Стаття 22. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого

Чт, 02/05/2009 - 18:15 — Консультант

 

1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого ад-міністративного суду, якщо:

1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання   якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем

 проживання (перебування);

 2) після відкриття провадження у справі виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності;

3)      після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотриман­ня правил територіальної підсудності;

4)      після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

5)      ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу. 

2.        Питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

3.   Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено.

4.   Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задово­ лення.

5.   Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана.

6.   Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

1. У відповідності з ч. 1 ст. 22 Кодексу адміністративного судо­чинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: 1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); 2) після відкриття провадження у справі виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності; 3) після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил територіальної підсудності; 4) після задоволення відводів (само­відводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу. Розглянемо окремо положення кожного з означених пунктів ч. 1 ст. 22 цього Кодексу. Так, у п. 1 ст. 22 цього Кодексу йдеться про випадок передачі судом справи на розгляд до іншого суду, а саме за місцем проживання (перебування) відповідача, якщо таке раніше не було відоме. Так, ст. 19 цього Кодексу передбачає положен­ня, що позов до відповідача подається і вирішується за місцем знаходження відповідача. В тому випадку, коли місце проживання відповідача невідоме, то позов подається за місцем знаходження майна відповідача чи за місцем його перебування, або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його зайняття. Після пред'явлення до суду позову, в разі появи або розшуку відповідача, він може клопотати про передачу справи на розгляд суду за місцем його проживання або знаходження. Якщо суд задовольнить таке клопотан­ня, то справа передається до іншого суду. Постає питання, чи є задоволення такого клопотання відповідача про передачу справи до Іншого суду правом чи обов'язком суду? Процесуальна конструкція п. 1 ст. 22 цього Кодексу не має імперативного характеру щодо обов'язку судді задовольнити клопотання відповідача про передачу справи до іншого суду. Проте в кожному конкретному випадку таке клопотання відповідача повинно бути обґрунтованим, оскільки суд міг вже вчинити низку процесуальних дій у справі, а також могли мати місце витрати часу, коштів, процесуальних засобів, а отже, в такому разі зазначене клопотання підлягає задоволенню, якщо відповідач доведе суду доцільність передачі розпочатої розглядом справи. Слід звернути увагу на те, що ця підстава є винятком із загального правила, оскільки у п. 1 не йдеться, в який саме проміжок часу відповідач повинен подати таке клопотання.

Отже, потрібно мати на увазі, що підсудність справи встановлюється суддею при прийнятті заяви до свого провадження - під час порушення адміністративної справи в адміністративному суді. Якщо справа даному адміністративному суду не підсудна, то суддя адміністра­тивного суду повертає її заявнику для передачі до належного суду зі своєю мотивованою ухвалою про неприйняття (п. 6 ч. Зет. 108 Кодексу адміністративного судочинства України). Адміністративний суд, на розгляд якого надійшла адміністративна справа, вправі передати її на розгляд іншого адміністративного суду того ж рівня, якщо під час підготовки справи до розгляду виявилось, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. В разі задоволення відводів (само­відводів) або за наявності підстав, які виключають участь судді в розгляді адміністративної справи, справа передається адміністративно­му оуду вищого рівня для визначення підсудності.

Щодо п. 2 ч. 1 ст. 22 цього Кодексу, то в ній зазначається, що підсудність може бути замінена після відкриття провадження у справі. На цій стадії суд може вирішувати питання про передачу справи до іншого суду на підставі ухвали суду.

 Слід зазначити, що справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з дотриманням правил про підсудність, має бути розглянута ним по суті, навіть якщо у подальшому вона стала під­судною іншому суду. Проте, якщо судом задоволено клопотання відповідача, місце проживання (перебування) якого не було відомо раніше, про передачу справи за місцем його проживання (перебування), то така справа передається до адміністративного суду за місцем проживання відповідача. В тому ж випадку, коли після відкриття провадження у справі без дотримання правил предметної підсудності, то суд повинен передати її на розгляд належного адміністративного суду, незалежно від того, на якому етапі провадження у першій інстанції виявлено порушення правил предметної підсудності. Це викликано тим, що суд, який відкрив провадження у справі, є некомпетентним у розгляді відповідної справи, оскільки не було дотримано правил предметної підсудності. В тому випадку, якщо порушення правил предметної підсудності виявлено в суді вищої інстанції, то рішення суду першої інстанції належить скасувати, а справу передати до компетентного суду.

Правила територіальної підсудності є менш жорсткими, ніж правила предметної підсудності. Адже вважається, що рівень суду належний, але внаслідок порушення правил територіальної підсуд­ності можуть створюватися додаткові незручності, які, однак, зазвичай на зміст рішення об'єктивно не впливають.

Якщо порушення правил територіальної підсудності виявлено ще до початку судового розгляду, то адміністративну справу також належить передати до належного суду (п. З ч. 1 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України). Натомість, якщо порушення правил територіальної підсудності виявлено під час судового розгляду, суд повинен завершити розгляд справи та ухвалити судове рішення по суті спору. Крім того, в суді вищої інстанції саме по собі недотримання правил територіальної підсудності не може слугувати підставою скасування судового рішення. Підставою для такого скасування судового рішення можуть будуть лише об'єктивні передумови вважати, що рішення суду може бути неправосудним (наприклад, справу розглянуто за відсутності відповідача, який вказував на порушення правил підсудності і заявляв клопотання про передачу справи до належного суду). Таке рішення суду належить скасувати, а справу необхідно передати до належного суду.

