Стаття 82. Висновок експерта

Сб, 02/07/2009 - 17:17 — Консультант

 

1. У висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

2.      У висновку експерта також зазначається, що експерта по­ переджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладе­ них на нього обов'язків.

3. Якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти, що мають значення для справи І з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці

обставини.

4.Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропо­ нувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний

висновок.

5.Висновок експерта для суду не є обов' язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

1. Відповідно до ч. 1ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній під час проведення експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунто­вані відповіді на поставлені судом питання. В контексті зазначеного слід вказати на те, що висновок експерта є джерелом судових доказів. Інакше кажучи, висновок експерта - це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, процес та результати експертного дослідження. Висновок експерта надається останнім лише після проведення ними досліджень, які потребують спеціальних знань у різних галузях науки, техніки, ремесла, мистецтва, які можуть мати різний характер залежно від виду експертизи, що проводиться.

Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес підготовки експертизи місить такі основні елементи: 1) збирання необхідних матеріалів; 2) вибір моменту призначення експертизи; 3) визначення предмета судової експертизи; 4) формулювання запитань експерту; 5) вибір експертної установи або експерта. 

Збирання необхідних матеріалів.

Такими матеріалами насамперед є досліджувані об'єкти (речові докази), щодо яких адміністративний суд повинен з'ясувати певні питання. Досліджувані об'єкти збираються під час проведення судових дій (оглядів тощо) з дотриманням встановлених законом правил,

У деяких випадках експерту необхідно надавати так звані зразки порівняльного матеріалу. Під зразками для експертного дослідження слід розуміти матеріальні об'єкти, що надаються експерту для порівняння з об'єктами, які ідентифікуються або діагностуються. Це можуть бути зразки почерку, зразки шрифту друкарської машинки, які використовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали під час дослідження рукописів, предметів та інших об'єктів, які надаються експерту для дослідження. Зразки повинні мати репрезентативність (достатність кількості та якості) та порівняльність (можливість порівняння). За способом отримання зразки поділяються на дві групи: вільні та експериментальні. Вільні зразки виключають можливість будь-якого умисного викривлення ознак досліджуваного об'єкта тощо.

Визначаючи момент призначення експертизи, необхідно врахувати: 1) властивості та стан об'єктів експертного дослідження; 2) необхід­ність та можливість отримання порівняльних зразків; 3) особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо).

Визначення предмета судової експертизи. Предмет експертизи - це ті обставини, які можуть бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, та фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань і дослідження матеріалів адміністративної справи. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, судом.

Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам: 1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; 2) бути визначеними, конкретними та короткими; 3) мати логічну послідовність; 4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Призначення експертизи оформлюється ухвалою суду, яка є юридичною підставою проведення експертизи. Ухвала про призначен­ня експертизи складається з трьох частин: вступної, описової та резолютивної. 

У вступній частині ухвали зазначається дата та місце її складання, посада, прізвище особи, яка винесла ухвалу, найменування адміністра­тивної справи.

Описова частина передбачає короткий виклад обставин справи, де докладно подаються відомості щодо об'єктів експертизи (обставини, пов'язані з їх виявленням, вилученням, зберіганням та ін.). Завер­шується описова частина постанови формулюванням підстав для призначення експертизи, якими керується суд.

Резолютивна частина містить рішення про призначення експерти­зи, тут зазначається її вид, прізвище експерта або найменування експертної установи, питання, з яких необхідно дати висновок, перелік матеріалів, що надаються експерту.

Експертне дослідження - це процес дослідження об'єктів, що передані на експертизу. У своїй діяльності експерт використовує методи експертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для вирішення експертних завдань.

Експерт повинен керуватися такими загальними положеннями: об'єктивності повноти та всебічності дослідження; його законності та своєчасності; цілеспрямованості та плановості; безпосередності дослідження об'єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.

Враховуючи зазначене, розглянемо суть висновку експерта.

Висновок експерта є джерелом судових доказів. Висновок експер­та - це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, процес та результати експертного досліджен­ня. Оскільки висновок експерта є одним із видів доказів, на підставі яких (ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України) суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тому висновок повинен відповідати вимогам ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає належність та допустимість доказів. У ч. 1 коментованої статті дуже ретельно викладено відомості, які повинні бути зазначені у висновку експерта, але суддя, оцінюючи такий висновок, повинен пам'ятати, що схема та відомості висновку працівника експертних установ, на яких поширюється дія Закону України «Про судову експертизу», дещо відрізняється від тієї, що за­пропонована змістом коментованої статті. Інструкція Міністерства юстиції України, що визначає організацію роботи експертних установ у статтях 32—35 містить дещо іншу схему відповідей на поставлені перед ним питання. Цю обставину суд повинен враховувати під час оцінювання висновку експерта.

