозрозумілою мовою з метою точного й чіткого виконання їх. Але чи тільки для цього слуїус мова людям? Чи тільки для спілкування? А для мислення? Для його повнота й щирості?.. Як верта­лася колись надвечір жниця з поля, вона співала зовсім не з огляду на спілкування — для себе, для вираження своєї душі. Але яка має буги мова, що уособлює душу? Мова — як продукт душі і сама душа — певним чином як продукт рідної мови?

Либонь, варю задуматись (В. Биков).

Фразеологічні одиниці входять у синонімічні відно­шення між собою, а також з окремими словами, наприклад: сидіти склавши руки — ні за холодну воду не братися — палець об палець не вдарити — байдики бити — руки в боки — ледарювати.

Багато фразеологізмів побудовано на антонімії: руки білі, а сумління чорне. Праця чоловіка годує, а лінь марнує. Діла на копійку, а балачок на карбованець.

Фразеологічні одиниці часто виступають у власних варіантах. Це явище найчастіше виникає тоді, коли окремі компоненти замінюються рівноцінними лексемами: тримати (держати) язик за зубами; набалакати (на­молотити, наплести) сім мішків (сім кіп, три мішки) гре­чаної вовни; намилити голову (чуба, чуприну, шию, карк) та ін.

С різні класифікації фразеологічних одиниць — на семантичному, функціональному, граматичному (морфо­логічному і синтаксичному), історичному рівнях. Широке визнання здобула семантична класифікація: до уваги бе­реться ступінь з’єднаності складових частин і співвідне­сеність значення усього вислову з семантикою його окре­мих складників.

На цій основі розрізняють фразеологічні зрощення (неподільні за значенням; семантика фразеологізму не випливає із суми значень компонентів; їх ще прийнято називати ідіомами: собаку з 7сти — набути досвіду; бити байдики — ледарювати; звести нанівець — знищити); фразеологічні є д н о- с т і (теж семантично неподільні, але цілісне значення фразеологічного звороту мотивується значенням компо­нентів: прикусити язика — мовчати; не нюхати пороху — не бути ще в боях); фразеологічні сполу­чення (до них входять слова, що не втратили семан­тичної самостійності, але мають обмежені зв’язки з іншими словами: порушити питання, бере страх, жаль, досада, хоч не скажуть бере любов, ненависть). Окремо виділяють ще один клас — фразеологічні ви­слови, до яких зараховують такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні одиниці, які не тільки се­мантично подільні, а складаються цілком із слів з вільним значенням (серйозно й надовго; вовків боятися — в ліс не ходити; не все те золото, що блищить).

Джерелом утворення фразеологізмів є:

• Жива народнорозмовна мова, зокрема приказки, прислів’я (п !яте колесо до воза; як горох при дорозі; на ладан дише; одного поля ягода; тримати язик за зубами).

• Виробничо-професійна діяльність (дружній череді вовк не страшний; сім разів відмір, а один раз відріж; дати задній хід; міняти шило на швайку; на космічній швид­кості).

Ш Біблійні вислови (око за око, зуб за зуб; святая святих; Содом і Гоморра; випити гірку чашу до дна).

ш Антична література та міфологія (ахіллесова п ’ята; прокрустове ложе; аріаднина нитка; дамоклів меч; сізіфова праця).

• Сентенції, влучні вислови видатних людей: Умий­теся, образ Божий багном не скверніте (Т. Шевч ); Нам пора для України жить (І. Фр); Сталь і ніжність (П. Тич.); Любов і ненависть (Д. Павл.); Сміх крізь сльози (М. Гог.); Хто бере — усе той тратить, хто дає — усе придбав (Ш. Руст ).

Знайомлячись з таким явищем, як трансформація фразеологічних одиниць, слід засвоїти різні її способи (розширення і звуження значення, скорочення до натяку, модернізація тощо). Складною проблемою — в теоретич­ному і практичному плані — є переклад фразеологізмів з однієї мови на іншу.

Вправа 1

Напишіть по два-три речення, у яких слова брати, камінь, кидати, кров, крок, іти, заговорити, замикати, світ, вітер функціонують: а) як вільні синтаксичні сполучення; б) як фразеологічні сполучення. Використайте «Словник української мови».

Вправа 2

Визначте відтінки у значенні фразеологічних синонімів: співати дифірамби; курити фіміам; співати хвалу; підносити до небес; носитися, як дурень із ступою.

Вправа З

Підготуйте коротке повідомлення на тему «Як подають фразеологію у сучасних словниках (тлумачних, перекладних, термінологічних, спеціальних)».

