Стаття 46. Зміст протоколу

Пт, 02/06/2009 - 14:50 — Консультант

 

1. Протокол про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судових засідань або під час виконання судового доручення повинен містити:

1)      найменування адміністративного суду, який вчиняє окрему процесуальну дію, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;

2)      номер адміністративної справи;

3) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;

4)      час початку процесуальної дії;

3) відомості про прибуття осіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;

6)      відомості про роз'яснення особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніх процесуальних прав та обов'язків;

7)      опис ходу проведення окремої процесуальної дії, у тому числі відомості про заявлені клопотання та ухвали суду; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, усні роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультації спеціалістів;

8)      відомості про докази, які додаються до справи, а якщо докази не додаються до справи — номер, дату та зміст письмових доказів, опис інших доказів;

9)      час закінчення процесуальної дії;

10)   інші відомості, встановлені цим Кодексом.

1. Коментованою статтею встановлено чіткий перелік відомостей, що має містити протокол про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судових засідань або під час виконання судового доручення. Цей перелік складається з двох частин: відомості, які мають бути обов'язково відтворені у протоколі та інші відомості, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

До обов'язкових належать такі відомості: 1) про найменування адміністративного суду, який вчиняє окрему процесуальну дію, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання; 2) про но­мер адміністративної справи; 3) про рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії; 4) про час початку процесуальної дії; 5) про відомості про прибуття осіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків; 6) про відомості про роз'яснення особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніх процесуальних прав та обов'язків; 7) про опис процесу проведення окремої процесуальної дії, зокрема відомості про заявлені клопотання та ухвали суду; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, усні роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консульта­ції спеціалістів; 8) про відомості про докази, які додаються до справи, Я якщо докази не додаються до справи - номер, дату та зміст письмових Доказів, опис інших доказів; 9) час закінчення процесуальної дії. Протокол може містити також інші відомості, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Глава 5 Учасники адміністративного процессу Стаття 47. Склад осіб, які беруть участь у справі 1. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Пт, 02/06/2009 - 19:25 — Консультант

 

      1. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

1. Відповідно до ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. У цій статті нормативно сформульо­ваний чіткий перелік осіб, які беруть участь у конкретній адміністра­тивній справі або можуть брати таку участь у справі, а також розкривається в загальних рисах поняття «особи, які беруть участь у справі*. Враховуючи зазначені правові приписи, а також загальну класифікацію суб'єктів адміністративно-процесуальних відносин, яки наявна в доктрині адміністративного судочинства України, необхідно зазначити, що однією із груп суб'єктів указаної класифікації є особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити, що законодавець зробив хорошу справу, закріпивши н ній перелік осіб, які становлять зміст поняття «особи, які беруть участі, у справі». Отже, з огляду на класифікацію суб'єктів адміністративно-процесуальних відносин (які складаються в процесі адміністративного судочинства України), учасниками адміністративного процесу є особи, які задіяні у розгляді справи і частина з них - це особи, які беруть участь у справі. В контексті зазначених осіб необхідно чітко окреслити, що традиційно сам суд не віднесено до складу учасників адміністра­тивного процесу, оскільки він лише здійснює адміністративне судочинство.

Для визначення ролі кожної групи учасників у розгляді адміністра тивної справи судом і кола їхніх процесуальних прав та обов'язків важ ливе значення має класифікація учасників адміністративного процесу (йдеться про ті суб'єкти, які беруть участь в адміністративній справі та інших учасників адміністративного процесу). У Кодексі адміністра­тивного судочинства України така класифікація проведена  наявністю заінтересованості у результатах вирішення адміністративної справи. За цим критерієм виокремлено заінтересованих осіб (ними є особи, які беруть участь у справі: сторони, треті особи, їхні пред-ставники та учасників, які не мають заінтересованості у вирішенні справи (ними є інші учасники адміністративного процесу, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач).

