Стаття 68. Перекладач

Сб, 02/07/2009 - 13:14 — Консультант

 

1.      Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійс­ нюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу,а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

2. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням особи, яка бере участь у справі, або призначається з ініціативи суду. Суд забезпечує особі перекладача, якщо дійде висновку, що особа внаслідок неспроможності оплатити послуги перекладача буде позбавлена судового захисту.

3. Перекладач має право відмовитися від участі в адміністратив­ ному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, право задавати питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

4. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом до суду, здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом посвідчу­ вати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють.

5.      Завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 68 Кодексу адміністративного судочинства України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Це означає, що згідно зі ст. 15 цього Кодексу особам, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють мовою, якою ведеться судочинство, гарантовано право мати у цій справі перекладача. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Зокрема за ст. 20 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР» мова нотаріального діловодства має відповідати вимогам, які передбачені для мови судочинства (ст. 18 цього Закону), а саме, що судочинство в Україні здійснюється українською мовою. У випадках, передбачених у ч. 2 ст. З цього Закону, судочинство може здійснюватися національ­ною мовою більшості населення певної місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї статті, - мовою, прийнятною для насе­лення конкретної місцевості. Це також узгоджується із прийнятою у Страсбурзі Європейською хартією про місцеві мови та мовні меншини. Таким чином, це положення відповідає загальній спрямованості нашої держави, яка гарантує захист прав і свобод людини і громадянина, а саме вільний розвиток, використання мов національних меншин, що передбачено положеннями ч. 2 ст. 10, ст. П Конституції.

Необхідно зазначити, що ч. 1 ст. 68 цього Кодексу передбачає умови, яким має відповідати перекладач для участі в адміністративному процесі. Такими умовами є те, що така особа має володіти мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство (тобто державною мовою), та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, або володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Тобто законодавець не встановлює прямих обмежень для виконання цієї функції.

За загальним правилом перекладачем може бути дієздатна фізична особа, яка не перебуває на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, а також здатна за своїм фізичним та психічним станом правильно сприймати реальність та здійснювати переклад. Проте аналіз інших статей Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що перекладач не може брати участі в адміністративному процесі та відводиться на таких підставах: якщо він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості перекладача (ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України).

2.       Відповідно до ч. 2 ст. 68 Кодексу адміністративного судочинства України перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням особи, яка бере участь у справі, або призначається з ініціативи суду. Суд забезпечує особі перекладача, якщо дійде висновку, що особа внаслідок неспроможності оплатити послуги перекладача буде позбавлена судового захисту. Це означає, що особа, яка не володіє або недостатньо володіє мовою, якою ведеться судочинство, чи є глухою, німою чи глухонімою, може клопотати перед судом про залучення до справи перекладача, який допускається ухвалою суду до участі в справі як інший учасник адміністративного процесу. Перекладач може бути призначений на участь у справі з ініціативи суду. Крім того, суд зобов'язаний забезпечити особі, яка бере участь у справі, якщо дійде висновку, що особа внаслідок неспроможності оплати послуги перекладача буде позбавлена судового захисту.

3.       Відповідно до ч. З ст. 68 Кодексу адміністративного судочинства України перекладач має право відмовитися від участі в адміні­ стративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, право задавати питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенса­ цію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Зазначені положення коментованої частини статті регламентують права перекладача в адміністративному процесі. Стосовно права перекладача під час розгляду адміністративної справи ставити питання з метою уточнення перекладу необхідно зазначити, що коли йдеться про переклад процесу адміністративної справи чи юридичних документів, зокрема рішення суду, ухвали тощо, то, недостатньо, щоб перекладачем був філолог, а необхідно, щоб така особа мала знання в галузі права. Отже, перекладач повинен відмовитися від участі в адміністративному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для юридичного перекладу, оскільки таке незнання може призвести до неправильного перекладу та позначитися на правах особи, яка не знає мови, якою ведеться судочинство, та постановленні незаконного та необгрунто­ваного рішення. Вимоги, яким мають відповідати перекладачі, є істотними, і не кожна особа, яка володіє іноземною мовою, здатна або може бути визнана офіційними органами перекладачем в адміністра­тивному процесі. Так, перекладач повинен знати юридичну терміно­логію як українську, так і іноземну, повинен брати на себе обов'язок не розголошувати відомості, які стали йому відомі під час розгляду справ, у яких він брав участь як перекладач.

Можливими підставами відводу перекладача в адміністративному судочинстві (ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України) є його некомпетентність, яка полягає у тому, що він погано володіє мовою, якою ведеться процес, якою говорить особа, яка бере участь у справі, чи складено документ.

Перелік спеціалізованих бюро перекладачів має бути в широкій інформаційній межі та бути опублікованим.

Перекладач має також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду (статті 92, 93, 94, 95 Кодексу адміністративного судочинства України)

4.   Відповідно до ч. 4 ст. 68 Кодексу адміністративного судочинства України перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом до суду, здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом посвідчу­вати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють. Це означає, що приписи ч. 4 ст. 68 цього Кодексу закріплюють обов'язки перекладача в адміністративному процесі. Перекладач нарівні з іншими особами, що належать до складу інших учасників адміністративного процесу, має зобов'язаний прибути за викликом до суду з метою виконання своїх функцій у судовому засіданні. Це положення забезпечується встановленою в законодавстві адміністративною відповідальністю перекладача за неявку за викликом суду. Так ч. 2 ст. 185-3 КпАП України встановлюється за злісне ухилення перекладача від явки в суд - накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інші процесуальні обов'язки перекладача вже мають специфічний характер, наприклад обов'язок здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють.

5. Відповідно до ч. 5 ст. 68 Кодексу адміністративного судочинства України за завідомо неправильний переклад або за відмову без по­важних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність. Це означає, що ч. 5ст. 68 цього Кодексу вказує на встановлення кримінальної відповідаль­ності перекладача. Так, ст. 384 КК України передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років за завідомо неправдивий переклад, зроблений перекладачем у суді. Частина 2 тієї статті передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років за ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів. Стаття 385 КК України за відмову перекладача від виконання покладених на нього обов'язків без поважних причин передбачає штраф від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Перекладач не може відмовитися від покладених на нього обов'яз­ків щодо здійснення перекладу без поважних причин. Тут слід звернути увагу на положення, що не може бути відмови без поважних причин, коли на нього судом вже покладені обов'язки щодо здійснення перекладу, тобто постановлена ухвала суду. Перекладач повинен мотивувати таку відмову з посиланням на докази. Перекладач належить до осіб, які не беруть участі у справі, і він не повинен бути зацікавлений у вирішенні справи, тобто не мати особистого інтересу на предмет спору, а лише сприяти суду в постановленні законного рішення шляхом здійснення правильного перекладу. Щодо інших обов'язків, то до них слід віднести невиконання розпоряджень суду щодо явки перекладача в судове засідання та розголошення відомостей, які стали перекладачеві відомі у зв'язку з виконанням ним професій­них обов'язків.