Контрольні питання

1. Обґрунтувати сутність титриметричних методів осадження.

2. Указати реакції, які лежать в основі методів осадження.

3. Охарактеризувати вимоги до хімічних реакцій, які покладені в основу методів осадження.

4. Указати іони, які можна аналізувати методом Мора, обґрунтувати відповідь.

5. Указати умови титрування при роботі методом Мора.

6. Пояснити, на чому засновано використання калій хромату, як індикатору, при визначенні хлоридіонів методом Мора.

7. Перелічити відомі адсорбційні індикатори.

8. Пояснити, в чому полягає дія адсорбційних індикаторів.

9. Указати, які речовини і в якому середовищі аналізують методом Фаянса  Ходакова.

10. Указати речовини, які аналізують методом Фольгарда.

11. Пояснити Сутність зворотного титрування при визначенні йодид-іонів методом Фольгарда.

12. Пояснити, на чому засновано використання залізо-амонійних галунів як індикатору при визначенні йодид-іонів методом Фольгарда.

13.Надати визначення методу меркурометрії.

14. Вказати титрант методу, особливості його приготування.

15. Надати приклади первинних стандартів, за якими визначають концентрацію розчину меркурій(І) нітрату.

16.Вказати індикатори методу меркурометрії, пояснити механізм дії.

17.Навести приклади об’єктів аналізу методом меркурометрії.

18.Охарактеризувати переваги та недоліки меркурометрії у порівнянні з іншими методами осадження.

Глава 7. Методи комплексоутворення

7.1. Теоретичні основи методу

К омплексиметричний метод – це метод титриметричного аналізу, який заснований на реакціях взаємодії досліджуваних іонів з неорганічними та органічними лігандами.

Найбільше значення в титриметричному аналізі має комплексоутворення іонів металів з галогенід, ціанід, тіоціанат іонами, а також з групою поліамінокарбонових кислот, які називають комплексонами.

Вимоги до реакцій, що використовують у комплексиметрії, такі ж, як і до реакцій в інших методах титриметричного аналізу, тобто реакції повинні проходити швидко, кількісно та стехіометрично.

Стехіометричність перебігу реакцій залежить від координаційного числа комплексоутворювача і від дентатності ліганду. Під дентатністю ліганду розуміють здатність його займати певне число координацйних місць біля центрального іону.

Неорганічні ліганди в більшості випадків монодентатні (Cl^-, CN^-, NCS^-, NH₃, OH^- та інші), проте їх використання обмежене, оскільки на відміну від плідентатних лігандів комплексоутворення з ними здебільшого перебігає нестехіометрично.

В аналітичній практиці найбільш широко використовується меркуриметричний і комплексонометричний методи аналізу.

7.2. Комплексонометрія (трилонометрія)

Метод, оснований на реакції взаємодії іонів металів з лігандами-комплексонами, з утворенням дуже міцних, добре розчинних у воді, у більшості випадків безбарвних внутрішньокомплексних сполук (хелатів або комплексонатів).

Титрантом методу є стандартний розчин трилону Б (або ЕДТА – динатрієва сіль етилендіамін тетрацетатної кислоти дигідрат), який утворює з катіонами металів комплексні сполуки в співвідношенні 1:1, незалежно від валентності іона металу.

Трилон Б (комплексон ІІІ, ЕДТА, Na едетат)

aбо скорочено: Na₂H₂R, де R – радикал етилендіамінтетраацетатної кислоти. Трилон Б дисоціює у водному розчині за рівнянням:

Na₂H₂R → 2Na⁺ + H₂R^2-

Аніон H₂R^2- утворює комплексні сполуки з катіонами металів згідно з наступними рівняннями:

Me²⁺ + H₂R^2- F [MeR]^2- + 2H⁺

Me³⁺ + H₂R^2- F [MeR]^- + 2H⁺

Me⁴⁺ + H₂R^2- F [MeR] + 2H⁺

Розчини трилону Б стійкі, тому можна використовувати розведені розчини (0,0001 М).

Визначення більшості катіонів проводять у присутності амоніачного буферного розчину, який зв’язує Н⁺іони, тому рівновага зміщується у бік прямої реакції.

Титрант методу: розчин трилону Б (с = 0,020,05 моль/дм³ або 0,1 моль/дм³) готують як вторинний стандартний розчин. Його стандартизують за цинком металічним або за стандартними розчинами солей магнію чи кальцію.

Кінцеву точку титрування визначають за допомогою металохромних індикаторів: мурексиду, еріохрому чорного Т, кислотного хром темносинього та ін.