Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача

Чт, 02/05/2009 - 23:00 — Консультант

 

1.  Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та відводяться за підставами, встановленими у частині першій статті 27 цього Кодексу.

2.  Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі в адміністративному процесі, якщо:

1)  він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;

2)   проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи;

3)  з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.

3.  Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача в судовому засіданні при попередньому розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта,спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього відводу (само­відводу).

1. У відповідності з ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судо­чинства України секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та відводяться за підставами, встановленими у частині першій статті 27 цього Кодексу. З зазначеної частини статті 29 цього Кодексу видно, що підстави для відводу судді, передбачені у ст. 27 цього Кодексу, поширюються також на таких суб'єктів, як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач. Необхідність регламентації права відводу на законодавчому рівні зумовлена тією роллю, яку виконують ці особи в адміністративному судочинстві. Так, у ст. 63 цього Кодексу закріплено процесуальні права та обов'язки секретаря судового засідання, якими є: 1) здійснення судових викликів та повідомлень; 2) перевірка наявності та з'ясування причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідь про це головуючому; 8) забезпечення контролю за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами; 4) ведення журналу судового засідання; 6) оформлення матеріалів адміністративної справи; 6) виконання Інших доручень головуючого у справі. Від належного виконання назначених обов'язків останнього залежить своєчасність розгляду вправи судом, оскільки секретар здійснює судові виклики та повідом­лення (п. 1 ст. 63 цього Кодексу), можливість своєчасного подання доказів, оскільки згідно з п. 6 ст. 63 цього Кодексу секретар виконує доручення головуючого шляхом направлення запитів про витребуван­ня доказів. На секретаря судового засідання покладається також обов'язок щодо ведення журналу судового засідання (п. 4 ст. 63 цього Кодексу), забезпечення контролю за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами (п. З ст. 63 цього Кодексу), тому правильна фіксація усіх процесуальних дій, що мали місце в судовому засіданні, певною мірою залежить від секретаря судового засідання. Так, журнал судового засідання є одним із процесуальних документів, який має важливе значення для справи, оскільки у ньому повинен Чітко, ясно, повно та правильно фіксуватись весь хід судового розгляду оправи, включаючи пояснення сторін, третіх осіб, заявників, Заінтересованих осіб, позивача і відповідача та свідків, висновки експертів, спеціалістів, фахівців, органів державної влади та місцевого самоврядування. При ухваленні судового рішення (постанови або ухвали) суддя першої інстанції при написанні постанови або ухвали досить часто звертається до журналу судового засідання, щоб відтворити у пам'яті ті обставини, які мали місце під час розгляду оправи, особливо у тих випадках, коли справи тривалий час розгля­даються судом. При перегляді законності та обґрунтованості постанови або ухвали судами апеляційної та касаційної інстанцій суд також ввертається до журналу судового засідання, оскільки він є основним джерелом, із якого суд може дійти висновку про те, що судом нижчестоящої інстанції було порушено процесуальні норми. Але секретар судового засідання може бути прямо чи побічно зацікавлений у розгляді справи судом та така його зацікавленість може вплинути на Повноту та правильність ведення журналу судового засідання. Тому Право відводу секретаря судового засідання є також процесуальною гарантією прав осіб на законне судочинство.Діяльність експерта та спеціаліста також мають важливе значення ДЛЯ правильного розгляду справи. Наприклад ст. 67 цього Кодексу передбачено, що спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів, може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питані., що потребують відповідних спеціальних знань і навичок, він може брати участь у фотографуванні, складанні схем, планів, креслень, відбирати зразки для проведення експертиз тощо. Виходячи із повноважень спеціаліста можна дійти висновку, що правильність його консультації та його процесуальна діяльність можуть суттєво вплинути, наприклад, на висновок експерта, для якого він проводить. відбір зразків (тобто первинний матеріал), від якого залежить у подальшому висновок, робить схеми, креслення, від яких залежить п подальшому, наприклад, висновок експерта про можливість відшкоду­вання певної шкоди тощо. Тому зацікавленість спеціаліста у резуль­татах справи може суттєво вплинути на висновок експерта, який може бути покладено в основу постанови або ухвали суду. Тому не викликає. сумніву положення закону про можливість осіб заявити відвід спеціалісту, якщо у них є докази, що підтверджують підстави, передбачені ст. 27 цього Кодексу.

Щодо відводу, який може бути заявлений експерту, то це право осіб також зумовлене повноваженнями експерта та значенням його висновку для справи, який за ст. 66 цього Кодексу розцінюється як один із засобів доказування та може бути покладений в основу постанови чи ухвали адміністративного суду.

Висновок експерта ґрунтується на спеціальних знаннях у галузі ремесла, науки, техніки тощо, тому він може суттєво вплинути на вирішення справи. У зв'язку з цим, крім відводу, до експерта може бути застосована кримінальна чи інша відповідальність та він попереджується щодо цього за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді (п. 13 ч. 10 ст. 66 цього Кодексу).

