6. Що таке суспільна свідомість і яка її структура?

Гранично широким поняттям соціальної філософії є категорія “суспільна свідомість”. Суспільна свідомість – це сукупність поглядів, уявлень, настроїв, почуттів, ідей, теорій, які відбивають суспільне буття.

Подібно до того, що свідомість взагалі є відображенням матеріального буття, суспільна свідомість є відбиттям суспільного буття. Але процес відображення суспільного буття у свідомості людей є досить складним і суперечливим.

У вирішенні проблеми співвідношення суспільної свідомості та суспільного буття слід подолати крайнощі ідеалізму і вульгарного матеріалізму. В ідеалістичних системах абсолютизується перетворююча роль свідомості. Але ідеалістичні системи поглядів не дають відповіді на деякі запитання. Наприклад, чому за різних умов історичного розвитку суспільна свідомість набуває різного змісту; чому одні і ті ж самі ідеї (політичні, правові, технічні, економічні) за різних об’єктивних умов реалізуються, а за інших – ні?

Щоб відповісти на ці запитання, необхідно враховувати дію не тільки суспільної свідомості, а й дію суспільного буття.

Хибність вульгарного матеріалізму полягає в тому, що він не в змозі відповісти на інше запитання: чому за одних і тих самих об’єктивних умов у людей залишається можливість вибору або чому за одних і тих самих умов одні люди творять нове, а інші його руйнують?

Щоб з’ясувати взаємодію суспільної свідомості і суспільного буття, слід урахувати низку моментів.

По-перше, суспільна свідомість є адекватним відображенням суспільного буття. У цьому аспекті об’єктивне суспільне буття визначає зміст суспільної свідомості. Демокріт, який жив у V ст. до н. е., не міг створити сучасну науку кібернетику. Для цього не було об’єктивних матеріальних умов буття.

По-друге, суспільна свідомість визначає хід суспільного буття. Історія людської цивілізації свідчить, що тільки те суспільство йшло прогресивним шляхом розвитку, яке керувалося передовими ідеями, планами, програмами.

По-третє, суспільна свідомість за певних умов абсолютно не залежить від суспільного буття. Люди, які дотримуються певних моральних або релігійних норм, можуть обрати смерть, але не зрадити своїх переконань.

Структура суспільної свідомості зумовлюється структурою суспільного буття. За глибиною, повнотою та систематизованістю відображення суспільного буття суспільна свідомість поділяється на два рівні: буденну та теоретичну.

Буденна свідомість – це сукупність знань, почуттів, настроїв, що виникають у процесі повсякденного життя. Вона включає в себе емпіричні знання (народну медицину, прикмети, погоду тощо).

Крім емпіричних знань, до буденного рівня свідомості належать суспільна психологія і народна творчість (народна музика, народні пісні, казки, легенди, анекдоти тощо).

Що ж таке теоретична свідомість?

Теоретична свідомість – це система знань, ідей, теорій, що розкриває сутність буття. Теоретичний рівень суспільної свідомості включає в себе всі природничі науки (хімія, фізика, біологія, географія та інші), а також ідеологію.

Ідеологія разом із суспільною психологією виступають дуже важливими елементами суспільної свідомості.

Суспільна психологія являє собою сукупність поглядів, почуттів, емоцій, настроїв, традицій, що виникають під впливом безпосередніх умов життя людини.

Це чуттєва сторона духовних цінностей людини. Вона відображає об’єктивну дійсність, як правило, у стихійній, несистематизованій формі (пікетування, мітинги, страйки тощо).

Суспільна психологія за певних умов може приймати форму масової свідомості. Це широка сукупність поглядів, почуттів, настроїв, що охоплюють усі елементи соціальної структури суспільства. Існують масова політика, масова релігія, масова музика, масова пісня тощо.

Масовій свідомості протиставляється спеціалізована свідомість. Спеціалізована свідомість – це ідеї, теорії, погляди, концепції, які до певного часу відомі лише вузькому колу спеціалістів. Так, мистецтво авангардизму (Сальвадор Далі, Казимир Малевич та ін.) довгий час цінувалося лише вузьким колом знавців.

Суспільна психологія суттєво впливає на формування ідеології.

Ідеологія – це система ідей, поглядів, теорій, що у логічно стрункій формі відображає соціально-економічні та духовні умови життя людей. Як свідома, суспільна і діяльна істота, людина завжди прагне теоретично обґрунтувати вибір мети свого життя і шлях її досягнення. Ідея визначення шляху до мети потребує логічного обґрунтування. А те, що робить будь-яку ідею логічно визначеною, постає як ідеологія. Інколи говорять, що ідеологія – це теоретично «оздоблена» мрія. Оскільки без мрії людина жити не може, то закономірно виходить, що людське буття без ідеології неможливе.

Ідеологія здатна проникати в усі сфери суспільного життя. Тому ми можемо виділити економічну, політичну, правову, моральну, педагогічну, релігійну та інші види ідеологій.

Економічна ідеологія – це система ідей, теорій, поглядів на власність.

Політична ідеологія – теоретичне окреслення практичного шляху реалізації влади певної соціальної сили в суспільстві.

Правова ідеологія – логічно обґрунтована система ідей про взаємні обов’язки держави і громадян. Правова ідеологія вирішує питання прав і обов’язків людини, свободи слова, свободи совісті, власності, особистої недоторканості тощо.

Ідеологія моралі окреслює практичні шляхи захисту суспільства від морального розкладу.

Педагогічна ідеологія – система ідей щодо проблем освіти, соціалізації людини.

Релігійна ідеологія стосується сфери потойбічного буття, вирішує проблему суперечності між всемогутністю Божої волі та свободою волі особистості.

Будь-яка ідеологія може бути прогресивною чи реакційною, конструктивною чи деструктивною.

Варто зазначити, що найбільш впливовою з наведених видів є політична ідеологія, адже політика завдяки владі охоплює всі сфери суспільного буття.

Як особливе явище політична ідеологія може бути власністю держави і недержавних утворень, наприклад, політичних партій. Коли та чи інша політична партія, отримавши державну владу, починає використовувати політичну ідеологію в суто власних інтересах, то починається процес ідеологізації суспільства.

Ідеологізація – це духовний процес, у результаті якого ідеологія певної соціальної сили починає проникати в усі сфери суспільного буття, знищуючи інші ідеологічні системи. А коли ідеологія починає панувати, то вона втрачає працездатність і приречена на загибель.

Таким чином, ідеологія здатна жити і постійно вдосконалюватися тільки у взаємодії, конкуренції з іншими видами ідеологій. Лише та політична ідеологія буде життєздатною, яка не тільки привабливо показує людям шлях до щастя, а й не менш вагомо підтверджується реальним сьогоденним життям більшості людей.