Висновок експерта складається з трьох частин: вступної, досліджу-вальної та заключення дослідження,

У вступній частині висновку експертизи вказуються: 1) назва експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною; 2) особа або орган, які призначили експертизу; 3) дані про експерта (експертів): посада, прізвище, ім'я та по батькові, освіта, експертна спеціальність та стаж експертної роботи; науковий ступінь та вчене звання; 4) дата надходження матеріалів до експертної установи і дата підписання висновку експертизи; 5) де і ким винесена постанова або ухвала про призначення експертизи; 6) питання, які належить вирішити експертові; 7) найменування матеріалів, що надійшли на експертизу, спосіб доставки та вид упаковки досліджува­них об'єктів; 8) клопотання експерта про подання додаткових матеріалів, наслідки їхнього розгляду; 9) обставини справи, які мають значення для подання висновку, з обов'язковим зазначенням джерела їх отримання; 10) відомості про осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальне положення).

Викладається висновок у письмовій формі і він має бути мотивова­ним, тобто після проведення дослідження у висновку має бути детальний опис самого проведеного дослідження, описані засоби, за допомогою яких такі дослідження проводились, вихідні дані тощо та зроблені в їх результаті висновки, обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Спроба описати висновок експерта у цій нормі робиться з погляд адміністративного судочинства, але в основі висновку експерта лежить наукове дослідження, тому вимоги до наукового дослідження мають стосуватися й висновку експерта. Так, насамперед у науковому дослідженні ставиться завдання, а потім даються відповіді на запитання. Не зовсім коректно у звичних умовах розгляду адміністра­тивної справи говорити про науковий ступінь учасника адміністратив­ного процесу, але це слід робити при даванні наукового висновку, оскільки досвід та рівень знань у науковій діяльності підтверджується відповідними відомостями. Сам експерт має надавати відомості про вірогідність отриманих ним результатів, про застосовані ним наукові методики та використані технічні засоби. Всі ці відомості будуть необхідними під час проведення повторної експертизи, щоб не повторювати виявлених помилок. 

У дослідній частині описуються об'єкти експертизи, викладається процес експертного дослідження, робиться аналіз і синтез отриманих результатів, наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт, обґрунтовуються його висновки. Дослідна частина висновку ідентифікаційної експертизи повинна містити опис конкретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання. Висновок експерта може мати форму категоричного висновку або висновку про неможливість вирішити питання, яке поставлене перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал: фотознімки, схеми, креслення та ін. Висновок підписується експертом.

Висновок експертів не може стосуватися правових питань.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України у висновку експерта також зазначається, що експерта по­переджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Це означає, що відповідно до ч. 13 ст. 66 Кодексу адміністративного судочинства України за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді експерт несе кримінальну відповідальність. Стаття 348 КК України передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років за завідомо неправдивий висновок. Згідно з ч. 2 тієї самої статті встановлено покарання у виді виправних робіт на строк до 2 років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років за ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому або особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів. Стаття 385 КК України за відмову експерта від виконання покладених на нього обов'язків без поважних причин передбачає штраф від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Отже, питання вказуються у формулюванні ухвали про призначен­ня експертизи. Якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найбільш доцільний порядок дослідження. Якщо редакція питання в постанові(ухвалі) не відповідає науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призначення судових експертиз у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редак­ції постанови (ухвали) про призначення експертизи, він може дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям.

Під час проведення повторної експертизи у вступній частині ви­сновку експертизи викладаються відомості про первинні (попередні) експертизи: прізвища, ініціали експертів, назва експертної установи чи місце роботи експертів, номер і дата висновку експертизи, висновки досліджень попередніх експертиз із питань, які були поставлені перед експертом на повторне вирішення, а також мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені у постанові (ухвалі) про її призначення.

Ще раз потрібно акцентувати увагу на тому, що в досліджувальній частині висновку експертизи описується процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновку експерта.

Кожному питанню, яке вирішується експертом, має відповідати певний розділ досліджувальної частини. Якщо декілька питань тісно пов'язані між собою, їхнє вирішення може описуватись в одному розділі.

Ще раз потрібно наголосити на тому, що досліджувальна частина повинна містити: 1) відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи дослідження, умови їх проведення; 2) посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них; 3) експертну оцінку результатів дослідження.

Суд має звернути увагу на те, що описування результатів застосуван­ня інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів може обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали екс­пертних експериментів мають зберігатись у наглядових експертних провадженнях і на вимогу осіб, які мають право ознайомитись з матеріалами експертизи, надаватись їм для вивчення. Крім того, в досліджувальній частині висновку повторної експертизи зазначаються причини розбіжностей з результатами попередніх експертиз, якщо такі розбіжності були наявні. В заключній частині висновки дослідження викладаються у вигляді відповідей на поставлені питання в тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині. На кожне з поставлених питань має бути дана відповідь по суті або зазначено, з яких причин неможливо його вирішити.

Висновок експертизи підписується експертами, які проводили дослідження, та засвідчується печаткою експертної установи.

Якщо до висновку експертизи додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми і т. ін., вони також підписуються експертами та засвідчуються печаткою експертної установи.