Щодо процесуального становища перекладача, то він належить до осіб, які обслуговують судовий процес. Основними обов'язками перекладачів у адміністративному процесі є: надання кваліфікованої допомоги всім учасникам адміністративного процесу, забезпечення нормального ходу судового засідання із вживанням усіх передбачених законодавством засобів, тощо. Процесуальні обов'язки перекладача мають специфічний характер, пов'язаний з тим, що він повинен здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом посвідчу­вати правильність перекладу в процесуальних документах, що  вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють. Тому перекладач не може брати участі в адмі­ністративному процесі та відводиться у разі, якщо він прямо чи побічно зацікавлений в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості перекладача. Отже, підставами для відводу перекладача можуть бути ті, які передбачені уст. 17 цього Кодексу, та при перекладі це може виявлятись у таких діях перекладача: він, незважаючи на те, що попереджається про кримінальну відповідаль­ність, може здійснювати завідомо неправдивий переклад, допускати неточності та помилки у перекладі чи замовчувати та не перекладати певні обставини, які мають суттєве значення для постановлення законного та обґрунтованого рішення (постанови або ухвали) в Інтересах однієї із сторін. Але на практиці досить поширеними є випадки, коли йдеться про переклад ходу адміністративного процесу, зокрема участь перекладача при розгляді адміністративної справи, а перекладач хоча й володіє певною іноземною мовою, тобто є лише філологом, а не фахівцем у галузі права, тому він, можливо, сам не розуміє сутності певних процесуальних дій та правових ситуацій, тому може здійснити неправильний їх переклад, тобто він є некомпетент­ним. З цього приводу необхідно звернути увагу осіб, які пропонують суду перекладача, чи коли суд на клопотання особи запрошує такого перекладача для участі у справі перевірити ступінь компетентності перекладача шляхом постановки елементарних запитань, які дозво­лять встановити професійний рівень знань перекладача саме у галузі юриспруденції та знання мови, якою ведеться судочинство та якою володіє особа, яка бере участь у справі, наявність досвіду роботи у цій галузі та освіту. Щодо досвіду роботи та освіти, то експерт повинен підтвердити ці обставини документами. Як уже зазначалося, що можливість та своєчасність заявлення відводу некомпетентному або зацікавленому перекладачеві є процесуальною гарантією постановлен­ім законного рішення.

2. У відповідності з ч. 2 ст. 29 Кодексу адміністративного судо­чинства України експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі і адміністративному процесі, якщо: 1) він перебував або перебуває вслужбовій або в іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; 2) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використо­вуються при розгляді цієї справи; 3) з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань. Тобто зазначені положення передбачають додаткові підстави для відводу експерта та спеціаліста, шляхом зазначення положення про те, що вони не можуть брати участі у розгляді справи, якщо перебували або перебувають у службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі. Тобто така залежність може вплинути на діяльність експерта та законність його висновку, при допомозі якого можуть обґрунтовуватись підстави позову чи заперечення проти позову. Згідно зі ст. З Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження, чому перешкоджає будь-яка залежність експерта. Тому суддя при призначенні експертизи та залученні експерта до участі у судовому розгляді справи повинен встановити ці обставини.

Експерт та спеціаліст не можуть брати участі у розгляді справи, якщо з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери їхніх спеціальних знань. Тому такий експерт повинен заявити собі відвід, оскільки його неповний, суперечливий висновок не дасть відповідей на поставлені питання або буде неправильним, а від нього залежатиме реальний захист прав людини. Крім того, така некомпетентність експерта може призвести до проведення повторної, додаткової експертизи, при цьому доручати її проведення слід іншому експерту чи експертам.

В якості додаткової підстави відводу (самовідводу) експерта або спеціаліста закон називає також факт проведення ревізії, перевірки тощо, матеріали яких використовуються при розгляді цієї справи. Зацікавленість зазначених суб'єктів може проявитися в тому, що матеріали перевірок, ревізій тощо стали підставою для подання позову у даній справі, використовуються як докази тощо.

3. У відповідності з ч. З ст. 29 Кодексу адміністративного судо­чинства України участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача в судовому засіданні при попередньому розгляді такої справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього відводу (самовідводу). Це положення ч. З коментованої статті щодо участі секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача у судовому засіданні при попередньому розгляді цієї справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу слід розуміти так: при повторному розгляді справи всі зазначені суб'єкти не підлягають відводу, але можуть брати участь лише в тому процесуальному становищі, в якому вони брали участь при попередньому розгляді адміністративної справи. Так, секретар судового засідання не може бути експертом чи перекла­дачем, а експерт чи перекладач не можуть бути секретарем судового засідання тощо.