Розділ 1.

Цей розділ слугує своєрідним вступом до професії. В ньому будуть розглянуті питання призначення і функції оцінки нерухомості, передумови її формування в самостійний вид діяльності. Велику увагу буде приділено правовим засадам проведення оцінки і здійснення професійної оціночної діяльності, обов’язкам і правам оцінювача, а також ролі і інструментам державного та громадського регулювання у цій галузі. Особливе місце в розділі відводиться стандартам оцінки і нормам професійної діяльності як основоположним документам для кожного оцінювача.

1.1. Призначення і функції оцінки нерухомості.

Людина живе в світі речей, які вона використовує в побуті, в роботі або під час відпочинку. Одні з них споживають як сировину або їжу, інші - слугують різними видами знарядь, треті - формують необхідне для життєдіяльності людини середовище. Проте, незалежно від способів застосування цих речей, усі вони є об’єктом її оцінки.

Оцінка дозволяє встановити ступінь корисності, цінності тієї чи іншої речі. Не визначивши своє ставлення до речі, людині складно побудувати відносини з іншими людьми. Фактично на оцінюванні базуються всі сфери людських взаємостосунків - мораль, політика, культура, економіка, - а сама оцінка перетворилася на самодостатній процес, спрямований на формування норм поведінки та прийняття рішень.

Система оцінок забезпечує нормальний і сталий розвиток суспільства. Особливу роль оцінка відіграє в економічному житті, де для людей дуже важливим є процес оцінювання благ, в яких вони мають потребу.

Виняткове місце серед цих благ займає земля. Як складова природи, земля надає основу для життєдіяльності людей, забезпечуючи їх необхідними ресурсами і створюючи просторовий базис для економічної і соціальної діяльності.

Одночасно земля разом з робочою силою, капіталом і підприємницькою ініціативою виступає джерелом доходу і об’єктом власності, стосовно якого

Визначення різних видів вартостей залежно від потреб суспільства і необхідності економічного регулювання майнових відносин:

• при оподаткуванні;

• при бухгалтера»кому обліку:

• при укладанні цивільно-правових угод:

• при інвестиційній та девелоперській діяльності

• при управлінні територією та територіальному плануванні.

Усе це зумовлює необхідність присутності на ринку нерухомості фахівців з оцінки - оцінювачів, - діяльність яких спрямована на визначення адекватної стану ринку вартості. Особливо гостро така потреба виникає в умовах ринків, що зароджуються або які є пригніченими, як це мало місце у світі при формуванні товарно-грошових відносин у сфері землекористування, або в США в період депресії 30-х років чи в країнах СНД в період масової приватизації.

Вважається, що становлення оцінки нерухомості як професії відбулося в середині XIX століття у Великій Британії. Цьому сприяло розширення іпотечного кредитування та впровадженням адвалерного оподаткування нерухомості, що потребувало знання про її вартість. Саме тоді у 1834 було створене перше товариство оцінювачів, зусиллями якого у 1846 оцінка була визнана професійною діяльністю. Знаковою подією, що вплинуло на подальший розвиток інституалізації оцінки у світі, стало підписання королевою Вікторією у 1861 хартії професійним сюрвейєрам на право саморегулювання професії, відповідно до якої був створений Королівський інститут чартерних сюрвейєрів.

Майже одночасно починає відбуватися професіоналізація оціночної діяльності і в Російській імперії, де з 1861 по 1888 відбувається перехід від подушного до поземельного оподаткування, що мало на меті створення економічної бази місцевого самоврядування, а також розвиток системи кредитування під заставу нерухомості.

Таким чином, розвиток оцінки нерухомості як виду діяльності зумовлений існуючим попитом на її специфічний продукт - знання про вартість. З метою його продукування оцінювач, аналізуючи ринок нерухомості, синтезує інформацію про природу, населення, господарство і перетворює її в інший вид інформації - висновок про вартість об’єкта нерухомого майна.

При цьому головними питаннями для оцінювача є: