Глава 8 Строки Стаття 99. Строк звернення до адміністративного суду

Сб, 02/07/2009 - 23:24 — Консультант

 

1. Адміністративний позов може бути подано в межах

строку звернення до адміністративного суду, встановленого

законом.

   2.   Для звернення до адміністративного суду за захистом

прав,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,

який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли

особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення

своїх прав, свобод чи інтересів.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим

Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші

строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не

встановлено інше, обчислю­ються з дня, коли особа

дізналася або повинна була дізнатися про порушення

своїх прав, свобод чи інтересів.

4. Якщо законом встановлена можливість досудового

порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком,

то обчислення строку звернення до адміністративного суду

починається  з дня, колипозивач дізнався про рішення

суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду

його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних

повноважень.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. Це означає, що для з'ясування ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно проаналізувати такі приписи закону як: «адміністративний позов», «може бути подано», «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом».

Стосовно адміністративного позову, слід зазначити, що це звернен­ня до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України). Натомість правовий припис « може бути подано » означає, що передача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, у якій зацікавлена особа (позивач) формулює свою вимогу до суб'єкта владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, і до інших осіб, до яких звернена вимога (позивача). Правова природа позову як процесуального засобу захисту прав полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку вирішив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір про право. До процесуальних вимог належить і строк звернення до адміністративного суду з позовом. Отже, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле­них на цей випадок законом. У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній адміністративній справі.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Слід погодитися з думкою С. Фурси та Є. Фурси, що процесуальні строки неможливо закріпити в одній главі, адже вони залежать від тієї чи іншої процесуальної діяльності судді (суду) (Фурса С. Я., ФурсаЄ. І., Щербак С. В. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2Т. / Зазагред. С. Я. Фурси. -К.: Видавець Фурса С. Я.: КНТ, 2006. - С. 292). Проте для окремих випадків законом може бути встановлений інший строк на звернення до суду. Правила обчислення процесуальних строків встановлені у ст. 103 Кодексу адміністра­тивного судочинства України. Так, слід зазначити, що: 1) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок;

2) строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку; 3) строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку; 4) якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця; 5) останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день; 6) якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; 7) перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події; 8) останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу; 9) строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку; 10) зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

3. Відповідно до ч. З ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислю­ються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це означає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулю­вання спорів) від 9 липня 2002 р. (Справа № 1-2/2002). юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, що в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрис­дикції судів і права на судовий захист. Тому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору (як правило, це звернення до вищестоящого органу, який наділений функцією контролю і має право скасовувати прийняті рішення) і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

4. Відповідно до ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Це означає, що для розуміння положень ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України слід з'ясувати такі приписи закону: «для захисту прав, свобод та інтересів особи», «цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду», «які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».

Щодо першого припису «для захисту прав, свобод та інтересів особи», то необхідно зазначити, що можливість захисту прав, свобод та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом. Щодо іншого припису «цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду», то його потрібно розуміти так - строки для звернення можуть бути встановлені цим Кодексом та іншими законами. Натомість останній припис схиляє нас до того, що коли не встановлено інше, то строк звернення до адміністративного суду має обчислюватися з того дня, коли особа дізналася або за певних обставин повинна була дізнатися, що її права, свободи та інтереси порушені. Ці обставини визначаються у кожній конкретній адміністративній справі окремо.