За яким принципом подають фразеологічні одиниці в різного типу фразеографічних працях.

•* Вправа 4

З одинадіїятитомного «Словника української мови» випишіть по десять фразеологічних одиниць, у яких опорним словом є: а) іменники — назви тварин; б) іменники — назви частин людського тіла. Розкрийте значен­ня виписаних фразеологізмів.

Вправа 5

Користуючись «Російсько-українським словником», перекладіть фразеологізми з російської мови на українську. До українських відповідників доберіть фразеологічні синоніми і фразеологічні варіанти.

Глуп как пробка. Строить глазки (кому). Дать жизни (кому — чему). Бросаться в глаза. Из ума вон. Видно птицу по полету. Терпенье лопнуло. Сбить с толку. Разбить в пух и прах. Задирать нос. Принимать мери. Принимать участив. Принять к сведению. В конечном счете. Зто не в счет. Иметь в виду. Обратить в шугку. С глазу на глаз. Пускать пьіль в глаза.

•» Вправа 6

З тритомного «Російсько-українського словника» випишіть п’ять фразео­логічних одиниць, які мають в обох мовах спільні компоненти, і п’ять, які мають однакове значення, але відрізняються своїми компонентами.

Вправа 7

Визначте джерело походження поданих фразеологізмів. Поясніть їх значення.

Показувати пазурі; гедзь напав; одного поля ягода; міцний горішок; птаха високого польоту; ставати дибки; робити великі очі.

Білими нитками шито; куди голка, туди й нитка; видерти ворсу; давати задній хід; грати першу скрипку. Підносити на щит; ламати списи; кинутися в атаку. Викидати за борт; брати на буксир; кинути якір.

•» Вправа 8

Подані фразеологізми згрупуйте у синонімічні гнізда. Визначте значення фразеологізмів.

1. Добра, як з курки молока, а з верби петрушки. 2. До­ливати оливи до вогню. 3. Яке їде, такого і на віз бере.

4. Надибав свій свого. 5. З нього помочі, як з осики груш.

3. Підкладати дров у жар. 7. Свишо підкласти. 8. З цапа ні вовни, ні молока. 9. Іскру у порох укинути. 10. Дати на поталу.

•» Вправа 9

Доберіть фразеологізми-синоніми із значенням «багато», «бути несамо­стійним, залежним» і «щось (чи хтось) зайве».

Вправа 10

Згрупуйте подані фразеологічні синоніми у три гнізда. Запишіть інші приклади. Вкажіть, яким спільним значенням об’єднуються синоніми- фразеологізми.

1. Як на долоні волосся поросте. 2. їй кажи овес, а вона каже гречка. 3. Тоді буде, як рак свисне, як п’явка крикне. 4. На Миколи, та й ніколи. 5. Яке коріння, таке й насіння. 6. Ти йому стрижене, а він тобі смалене. 7. Тоді буде, як дві неділі разом зійдуться. 8. Я йому про індики, а він мені про кури дикі. 9. Ти йому образй, а він тобі луб’я. 10. Яка іцепа, така яблуня.

Вправа 11

Ознайомтесь з працею І. Франка «Галицько-руські приповідки», яку дослідники справедливо називають «вершиною» в українській фразео­логії початку XX ст. Визначте, яким принципом користувався вчений, укладаючи цю збірку.

Вправа 12

Запишіть десять—п’ятнадцять фразеологічних одиниць, маловідомих у загальнонародній мові, що їх уживають у вашому мовному середовищі.

Вправа 13

Ознайомтесь зі збірником «Прислів’я та приказки» (К., 1991): а) про­читайте передмову М. Паз яка «Перлини народної мудрості»; б) визнач­те, за яким принципом подано приповідки; в) охарактеризуйте один із розділів цієї книги.

Уважно прочитайте приповідки з опорним словом «хліб». Визначте, в якому значенні уживається це слово.

Які слова на позначення їжі уживаються в приказках та прислів’ях?

Згадайте декілька приповідок, у яких компонентом є власне ім’я.

Запишіть декілька приповідок, що мають значення часу.

Вправа 14

Підберіть десять—п’ятнадцять приповідок на тему мудрості.

Які з народних приповідок ви обрали б як кредо свого життя?

**е Вправа 15

Виділіть стійкі сполучення слів. Поясніть їх значення. Підберіть синоніми.

1. Такий мандатор був, як кажуть, ні рак, ні риба.

