Стаття 91. Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду

Сб, 02/07/2009 - 22:35 — Консультант

 

1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного

пункту сторін та їхніх представників, а також найманням

житла, несуть сторони.

2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка

не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту),а також компенсація за втрачений заробіток

чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньо-місячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних

занять — пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням

витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із

прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. В аспекті положень ч. 1 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України важливо розглянути термін «витрати». Цей термін означає «Гроші, кошти, витрачені на що небудь...» (Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 157). Отже, тут потрібно прокоментувати як гроші витрачаються сторонами та їхніми представниками. Враховуючи зазначене, під витратами слід розуміти судові витрати, які пов'язані з провадженням адміністративної справи в суді, і які покладаються на сторони, третіх осіб з самостійними вимогами. Під час розгляду адміністративної справи необхідно враховувати, що з урахуванням того, що адміністративні суди, як правило є територіально віддаленими від місцезнаходження (про­живання, перебування, знаходження) сторони та їхніх представників, що пов'язані з їх прибуттям до суду, проживанням, добовими, витрати можуть досягти значних обсягів. Тому стороні чи третій особі з самостійними вимогами, на користь яких ухвалено судове рішення, і яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду з одного населеного пункту до іншого), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять -пропорційно від обсягу мінімальної заробітної плати.

Відповідно до чинного законодавства за сторонами, їхніми представниками, на користь яких поставлене рішення суду, збері­гається середня заробітна плата за весь час, витрачений ними у зв'язку з явкою та викликом до адміністративного суду. Особам, які не є працівниками підприємств, установ чи організацій, виплачується винагорода за відрив від звичайних занять. Крім того, стороні або її представникові, на користь яких вирішено справу, якщо їх пере­бування було за межами населеного пункту постійного проживання, відшкодовуються такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові.

Сума винагороди за відрив від звичайних занять стороні або представникові, на користь яких ухвалено рішення суду, визначається з урахуванням їх характеру занять у межах від 20 до 30 % неоподатко­ваного мінімуму доходів громадян за день.

Витрати, пов'язані з явкою, відшкодовуються в обсягах, перед­бачених законодавством для відрядження працівників.

Якщо сторона звільнена від сплати судових витрат, зазначені виплати провадяться з коштів суду.

2.       Відповідно до ч. 2 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорцій­ но від обсягу середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від обсягу мінімальної заробітної плати. Ця частина статті є своєрідними продовженням приписів ч. 1 ст. 91 цього Кодексу, лише з різницею, що тут іде конкретизація, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникам сплачуються іншою стороною добові (під час переїзду), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Отже, в ч. 1 ст. 91 зазначені загальні положення, хто і за що виплачує витрати, а в ч. 2 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України конкретизується це питання, що лише дещо створює певні незрозумілості в застосуванні норми цієї статті.

3.       Відповідно до ч. З ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України граничний обсяг компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це означає, що граничний обсяг компенсації витрат за судовим рішенням не визна­ чено, а робиться відсилка на Кабінет Міністрів України.

У контексті аналізу коментованої норми слід зазначити, що й стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові зокрема й адвокату, сплачується іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту). Якщо відповідно до встановленого порядку допомога адвокатом була подана стороні безкоштовно, суд стягує з другої сторони зазначену суму на користь адвокатської фірми, колегії, бюро або в дохід держави. Оскільки витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а ті своєю чергою належать до судових витрат, тому слід враховувати положення про поділ витрат лише сторонами. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, але судом повинен враховуватися граничний обсяг компенсації витрат на правову допомогу.

Оскільки граничні обсяги компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюються Кабінетом Міністрів України, то мають бути: 1) для винагороди за відрив від звичайних занять з урахуванням їх характеру занять у межах від 20 до ЗО % неоподаткованого мінімуму доходів громадян за день; 2) витрати, пов'язані з явкою, відшкодовуються в обсягах, передбачених законодавством для відрядження працівників тощо. Оскільки праця адвоката потребує додаткових зусиль, до яких належать й матеріальні, купівля літератури, будь-яка творча праця, що базується на розумовій діяльності людини, то оцінити це практично неможливо. Отже, ця діяльність має містити проїзд, добові та оплату за договором в сумі для призначення адвоката (представника).