Отже, одним з найважливіших питань організації адміністра­тивного судочинства є встановлення складу та процесуального положення учасників адміністративного процесу в контексті ст. 47 цього Кодексу. Розв'язання цього питання дає змогу визначити роль кожного учасника процесу в розгляді адміністративної справи судом та реальний обсяг їхніх процесуальних прав і обов'язків. Це означає, що учасником адміністративного процесу є особа, яку чинним законодавством України наділено процесуальними правами та обов'язками в сфері розгляду адміністративних справ адміні­стративними судами. Інакше кажучи, це особа, яка може вчиняти процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу, хоча б в одній зі стадій адміністративного процесу. Класифікацію учасників адміністративного процесу здійснюють за різними критеріями. З огляду на положення коментованої статті, можна дійти висновку, що законодавець провів, як ми вже зазначали, поділ учасників адміністра­тивного процесу за підставою наявності в них юридичної зацікавле-ності у результатах розв'язання адміністративної справи. Ця група, визначена законодавцем, як «особи, які беруть участь у справі». Такі особи реалізують надані їм процесуальні права та обов'язки в адміністративному процесі для того, щоб досягти певного правового результату, в якому вони безпосередньо зацікавлені. Таким чином, саме ознака наявності юридичного інтересу в результаті справи первісно відрізняє осіб, які беруть участь у ній, від інших учасників адміністративного процесу. Слід зазначити, що характер юридичної заінтересованості в адміністративній справі не є однаковим для всіх осіб, які беруть участь у справі. За характером інтересу деякі з них мають матеріально-правовий інтерес в результаті справи, це - сторони та треті особи; інші мають процесуально-правовий інтерес - це представники сторін та третіх осіб.

Сторонами в адміністративному судочинстві, з одного боку, є особа, яка вважає, що її право, свободи чи правовий інтерес у галузі публічно-правових відносин порушено і звертається до адміністративного суду за захистом цього права, свобод чи правового інтересу (її можна назвати заявником, суб'єктом звернення, позивачем), а з іншого боку особа, котра, як вважає заявник, порушила свободу чи правовий інтерес і повинна усунути це порушення чи компенсувати шкоду (відповідач). Отже, в Кодексі адміністративного судочинства України визначено, що сторонами в адміністративній справі є позивач та відповідач. Так, позивачем є особа, яка вважає, що її право, свободи чи інтереси в сфері публічно-правових відносин порушені і звертається до адміністра­тивного суду з позовом за захистом цього права, свободи чи інтересу (тобто це сторона у справі, яка звертається суду з певними вимогами до відповідача, які сформульовані в позові). Натомість відповідачем вважається особа, яка, на думку позивача, порушила його право, свободу чи інтерес і повинна усунути це порушення чи компенсувати відповідну шкоду. Позивачами в адміністративній справі можуть бути;

1)   громадянин України, громадянин іноземної держави чи особа без громадянства (тобто, фізичні особи); 2) підприємства, установи, організації (юридичні особи), що не є суб'єктами владних повноважень;

3)   органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи, інші суб'єкти під час здійснення ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема і на виконання делегованих повноважень (суб'єкти владних повно­важень).

Відповідачем у конкретній адміністративній справі, яка розгля­дається або може розглядатися, може бути суб'єкт владних повно­важень. В окремих випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, відповідачами у конкретній справі можуть бути також й інші суб'єкти, зокрема, фізичні та юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень. Важливо зазначити, що об'єднання громадян можуть бути відповідачами лише за адміністративними позовами суб'єкта владних повноважень про: 1) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2)   примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3,) приму­ сове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4)   обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання; 5) в інших випадках, встановлених законом. Крім того, необхідно зазначити, що у конкретній справі відповідачами можуть бути також засоби масової інформації, підприємства, установи, організації, їхні посадові та службові особи, творчі працівники засобів масової інформації, кандидати в депутати, їхні довірені особи, партії (блоки), місцеві

організації партій (блоки місцевих організацій партій), їхні посадові особи та уповноважені особи, ініціативні групи референдуму, офіційні спостерігачі від суб'єктів виборчого процесу в справах щодо оскаржен­ня їхніх дій або бездіяльності, що порушують законодавство про вибори чи референдум.

Фізична чи юридична особа, а саме позивач у конкретній адміністра­тивній справі може бути одночасно відповідачем разом із суб'єктом Владних повноважень за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

До осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України можуть належати і треті особи, на чиї права, свободи, інтереси та обов'язки може вплинути судове рішення. Отже, третіми особами називаються суб'єкти адміністративних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену сторонами адміністративну справу в адміністративному суді для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом іІнтересів.