2. Треба було догодити і пану, й урядові, що тоді жили з собою, як пес із котом. 3. [Магнати] бачили, що з сеї муки не буде хліба, боялися втягання хлопів до руху. 4. Уряд і сам не вірив, аби можна було таким силуваним конем довго робити. 5. Ся цісарська заява приперла шляхту до стіни. 6. Гроші на те не впали би з неба. 7. |Українці, що]

думали про розірвання кайданів, були, як люди, що б’ються головою о мур в’язниці. 8. А коли бідний селянин хотів чого від пана, то мусив дати «куку в руку». 9. Опіка уряду, хоч обіцювала хлопові золоті гори, та направду допровадила його до бідності. 10. У нього руські кості поросли польським м’ясом [запорожці про Адама Кисіля].

11. [Інтелігентна молодь] пройшла була чистилище політичних процесів. 12. Пішло нашому науковому і освітньому життю з Петрового дня (/. Фр.).

•о

•ь

працівників машинного доїння. Кожного місяця з воріт виходить до 50 відремонтованих тракторів, щоб продов­жити битву за новий врожай. Питання створення достатку кормів вирішується ніби успішно. Він добре зарекоменду­вав себе в боротьбі з шкідниками в саду. Силами учнів організували концерти. Доповідач торкнувся питання роз­витку демократії. На передній край виносять питання збільшення виробництва. Хотів би зупинитися на питан­ні, яке мене найбільше хвилює (з газ.).

•е Вправа 23

Зреферуйте розділи з підручників та навчальних посібників про стан­дарти і штампи у мові газети і на цій основі напишіть повідомлення на тему: «Штампи і канцеляризми у мові газети».

•о- Вправа 24

Визначте, які із поданих висловів, серед яких є фразеологізми, нор­мативні.

Вища міра покарання, найвища кара; зчинити галас, підняти шум; нічого гріха таїти, ніде правди діти; що ж вдієш, що ж поробиш; впав у неласку, впав у немилість; як личить сусідам, як подобає сусідам; по старій звичці, за старою звичкою; гідний для наслідування, гідний наслідування; приймати міри, вживати заходи, вживати заходів; заключити договір, укласти угоду, підписати договір.

•>

народним афористичним словом, яке робигь наше мовлен­ня влучним, точним, дотепним. Народні вислови прони­кають у мову публіцистики, науки і навіть міжнародної дипломатії.

Дослідження прислів'їв зараз активно проводиться у всіх країнах світу, створюються численні фундаментальні і популярні збірки, видаються наукові праці, робляться спроби міжнародних класифікацій наремій (з кп.).

Правильним слід визнати усне або писемне мовлення, що відповідає граматичним, лексичним, стилістичним і вимовним нормам літературної мови. Проте правильність мовлення тс не засвідчує справжнього опанування мови. Можна говориш або писати досить правильно, але надто одноманітно. Такому мовленню бракує творчого підходу, стилістичної виразності. А мовленнєве мистецтво досяга­ється вмілим і доцільним вживанням слів різних стилів, різноманітних синтаксичних конструкцій, а також в усно­му мовленні — багатством інтонацій. Знання виражаль­них засобів мови і вміння використати їх залежно від ситуації мовлення — вищий ступінь опанування мовної культури. Щоб досягти його, треба досконало знати про різне призначення мовних засобів.

Стилістична доцільність вживання мовних засобів, їх відповідність потребам спілкування є ознакою високої культури мовлення (/. Вихов.).

Невербальне інформування. Процес спілкування не вичерпується усними та письмовими повідомленнями. У цьому процесі важливу роль відіграють невербальні форми інформування — жести, пози, міміка, зокрема вираз обличчя, та контакт очей. Дослідники виявили майже мільйон невербальних сигналів.

Спостерігати жести просто, але інтерпретувати їх наба­гато складніше. До того ж зайва чи суперечлива жестику­ляція через неправильне сприймання її шкодить справі. Щоб оволодіти бодай азами жестикулювання, потрібне тривале тренування, усвідомлення ролі кожного жесту, бо коли людина не навчиться керувати власними жестами, вони почнуть керувати нею, а вже тоді важко буде сто­ронньому зрозуміти сенс невербального повідомлення (з жури.).

•о- Вправа З

а) Опрацюйте вступні статті до тритомного «Російсько-українського словника» (К., 1980), до одинадцятитомного «Словника української мови» та «Орфографічного словника української мови» (К., 1994);

б) укажіть, яку функцію в цих словниках виконують позначки, які скорочення і з якою метою вживаються у цих словниках; в) визначте особливості розробки слів, що належать до різних частин мови.

•©> Вправа 4

Ознайомтесь докладно зі «Словником іншомовних слів» (К., 1985). Випишіть з нього десять—п’ятнадцять висловів, що вживаються в латинському написанні.

•о-