- •Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
- •Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
- •Стаття 3. Визначення понять
- •1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
- •Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
- •Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство
- •1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
- •2. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
- •Стаття 6. Право на судовий захист
- •1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
- •4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
- •Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
- •Стаття 8. Верховенство права
- •Стаття 9. Законність
- •Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом
- •Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі
- •Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу
- •Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду
- •Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
- •Стаття 15. Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство
- •Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді
- •Розділ II Організація адміністративного судочинства
- •Глава 1. Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ Стаття 17. Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ
- •Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ
- •Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ
- •Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ
- •Стаття. 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог
- •Стаття 22. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого
- •Глава 2 Склад суду, відводи Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово
- •Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів
- •Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів
- •Стаття 26. Незмінність складу суду
- •Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді
- •Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи
- •Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача
- •Стаття зо. Заява про відвід (самовідвід)
- •1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
- •2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.
- •Стаття 31, Порядок вирішення питання про відвід (самовідвід)
- •1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.
- •2. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
- •Стаття 32. Наслідки відводу (самовідводу) судді
- •Стаття 33. Повістки
- •Стаття 34. Зміст повістки
- •Стаття 35, Вручення повістки
- •Стаття 37. Наслідки відмови від одержання повістки
- •Стаття 38. Виняткові засоби судових викликів і повідомлень
- •Стаття 39. Виклик відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного перебування яких невідоме
- •Стаття 40. Обов'язок повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання
- •Глава 4 Фіксування адміністративного процессу Стаття 41. Фіксування судового засідання технічними засобами
- •Стаття 42. Ведення журналу судового засідання
- •Стаття 43. Зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання
- •Стаття 44. Відтворення та роздрукування технічного запису судового засідання
- •Стаття 45. Складення протоколу
- •Стаття 46. Зміст протоколу
- •Глава 5 Учасники адміністративного процессу Стаття 47. Склад осіб, які беруть участь у справі 1. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
- •Стаття 48, Адміністративна процесуальна правосуб'єктність
- •Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі
- •Стаття 50. Сторони
- •Стаття 51. Права та обов'язки сторін
- •Стаття 52, Заміна неналежної сторони
- •Стаття 53. Треті особи
- •Стаття 54. Права та обов'язки третіх осіб
- •Стаття 55. Процесуальне правонаступництво
- •Стаття 56. Представники
- •Стаття 57. Особи, які не можуть бути представниками
- •Стаття 58. Документи, що підтверджують повноваження представників
- •1. Предмет договору
- •2. Права та обов'язки сторін
- •3. Оплата доручення та порядок розрахунків
- •4. Вирішення спорів
- •5. Інші умови договору
- •Реквізити сторін:
- •Стаття 59. Повноваження представника в суді.
- •Стаття 60. Участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •Стаття 61. Особливості повноважень органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді
- •Стаття 62. Особи, які є іншими учасниками адміністративного процесу.
- •Стаття 63. Секретар судового засідання
- •Стаття 64. Судовий розпорядник
- •Стаття 65. Свідок
- •Стаття 66. Експерт
- •Стаття 67. Спеціаліст
- •Стаття 68. Перекладач
- •Глава 6 Докази Стаття 69. Поняття доказів
- •Стаття 70. Належність та допустимість доказів
- •Стаття 71. Обов'язок доказування
- •5. Суд може збирати докази з власної ініціативи.
- •6. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
- •Стаття 72. Підстави для звільнення від доказування
- •2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
- •Стаття 73. Забезпечення доказів
- •1. Особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладне ним, мають право просити суд забезпечити ці докази.
- •2. Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі.
- •Стаття 74. Способи забезпечення доказів
- •1. Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
- •Стаття 75. Заява про забезпечення доказів та порядок її розгляду
- •Стаття 76. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників
- •Стаття 77, Показання свідка
- •1. Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
- •2. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
- •3. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.
- •Стаття 78. Допит свідка за місцем його проживання або в місці його перебування
- •1. Суд може допитати свідка за місцем його проживання або перебування з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка.
- •3. Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його перебування.
- •Стаття 79. Письмові докази
- •1. Письмовими доказами є документи (зокрема електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
- •Стаття 80. Речові докази
- •Стаття 81. Призначення судової експертизи
- •Стаття 82. Висновок експерта
- •Стаття 83. Комісійна експертиза
- •1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.
- •Стаття 84. Комплексна експертиза
- •1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експерта ми різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.