Як і сторони, треті особи заінтересовані в результатах розгляду судом справи. Це пояснюється тим, що на їх правове становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами.

Процесуально-правова заінтересованість третьої особи полягає в недопущенні постановлення адміністративним судом несприятливого для себе рішення. Тому свої дії в процесі треті особи спрямовують на запобігання присудженню адміністративним судом об'єкта матеріаль­ного спору заявника чи залишення його за відповідачем або виступають проти сторін, вимагаючи присудження об'єкта спору собі. Вони намагаються, щоб адміністративний суд виніс таке рішення, яке відповідало б їх інтересам, обумовленим існуючими між ними і

стороною правовідносинами, або зміною їх на свою користь.

Залежно від вступу в процес у справі треті особи поділяються на два  види: 1) треті особи, які заявляють самостійні вимоги; 2) треті

особи, які не заявляють самостійних вимог. Так, третіми особами, які заявляють самостійні вимоги, називаються суб'єкти адміністративних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену адміністра-

тивну справу, пред'явивши позов на предмет спору до однієї чи двох сторін, з метою захистити особисті суб'єктивні матеріальні права чи охоронювані законом інтереси.

Характерною ознакою цього виду третіх осіб є наявність самостій­них прав на предмет спору, які можуть бути визначені тільки судовим рішенням під час розгляду справи по суті. 

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти адміністративних процесуальних відносин, які беруть участь у процесі у адміністративній справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних справ та інтересів. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача.

Крім того, до осіб, які беруть участь у справі, належать представ­ники сторін та третіх осіб. Представництво є процесуальним засобом реалізації громадянами права на судовий захист, гарантований Конституцією України та законами України, забезпечує участь громадян і організацій, надає їм можливість використовувати юридично-грамотних осіб для ведення адміністративних справ в адміністративному суді та захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів.

У Кодексі адміністративного судочинства України передбачено право громадян вести свої справи в суді особисто або через представ­ника.

Процесуальні права й обов'язки представників є похідними від процесуальних прав та обов'язків сторін і третіх осіб, їхній обсяг залежить від уповноваження представника довірителем, тобто стороною або третьою особою, якщо представник діє на підставі договору, або відповідно до встановлених законом меж. У разі, якщо представник діє на підставі закону, скажімо батьки як законні представники неповнолітніх, керівники як законні представники органів, підприємств, установ, організацій, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, то його повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх проце­суальних дій, які може вчинити ця особа.

Представник, який бере участь у розгляді адміністративної справи на підставі договору, має диспозитивні права в тому випадку, кол:и цими диспозитивними правами він спеціально наділений у виданій йому довірителем довіреності. Йдеться про права на вчинення таких дій: 1) відмовитися від адміністративного позову; 2) визнати адміні­стративний позов; 3) змінити адміністративний позов; 4) досягнути примирення; 5) передати повноваження представника іншій особі (передоручення); 6) оскаржити судове рішення.

Отже, довіритель в адміністративному процесі обов'язково має визначитися, чи довіряти вчинення перерахованих дій представнику, зважаючи на те, що вчинення їх мСвободах, інтересах та обов'язках довірителя, або не довіряти такі повноваження. У разі, якщо про диспозитивні права у довіреності, виданої довірителем, нічого не сказано, вважається, що представник їх не має. Проте довіритель, який видав довіреність, має право усно заявити в судовому засіданні про уповноваження представника на вчинення відповідних дій або про позбавлення прав на їхнє вчинення. Якщо представник за договором бере участь в адміністративному Процесі не на підставі довіреності, а на підставі усної заяви довірителя, То для реалізації зазначених прав представником доцільно з'ясувати волю довірителя, якщо він присутній у судовому засіданні.

        Отже, з огляду на перелік тих осіб, які зазначені в ст. 47 цього Кодексу, а саме, сторін, третіх осіб, представників сторін та третіх осіб, слід пам'ятати, що вони повинні мати адміністративну процесуальну правосуб'єктність, яка складається з двох категорій: адміністративної процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності оже істотно позначитися на правих,