Умови проведення реакції діазотування

1. Реакцію діазотування проводять у кислому середовищі, що необхідно для отримання нітритної кислоти з натрій нітриту, також для кращого розчинення речовини, яку аналізують у воді та для утворення стійких діазосполук. Для отримання кислого середовища в пробі (рН≈12) до розчину додають розведену хлоридну кислоту.

2. Кількісно реакція проходить при низькій температурі, тому що нітритна кислота, що виділяється у розчині, нестійка і при високій температурі розкладається на оксиди нітрогену та воду. Крім того, солі діазонію, які утворюються в результаті реакції, при високій температурі розкладаються з виділенням азоту. Тому перед нітруванням пробу охолоджують (нижче 10^оС).

3. Швидкість реакції залежить від :

• природи аміну;

• розташування замісників в ароматичному ядрі;

• розчинності аміну (добре розчинні аміни діазотуються швидше).

Діазотування перебігає повільно і, для прискорення реакції, використовують каталізатор калій бромід.

4. Титрують повільно при енергійному перемішуванні. Спочатку титрант додають зі швидкістю 2 см³ за хвилину, а наприкінці титрування – по 0,05 см³ за хвилину.

Визначення точки еквівалентності

Точку еквівалентності можна визначити трьома методами:

• за допомогою внутрішніх індикаторів;

• за допомогою зовнішніх індикаторів;

• електрохімічними методами (потенціометрично).

Внутрішні індикатори – це індикатори, які при титруванні вводять безпосередньо у розчин, який аналізують (табл. 3).

Таблиця 3.

Внутрішні індикатори, що використовуються в нітритометрії

Індикатор	Забарвлення до початку титрування	Забарвлення в кінцевій точці титрування
Тропеолін 00	Малиновий	Світло-жовтий
Тропеолін 00 з метиленовим синім	Червоно-фіолетовий	Блакитний
Нейтральний червоний	Малиновий	Синій

Інтервали між додаванням по краплях розчину наприкінці титрування з нейтральним червоним збільшують до 2 хвилин.

Зовнішній індикатор – йодокрохмальний папірець.

Визначення точки еквівалентності проводять таким чином: до розчину, який аналізують, ретельно перемішуючи, додають порціями розчин натрій нітриту; після додавання кожної порції титранту краплю розчину проби наносять скляною паличкою на йодокрохмальний папірець. Перша крапля надлишку нітритної кислоти, нанесеної на індикатор, окиснює йодид-іон до вільного йоду. Йод, в свою чергу, реагує з крохмалем: забарвлює індикатор в синій колір.

Реакція проходить за наступним рівнянням:

2NaNO₂ + 2KІ + 4НСl = I₂ + 2NO + 2NaCl + 2KCl + 2H₂O

NO + 2H+ + 1ē F NO + H2O	2
2I- – 2ē F I2	1
2NO +2I- + 4H+→ 2NO + I2

Слід відмітити, що на йодокрохмальному папірці може утворитися синя пляма і при відсутності надлишку нітрит-іона. Це відбувається внаслідок окиснення йона йоду до молекулярного йоду в сильно кислому середовищі, особливо (що часто буває) якщо KІ містить домішки KІО₃. Ці плями відрізняють за такими ознаками:

• пляма від нітриту виникає швидко і забарвлена в яскраво-синій колір з фіолетовою каймою, її спостерігають відразу після нанесення краплі проби на папірець;

• пляма від кислоти має фіолетовий відтінок, трохи буруватий з країв і з’являється повільніше, ніж від дії нітриту.

Слід зазначити, що використання зовнішніх індикаторів менш актуально в останній час.

Кінець титрування при використанні нітритометрії можна визначати також потенціометричним методом за допомогою рН-метра або іономера.