- •Стаття 85, Додаткова і повторна експертиза
- •1. Якщо висновок експерта буде визначено неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
- •Стаття 86. Оцінка доказів
- •1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім
- •2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
- •3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність
- •Глава 7 Судові витрати Стаття 87. Види судових витрат
- •Стаття 88. Зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат
- •1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи
- •2. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не
- •Стаття 89. Сплата і повернення судового збору
- •Стаття 90. Витрати на правову допомогу
- •1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або
- •2. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
- •3. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
- •Стаття 91. Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду
- •1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного
- •2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка
- •3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням
- •Стаття 92. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз
- •Стаття 93. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи
- •1. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на
- •2. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням
- •Стаття 94, Розподіл судових витрат
- •Стаття 95. Розподіл витрат при відмові позивача від адміністративного позову
- •1. При відмові позивача від адміністративного позову
- •Стаття 96. Судові витрати, пов'язані з примиренням сторін
- •1. Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не
- •Стаття 97, Визначення розміру судових витрат
- •1. Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий
- •Стаття 98. Рішення щодо судових витрат
- •Стаття 98. Рішення щодо судових витрат
- •Глава 8 Строки Стаття 99. Строк звернення до адміністративного суду
- •1. Адміністративний позов може бути подано в межах
- •3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим
- •4. Якщо законом встановлена можливість досудового
- •Стаття 100. Наслідки пропущений строків звернення до адміністративного суду
- •1. Пропущений строку звернення до адміністративного
- •2. Якщо суд визнає причину пропущений строку звернення до
- •3. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним
- •Стаття 101. Процесуальні строки
- •1. Процесуальні строки - це встановлені законом або судом
- •2. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і
- •Стаття 102. Поновлення та продовження процесуальних строків .
- •3. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропуще ного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.
- •Стаття 103. Обчислення процесуального строку
- •Додаток.Рекомендації ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права
- •Резолюція (77) 31 Комітету Міністрів про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади
- •Роз'яснювальний коментар Вступ
- •Рекомендація № к(84) 15 Комітету Міністрів державам-членам стосовно публічно-правової відповідальності за причинену шкоду
- •Заключні положення
- •Роз'яснювальний коментар Вступ
- •Принципи
- •Рекомендація №(87) 16 км д-ч стосовно адміністративних процедур,які впливають на права великої кількості осіб
- •Додаток до Рекомендації № к (87) 16 Сфера застосування і дефініції
- •Роз'яснювальний коментар Вступ
- •Загальні міркування
- •Роз'яснення стосовно принципів
- •Розділ II
- •Рекомендація №r (89)8 км д-ч стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах
- •Роз'яснювальний коментар
- •Сфера застосування
Стаття 90. Витрати на правову допомогу
Сб, 02/07/2009 - 22:31 — Консультант
1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або
іншогофахівця в галузі права, які надають правову допомогу за
договором,несуть сторони, крім випадків надання безоплатної
правової допомоги,передбачених законом.
2. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
3. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Це означає, що важливим в адміністративному судочинстві є право сторони на правову допомогу. Відповідно до роз'яснення Конституційного Суду України право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина С. щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 47. - ст. 2045). На відміну від Конституційних положень, які згідно з позицією Конституційного Суду України, стосуються лише фізичних осіб, ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України визначає право на правову допомогу за усіма особами, які беруть участь у справі незалежно від того, фізичні це особи чи юридичні.
Право на правову допомогу в адміністративному процесі може бути реалізоване у формі представництва. Правову допомогу в адміністративному процесі може надавати адвокат чи інша особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Як передбачено ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбаченої законом. Оплата правової допомоги визначається замовником і виконавцем. Проте за результатами вирішення справи, ці витрати можуть бути присуджені з іншої сторони, але в межах встановлених законом (а до прийняття відповідного закону і набуття ним чинності - Кабінетом Міністрів України)
На відміну від кримінальних справ, держава не має зобов'язань забезпечувати правову допомогу в адміністративних справах, оскільки вона сама ініціює процес.
Однак у деяких випадках право на справедливий судовий розгляд вимагає від держави забезпечити правову допомогу й у таких справах. В цьому контексті слід звернути увагу, що згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, його норми щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги набудуть чинності з моменту набуття чинності відповідним законом. Однак відсутність такого закону не позбавляє суд можливості уже зараз повністю або частково звільняти від судових витрат (ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України), зокрема й від витрат на правову допомогу. Так, на безоплатну правову допомогу можуть розраховувати, зокрема: 1) ветерани війни та інші особи, на яких поширює дію Закон України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», - з питань, пов'язаних з їхнім соціальним забезпеченням (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їхнього соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. у редакції Закону України від 22 грудня 1995 р. № 488/95 р.) (Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 45. - ст. 425; 1996. - № 1. - ст. 1); 2) особи, яким надають психіатричну допомогу, - з питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги (ч. З ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р.) (Офіційний вісник України. - 2000. -№ 12. -ст. 444.); 3) неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, - щодо захисту їхніх прав, свобод та інтересів, а також їхньої дитини в суді (частини 2, 3 ст. 156 СК України); 4) особи, які не здатні до самообслуговування через похилий вік, хворобу, інвалідність і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. (Офіційний вісник України. - 2000. - № 29. - ст. 1435.)); 5) особи, які перебувають у складній життєвій ситуації через безробіття (якщо вони зареєстровані в держаній службі зайнятості як такі, що шукають роботу), стихійне лихо, катастрофу, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижчий за встановлений прожитковий мінімум (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р.); 6) діти та молодь, які перебувають у складній життєвій ситуації через інвалідність, хворобу, сирітство, безпритульність, малозабезпеченість, конфлікти і жорстоке ставлення у сім'ї (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р.). У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги, ці витрати здійснюються за рахунок Державного бюджету України. (Про звільнення від оплати правової допомоги викладено в коментарі до ч. З ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до п. 2 Розділу VII«Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України положення щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги набувають чинності з моменту набуття чинності відповідним законом.
