Стаття 50. Сторони

Пт, 02/06/2009 - 19:45 — Консультант

 

1.      Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

2.      Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи,організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. 

3.    Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

4.    Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень,можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 

1)      про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2)      про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3)      про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори,мітинги, походи, демонстрації тощо);

5)      в інших випадках, встановлених законом.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та від­повідач. Отже, не менш важливим згідно зі ст. 50 цього Кодексу, є питання про таку частину складу адміністративного процесу, як сторони. Сторони в адміністративному процесі належать до осіб, які беріть участь у справі. Таким чином, сторонами в адміністративному судочинстві, з одного боку, є особа, яка вважає, що її право, свободи чи правовий інтерес у сфері публічно-правових відносин порушено і звертається до адміністративного суду за захистом цього права, свобод чи правового інтересу (її можна назвати заявником, позивачем), а з іншого боку, - особа, яка, як вважає заявник, порушила його право, свободу чи правовий інтерес і повинна усунути це порушення чи компенсувати шкоду (відповідач). Це означає, що сторонами в адміністративному процесі є особи, публічно-правовий спір між якими становить предмет розгляду та розв'язання в адміністративному судочинстві. Отже, сторони - це особи, які беруть участь у справі від свого імені та з метою захисту своїх власних прав та інтересів, спір між якими про їхні суб'єктивні права та обов'язки має бути вирішений судом. Сторони - це суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, але слід враховувати те, що на момент пред'явлення позову вони є передбачуваними суб'єктами, оскільки суд може дати відповідь про їхні остаточні права та обов'язки тільки після розгляду справи по суті, тобто у судовому рішенні. Сторони виступають головними учасниками в адміністративному провадженні, без яких неможливий сам процес. Сторони шукають у суді захисту, коли вважають, що порушено їхні права, свободи та інтереси в сфері публічно-правових відносин. Тобто публічно-правовий спір може бути й тоді, коли порушення прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин не відбулося в дійсності. Б цьому разі суд повинен розглянути такий спір, тому що правосуб'єктність сторін можуть мати особи, які лише вважають, що їхні права, свободи та інтереси порушені. Слід зазначити, що сторони в адміністративному процесі, як і всі особи, які беруть участь у справі, мають юридичний інтерес у результаті її вирішення. Такий інтерес має особистий, матеріальний та процесуальний характер. Характерною ознакою сторін є також і те, що процес в адміністративній справі ведеться від імені та в інтересах сторін навіть у тому випадку, коли справу порушує не особисто позивач, а інші особи в його інтересах або сторони особисто не беруть участі в процесі. Слід звернути увагу, що крім зазначених ознак, рисами сторін є такі: 1) постановлення судом рішення саме з приводу справи сторін; 2) поширення на сторони всіх правових наслідків судового рішення; 3) несення сторонами судових витрат.

Отже, в Кодексі адміністративного судочинства чітко зазначено, що Сторонами в адміністративній справі є позивач та відповідач. Відповідно до п. 8 ст. З цього Кодексу позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністра­тивного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Таким чином, згідно з нормою позивачем названо особу, яка вважає, що її право, свобода чи інтерес в галузі публічно-правових відносин порушені й звертається до адміністративного суду за захистом цього права, свободи чи інтересу.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передба­чених законом, й інші особи, яких стосується вимога позивача. Позивач може заявити вимогу про захист прав і інтересів до суду особисто або в інтересах особи, права і свободи якої порушено, у передбачених законом випадках до суду можуть звернутися й інші особи. Відповідно до ч. 1ст. 60 цього Кодексу у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Це означає, що ч. 1 зазначеної статті встановлено перелік осіб, які у визначених Кодексом адміністративного судочинства України та чинним законодавством ви­падках, можуть звертатися до адміністративного суду із адміні­стративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. До них належать Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не скасовує їх і не спричиняє перегляд компетенції державних органів, які забезпе­чують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або Надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевоЗгідно зі ст. 13 зазначеного Закону, Уповноважений з прав люди 11 и може звертатися до суду з позовом про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом; а також бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, зокрема на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закрити м.

Однією з форм представництва прокуратури в адміністративному суді є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до ч. З п. 15 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. сільський, селищний, міський голови звертаються до суду з позовом щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також, повноваження ради та її органів. Аналогічні повноваження надані ч. (і п. 16 ст. 55 зазначеного Закону голові районної, обласної, районної у місті ради. Він за рішенням ради звертається з позовом до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіаль них громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинстві і України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Громадяни України можуть стати позивачами у всіх випадках, коли порушені їхні права і свободи. Іноземці і особи без громадянства не можуть брати участі як позивачі лише у публічно-правових спорах, пов'язаних з виборчим правом, державною службою.

Підприємства, установи, організації (юридичні особи) також можуть бути позивачами у випадку порушення їх прав незаконними діями або правовими актами органів публічної влади.

Як спеціальні суб'єкти звернення до суду слід виокремити суб'єкті її владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб). Публічно-правові спори між визначеними суб'єктами виникають зазвичай з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повно­важень, а також з приводу укладення та виконання адміністративних договорів. З особливих публічно-владних повноважень певних суб'єктів, їх обов'язку діяти виключно в межах закону випливає й обов'язок органів і посадових осіб публічної влади звертатися до суду у випадку порушення їх компетенції актом або дією іншого суб'єкта публічної влади. Відповідно до п. 15 ч. З ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні*, як ми вже зазначали, що сільський, селищний, міський голова може звернутися з позовом до суду з вимогою про визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Особливу групу суб'єктів права на звернення до суду з позовом становлять державні службовці, яким надане право звернутися до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з державною службою.

Слід зазначити той факт, що незважаючи на те, що в передбачених законом випадках адміністративну справу може бути порушено не лише позивачем, але й прокурором, іншими особами, яким надане право захищати права і свободи інших осіб (ст. 60 Кодексу адміністра­тивного судочинства України), позивачем завжди є особа, на захист прав, свобод і інтересів якої порушується така адміністративна справа.

3. Відповідно до ч. З ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Отже, не відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила його права, свободи або інтереси. Відповідач залучається до справи у зв'язку з позовними вимогами, які висуваються до нього. Згода відповідача на його залучення не є обов'язковою. Слід зазначити, що відповідачем також може бути й інша особа, якого стосується вимога позивача. Таким чином, за загальним правилом відповідачем у конкретній адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень. Згідно зі ст. З Кодексу адміністративного судочинства України під Суб'єктом владних повноважень в цьому кодексі розуміють органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти під час здійснення управлінських функцій на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень. З огляду на це положення відповідач не звертається до суду, а суд притягує його до участі у справі за відповідним позовом.

4. Відповідно до ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановле­них законом.

Наведений у ст. 50 цього Кодексу перелік останньої групи можливих відповідачів не є вичерпним, в законодавстві можуть бути встановлені й інші подібні випадки.

Відповідачами можуть бути також ЗМІ, підприємства, установи, організації, їхні посадові та службові особи, творчі працівники засобі» масової інформації, кандидати, їхні довірені особи, партії (блоки), місцеві організації партій (блоки місцевих організацій партій), їхні посадові особи та уповноважені особи, ініціативні групи референдуму, офіційні спостерігачі від суб'єктів виборчого процесу у справах щодо оскарження їхніх дій або бездіяльності, що порушують законодавство про вибори чи референдум.