елементів, що виступають, підпільних каналів, портиків, терас, балконів, об’єму проїздів і простору під будинком на опорах (у чистоті).

2. Конструкція будівлі

Конструктивна система - це взаємопов’язана сукупність вертикальних і горизонтальних несучих конструкцій і вузлових з’єднань, які є несучою основою і спільно забезпечують міцність, просторову жорсткість і стійкість будівлі, зберігаючи геометричну незмінність його форми.

Для більшості традиційних цивільних і промислових будівель найбільш характерні три основні типи несучої основи - каркасний, стіновий і комбінований або змішаний (рис. 8.1).

Рисунок 8.1. Основні типи несучої основи:

а - каркасний; б - стіновий; в - комбінований (змішаний)

Горизонтальні несучі конструкції, якими є перекриття та покриття будівлі сприймають діючі на них навантаження і передають їх на вертикальні - площинні - несучі стіни або стрижневі колони (стійки каркаса), - а ті в свою чергу передають ці навантаження і впливи через фундаменти на грунтову основу.

Більшість цивільних будівель масового будівництва зводились по другій і третій конструктивним схемам. Перша схема знаходила найбільше застосування при зведенні промислових будівель, де є великі статичні і динамічні навантаження від ваги покриттів, перекриттів, верстатів, мостових кранів і іншого технологічного устаткування. На сучасному етапі розвитку будівництва каркасна схема широко використовується і в громадському будівництві.

Порівнюючи ці схеми можна відмітити, що з точки зору оцінки перша і третя схеми у ряді випадків мають значні переваги в порівнянні з другою, тому що дозволяють досить легко виконувати перепланування приміщень. Так в класифікації' офісних приміщень, про яку згадувалося вище, підкреслюється, що

високоякісні офісні приміщення повинні мати відкрите шанування приміщень з сіткою колон, яка забезпечує гнучкість планування. Тобто безкаркасна схема вважається менш якісною для офісних приміщень.

Конструктивні елементи будівлі. До основних конструктивних елементів будівель відносяться: фундаменти, стіни, колони, перекриття, перегородки, дах.

Фундамент. Це підземна конструкція, що передає навантаження від будівлі на ґрунт. Саме від цієї частини, в першу чергу, залежить довговічність і міцність всієї будови.

Одним з найпоширеніших видів фундаменту є стрічковий, який закладають під стіни. Стрічкові фундаменти з цегли, бутового каменю характерні для старих кам’яних будівель або для малоповерхового будівництва. Сучасні будівлі мають бетонні фундаменти (збірні або монолітні). Також існують фундаменти стовпчасті - під окремо стоячі колони або стовпи.

Фундаменти бувають також пальові, коли будівля спирається на занурені в ґрунт бетонні або залізобетонні палі або виконані в вигляді суцільної залізобетонної шити. Ці фундаменти коштують дорожче, але вони є більш надійними і більш ніж стрічкові і стовбчаті придатні для експлуатації будівель (споруд) в районах з несприятливими геологічними умовами.

Стіни. Зовнішні стіни будівлі захищають приміщення від зовнішнього середовища, внутрішні стіни відділяють одні приміщення від інших. Стіни бувають несучі, самонесучі і ненесучі. Несучі стіни сприймають навантаження від власної ваги та інших конструкцій (перекриттів, дахів, сходів). Самонесучі стіни передають на фундаменти навантаження від власної ваги; на такі стіни не спираються перекриття або інші конструкції будівлі. Стіни, які тільки захищають приміщення будівель від зовнішнього простору і передають власну вагу в межах кожного поверху на інші несучі конструкції будівлі, називають ненесучі. Такі ж стіни, які навішуються на вертикальні конструкції каркасу будівлі, прийнято називати навісними.

Таку класифікацію стін треба враховувати при аналізі результатів обстеження будівлі тому що одне і теж пошкодження може мати різний вшив на експлуатаційну надійність об’єкту. Іноді дуже великий, коли мова іде про несучу стіну, значно менший - для самонесучої стіни, і відсутній - для ненесучої стіни.

За видом будівельних матеріалів стіни бувають: дерев’яні (колодні брущаті щитові); кам’яні (із природних каменів - черепашнику і ін.; зі штучних каменів - цегли глиняної обпаленої, силікатно'і керамічних каменів, бетону і залізобетону); металеві (з використанням гнутого сталевого профілю, пласких чи гофрованих листів); комбіновані.

За характером провадження робіт при зведенні будівлі стіни можуть бути: традиційними (з дрібноштучних матеріалів), повнозбірними (великоблоковими, великопанельними, об’ємно-блоковими), монолітними, а також комбінованими.

Найбільш поширеними конструкціями стін є цегляні і залізобетонні великопанельні. При оцінці аналогічних об’єктів з різними вирішеннями стінових конструкцій треба розуміти, що ринок нерухомості їх сприймає по різному. Коли, наприклад, проаналізувати класифікацію житла, яка розроблена Українською будівельною асоціацією, то з неї виникає, що для будівництва житла класів «Де-люкс» і «Преміум» може використовуватися тільки керамічна цегла. Для житла «Бізнес-класу» наряду з керамічною може використовуватися і

цегла силікатна. А житло класів «Економ» і «Соціальне» може будуватися і з використанням панелей.

Крім того, треба також звертати увагу і на теплотехнічні характеристики стінових конструкцій. Це пов’язано з тим, що Мінрегіонбуд України у 2006 році ввів в дію нові нормативи ДБН В.2.6-31-2006. «Теплова ізоляція будівель», що стосуються вимог до теплотехнічних показників огороджуючи конструкцій будинків (споруд) при будівництві, реконструкції і при капітальному ремонті. Таким чином, майже всі об’єкти, що були побудовані до появи цих документів, не відповідають нормативним вимогам по теплотехнічним характеристикам. Тобто, дві однакові житлові квартири, які розташовані в будинках 2000 і 2010 року побудови завжди відрізняються по цьому показнику.

Перекриття. Це горизонтальна внутрішня захисна конструкція, що розділяє по висоті суміжні приміщення в будинку (споруді).

Перекриття складається з несучої конструкції та заповнення. У міжповерхових перекриттях зверху несучої частини настилають підлогу, яка зазвичай складається з декількох шарів, а знизу влаштовують рівну плоску оброблену поверхню - стелю.

За призначенням розрізняють перекриття:

• міжповерхові,

• підвальні

• горищні.

Залежно від способу влаштування конструкції перекриття бувають:

• збірні (панельні; по залізобетонних, металевих, дерев’яних балках),

• монолітні залізобетонні,

• збірно-монолітні, безригельні,

• кесонні, шатрові,

• цегляні арочні

• склепінчасті.

Перекриття по дерев’яних балках в масовому будівництві перестали застосовуватися в післявоєнний час. Проте вони збереглися у багатьох будівлях дореволюційної і довоєнної забудови.

При оцінці наявність дерев’яних перекриттів можна розцінювати як недолік об’єкту, тому що для більшості таких перекриттів вже перевищений термін нормативної експлуатації (50 років) і існує висока вірогідність виходу їх з ладу.

Використання перекриттів по сталевих балках в громадській забудові носило епізодичний характер і нині вони застосовуються, в основному, при реконструкції будівель або заміні перекриттів в окремих приміщеннях.

Склепінчасті арочні перекриття найчастіше зустрічаються в старих кам’яних будинках і, як правило, їх технічний стан задовільний. Однак в будівлях, які внаслідок різних впливів зазнали деформацій, ці перекриття потребують заміни.

Основним видом перекриттів в цивільному будівництві є різні види залізобетонних перекриттів, які є досить довговічними і надійними.