В тому випадку, коли після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, то суд повинен передати адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду (п. 4 ч. 1 ст. 22 Кодексу адміністра­тивного судочинства України). Також, коли ліквідовано адміністра­тивний суд, який розглядав справу, то таку справу має бути передано до іншого адміністративного суду такого ж рівня (п. 5 ч. 1 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України). Натомість порушення судом правил інстанційної підсудності в будь-якому випадку тягне за собою неправосудність судового рішення і як наслідок - його скасування.

2. У відповідності з ч, 2 ст. 22 Кодексу адміністративного судо­чинства України питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Повідомлення осіб про розгляд питання про передачу адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється згідно з правилами ст.ст. 33-40 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, у відповідності зі ст. 33 цього Кодексу передбачено форми повідомлення зацікавлених осіб про здійснення судом певних процесуальних дій. Положення ст. 34 цього Кодексу спрямовані на реалізацію права сторони відповідно до ст.ст. 49, 52 Кодексу адміністративного судочинства України давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подати заперечення проти адміністративного позову. Згідно ст. 35 цього Кодексу з наявністю або відсутністю у суду відомостей про вручення повісток Кодекс адміні­стративного судочинства України зв'язує певні наслідки тощо. Ст. 36 цього Кодексу визначений час вручення повістки, а ст. 37 - наслідки відмови від одержання повістки. Натомість ст. 40 цього Кодексу регламентується положення щодо обов'язку повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання. Отже, виходячи з всіх цих правових приписів неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Отже, передача адміністративної справи з одного суду до іншого без повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є підставою для скасування рішення.

В тому випадку, якщо особа подала адміністративний позов з порушенням правил підсудності, то суд розглянувши питання про відкриття провадження, повинен повернути позивачеві позовну заяву у зв'язку з тим, що справа ця не підсудна цьому адміністративному суду (п. 6 ч. З ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України). В ухвалі про повернення позовної заяви суд має вказати, якому суду ця справа підсудна.

Якщо суд відкрив провадження в справі без дотримання правил предметної підсудності, то він повинен передати її на розгляд належного адміністративного суду, незалежно від того, на якому етапі провадження в першій інстанції виявлено порушення правил предметної підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі, не є компетентним у розгляді відповідної справи. Якщо порушення правил предметної підсудності виявлено в суді вищої інстанції, то рішення суду першої інстанції належить скасувати, а справу передати до компетентного суду.

Якщо порушення правил територіальної підсудності виявлено до початку судового розгляду справи, то адміністративну справу належить передати до належного суду.

3. У відповідності з ч. З ст. 22 Кодексу адміністративного судо­чинства України питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено. Це означає, що будь-яка передача справи з одного адміністративного суду до іншого проводиться на підстави ухвали з урахуванням думок сторін судового адміністра­тивного процесу. Ці положення врегульовані зокрема ст. 107 цього Кодексу, де зазначається, що суддя після одержання позовної заяви вирішує - чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду (п. 4 ч. 1 ст. 107 цього Кодексу). З приводу цього постановляється ухвала. Ухвалою є рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвали є процесуальною формою вираження діяльності по застосуванню права. Окремим документом викладаються ухвали, зокрема, з питань передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду, У відповідності з ч. 2 ст. 211 цього Кодексу ухвали суду першої інстанції (в тому числі і щодо питання про передачу адміністративної справи до іншого суду) після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касацій­ному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Підставою такого оскарження є порушення судом матеріаль­ного чи процесуального права. Такі ж положення стосуються і права апеляційного оскарження ухвал (ч. 2 ст. 185 Кодексу адміністра­тивного судочинства України).  Отже, ухвалу суду про передачу адміністративної справи може бути оскаржено в порядку, передбаченому чинним Кодексом адміністра­тивного судочинства України.

4.   У відповідності з ч. 4 ст. 22 Кодексу адміністративного судо­ чинства України передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення. Це означає, що ухвала суду щодо передачі адміністра­ тивної справи з одного суду до іншого може бути оскаржена. Це спричиняє встановлення певних правил щодо строків здійснення такої передачі. Тобто, відповідно до ч. 4 коментованої статті передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду. Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апе­ ляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встанов­ лений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У випадку подання апеляційної скарги на ухвалу суду передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після залишення її без задоволення.

5.   У відповідності з ч. 5 ст. 22 Кодексу адміністративного судо­ чинства України адміністративна справа, передана з одного адміністра­ тивного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана. Такий порядок має відповідати положенням ст.ст. 110-121 цього Кодексу та ст.ст. 122-157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Це положення стосується лише того випадку, коли дотриманий порядок передачі адміністративної справи з одного суду до іншого з врахуванням предметної, територіальної та інстанційної підсудності.

6.   У відповідності з ч. 6 ст. 22 Кодексу адміністративного судо­ чинства України спори між адміністративними судами щодо підсуд­ ності не допускаються. Це положення свідчить про те, що положення відносно предметної, інстанційної, територіальної підсудностей чітко визначені законом, а отже, унормовані чинним законодавством і виходити за його межі забороняється.