З. Відповідно до ч. З ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини. Це означає, що питання, які поставлені експертом з власної ініціативи, зазначаються після питань, викладених у постанові (ухвалі) про призначення експертизи. У висновку свої міркування експерт дає з приводу тих фактів, що мають значення для справи, оскільки це дозволено Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 р. № 53/5 і зареєстровану в Міністерстві юстиції України від 3 листопада 1998 р. № 705/3145. Крім цього, така позиція експерта дозволена ч. З ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Відповідно до ч. 4 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок. З указаної частини коментованої статті нам важливо зупинитися на таких приписах закону: «експерт дає свій висновок у письмовій формі», «висновок експерта приєднується до справи», «суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку», «якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок».

Перш за все зупинимося на першому положенні «експерт дає свій висновок у письмовій формі». В контексті зазначеного слід звернути увагу на те, що строки проведення експертиз встановлюються керівником експертної установи (структурного підрозділу) в межах: 1) 10 днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і не складних за характером досліджень; 2) 1-го місяця - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів або складних за характером досліджень.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення експертиз від 8 жовтня 1998 р, та її розділу 4-го (Організація досліджень та її оформлення) висновок експертизи оформлюється в письмовій формі. Висновок експертизи та додатки до нього складаються у двох примірниках, один з яких направляється особі або органу, які призначили експертизу, а другий залишається в експертній установі. На повторні експертизи складаються контрольні картки, які надси­лаються установі (служби), в якій виконувалися попередні експертизи, та до Міністерства юстиції України. Один екземпляр картки зали­шається в експертній установі. Якщо висновки повторних і попередніх експертиз не збігаються, то до установи (служби), в якій виконувалася попередня експертиза, надсилається також примірник висновку повторної експертизи з усіма додатками. Отже, це ще раз свідчить, що висновок експертизи робиться у письмовій формі.

Щодо такого припису закону, як «висновок експертизи приєд­нується до справи», то необхідно зазначити, що оскільки експертиза призначається ухвалою суду, то вона повинна поміщатися в справі, тобто висновок поміщається після ухвали і приєднується до справи як джерело доказу, в якому міститься інформація (відомості) про ті чи інші обставини справи. Крім того, положення закону «суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до висновку*, то це означає, що відповідно до п. 4 коментованої статті суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює експерту його права та обов'язки, встановлені ст. 66 Кодексу про адміністративне судочинство України, і попереджає його під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Головуючий приводить експерта до такої присяги:

«Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості*.

Присяга проголошується експертом усно, після чого він підписує текст присяги. Дія присяги поширюється і на ті випадки, коли висновок був складений до її проголошення. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи.

Якщо експертиза призначається під час судового розгляду, права, обов'язки експерта та його відповідальність роз'яснюються головую­чим одразу після залучення його до участі в адміністративному процесі.

Експертам, які працюють у державних експертних установах, роз'яснення прав і обов'язків експерта та приведення його до присяги здійснюються керівником експертної установи під час призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового експерта. Засвідчені печаткою експертної установи копії тексту присяги і розписки про ознайомлення з правами та обов'язками експерта і про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків подаються на вимогу суду.

Якщо в судове засідання не прибув експерт, суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість продовження судового розгляду справи за відсутності експерта, які не прибули, та постанов­ляє ухвалу про продовження судового розгляду або про оголошення перерви. Одночасно суд може вирішити питання про привід експерта,

який не прибув.

Для роз'яснення і доповнення висновку експерта особи, які беруть участь у справі, а також суд можуть ставити експерту питання. Першими задають питання експерту особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першими задають питання експертові позивач та його представник. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть задати експертові питання в будь-який час дослідження висновку експерта.

Викладені письмово і підписані пояснення експерта приєднуються

до справи.

Стосовно припису закону « якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок», необхідно зазначити, що така експертиза має належать до нескладних експертиз, крім того, об'єкти дослідження мають бути одиничні, які лише потребують використання простих, переносних пристосувань. Висновки такої експертизи мають заноситися до протоколу судового засідання і всі процедурні питання мають і в цьому випадку дотримуватися.

5. Відповідно до ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода СУДУ з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі. Це означає, що висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведеними із застосуванням наукових, технічних бо інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності їх оцінки судом у повному обсязі (тобто з врахуванням інших доказів у справі в сукупності). Отже, відповідно до ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідній ухвалі і в кінцевому рахунку в постанові адміністративного суду України. Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів. Однією з особливостей оцінки висновку експерта є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.

Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю, яка містить: 1) аналіз дотримання процесуального порядку призначення та проведення судової експертизи; 2) визначення відповідності висновку експерта завданню; 3) встановлення повноти та наукової обґрунтованості висновку експерта; 4) визначення відповідності висновку експерта іншим зібраним у справі доказам; 5) перевірку віднесення до справи даних, які містяться у висновку.

Необхідно мати на увазі, що встановлені суперечності між висновком експерта та ініпими даними у справі ще не свідчать про недостовірність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, під час якої можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих таі н.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може постановити одне з таких рішень: 1) визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення у справі; 2) визнати висновок неповним або недостатньо ясним та під час потреби призначити додаткову експертизу або допитати експерта; 3) визнати висновок експерта необґрунтованим або сумнівним щодо його правильності та у разі потреби призначити повторну експертизу або провести інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.