Слід зазначити, що при вартості юридичної допомоги слід враховувати вартість, що припадає на оплату праці помічника адвоката, оренду приміщення, де розташовано офіс тощо. Рівень юридичної допомоги залежить від рівня юридичного фаху самого адвоката, що визначається за об'єктивними показниками - кількістю його клієнтів та наявністю виграних справ. Безумовно, вартість юридичної допомоги залежить від складності самої адміністративної справи, кількості матеріалів у справі.
Отже, слід врахувати волевиявлення особи, яка зацікавлена в справі, яка зумовлює обрання адвоката за рівнем його кваліфікації, а не за вартістю його послуг. Оскільки це право законне і тим більше, що в разі постановляння рішення не на користь особи їй не будуть відшкодовувати витрати щодо оплати праці адвоката, то в цьому випадку будь-яка угода між адвокатом та клієнтом про обсяг оплати має розцінюватися судом як законна підстава для визначення обсягу судових витрат.
Однак будь-яка матеріальна вимога щодо оплати праці адвоката спрямована до іншої сторони в адміністративній справі, має бути аргументована. У такому разі адвокат має пояснити суду, як визначалася вартість юридичної допомоги. Оскільки адвокатська діяльність не належить до комерційної діяльності, тому положення щодо граничних обсягів витрат на правову допомогу належать лише до тих витрат, які сплачує держава у випадку призначення адвоката в справі і оплати такого призначення.
Отже, визначаючи обсяг адвокатського гонорару, слід врахувати суму договору про надання правової допомоги, а також обґрунтованість вартості послуг правового характеру, наданих адвокатом.
2. Відповідно до ч. 2 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України в разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Це означає, що чинне законодавство встановлює випадки, коли необхідно надавати правову допомогу безоплатно. Такі випадки перераховані в коментарі до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, ч. З ст. 16 цього Кодексу передбачено, що суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.
Надання правової допомоги безоплатно є однією із гарантій реалізації конституційного принципу рівності осіб, незалежно від їх майнового стану.
Чинним законодавством України визначено категорії осіб, яким надається безоплатна правова допомога. До них, зокрема, належать: 1) ветерани війни, які мають право на правову допомогу в питаннях, пов'язаних із соціальним забезпеченням (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. у редакції Закону України від 22 грудня 1995 р. № 488/95); 2) особи, які постраждали від незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, які мають право на правову допомогу в зв'язку з відшкодуванням завданої такими діями шкоди (ст. З п. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, слідства, прокуратури і суду*) тощо. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про соціальні послуги» право на правову допомогу у вигляді консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій проти них, такими особами є: 1) особи, які не здатні до самообслуговування через похилий вік, хворобу, інвалідність і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; 2) особи, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в держаній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами; 3) діти та молодь, які перебувають у складній життєвій ситуації через інвалідність, хворобу,сирітство, безпритульність, малозабезпеченість, конфлікти і жорстоке ставлення у сім'ї.
Оплата праці адвоката у разі його участі у справі за призначенням суду проводиться за рахунок коштів державного бюджету в порядку і обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
3. Відповідно до ч. З ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний обсяг компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Незважаючи на те, що в ч. З цієї статті йдеться про граничний обсяг компенсації витрат на правову допомогу, який може на майбутнє встановити закон (якого зараз немає в наявності), то тут не потрібно об'єднувати гонорар, який отримує адвокат за правову допомогу з відшкодуванням клієнту його витрат на допомогу адвоката. Обсяг гонорару адвоката має визначатися витратами часу, докладеними зусиллями на вирішення справи по суті, кількістю затрачених годин або судових засідань в адміністративній справі, кількістю складених процесуальних документів, досліджених аркушів справи, отримання пояснень сторін, витрати на поїздки у справі, на пошуки доказів (часу), їх значущості та кількості тощо. Крім того, сюди належить і технічна робота на друкування різних процесуальних документів тощо.
Отже, гонорар необхідно відрізняти від оплати фактичних видатків, що пов'язані з дорученням клієнта. Це означає, що адвокат має право, крім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконаними дорученнями, якщо обов 'язок клієнта щодо погашення цих витрат попередньо розглядався та визначений у договорі. До цього часу граничний обсяг компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України для призначення адвоката у справі.