У кінці XIX - на початку XX століття Альфред Маршалл, фундатор неокласичної школи, успішно поєднав положення класиків з теорією граничної корисності⁴. У своїй головні праці - «Принципи економічної науки» - він заклав основи сучасної теорії вартості та сформулював ключеві положення, що використовуються сьогодні в оціночній практиці. А. Маршал вважав, що безумовним фактором формування вартості є взаємодія попиту та пропозицій котрі невід’ємні один від одного. При цьому на його думку ринкові сили мають тенденцію до рівноваги, за якої ціни та виробничі витрати збігаються, проте вартість, ціна та витрати можуть бути рівними лише за умови ідеального ринку. Крім того, він стверджував, що у короткостроковому плані пропозиція відносно стійка, тому вартість скоріш є функцією попиту.

А. Маршалл був першим провідним економістом, який приділив велику увагу питанням оцінки майна, розглядав її як складову економічної науки та заклав теоретичне підґрунтя для трьох підходів до визначення вартості, що є загальновизнаними у наш час: зіставлення порівнянних продажів, витрат на заміщення та капіталізацію доходів.

Вил ратна теорія

вартість відображає витрати на фактори виробництва

Трудова теорія

вартість відображає витрати праці

Теорія граничної корисності

вартість відображає корисність та рідкість об’єкту

Неокласична функціональна теорія

вартість відображає взаємовплив корисності, попиту-пропозиції та витрат

Ідеї А. Маршалла знайшли свій подальший розвиток у роботах американського економіста неокласичної школи Ірвінга Фішера, відомого своїм внеском у теорію грошей. Саме він розробив «рівняння обміну товарів на гроші», що визначало купівельну спроможність грошей. Зокрема І. Фішер підкреслював відмінність між витратами і вартістю, розкрив сутність вартості нерухомості як поточної вартості майбутніх зисків, показав зв’язок між

⁴ Про можливість синтезу класичної та маржиналістської теорій вартості висловлював думку і відомий вітчизняний економіст Микола Туган-Барановський у своїй праці «Вчення про граничну корисність господарських благ, як причину їх цінності».

ризиками та ставкою капіталізації і представив процес дисконтування як форму теорії вартості доходу. Його робота «Природа капіталу та доходу», що була опублікована у 1906 році, не втратила своєї актуальності й понині, а запропонована ним формула взаємозв’язку реальної ставки, номінальної ставки та ставки інфляції, що широко використовується в оціночній діяльності, була названа на його честь формулою Фішера.

У 1939 році Джон Ричард Хікс публікує книгу «Вартість і капітал», де знайшли послідовне втілення неокласичні принципи максимізації) за якими споживач прагне забезпечити найбільше значення своєї цільової функції' (функції ординалістичної корисності), а підприємець максимізує розмір свого прибутку. Згідно цієї теорії) вартість (цінність) блага визначається значимістю потреби у певному продукті, суб’єктивна корисність якого залежить від ступеня його рідкості та від ступеня насичення потреби в ньому.

Під впливом утвердження ринкових механізмів в економіці вартість все більше починають пов’язувати з сумою грошей, що може бути сплачена на ринку за певний товар. Тому цілком природнім є те, що в теорії вартості увагу поступово перемішують на аналіз ринкових цін, а сам термін «вартість» («цінність») ототожнюють з поняттям рівноважної ціни, що стало основоположним для сучасної економічної думки. Одночасно в професійній оціночній діяльності на перший план висувається поняття ринкової вартості як основної мети оцінювання.

Спочатку питання ціноутворення розглядалися на мікроекономічному рівні, а, починаючи з 1930-х років, і на макроекономічному рівні, де провідне місце належить економічної теорії Джона Мейнарда Кейнса, що концентрувала увагу на дослідженні проблем ефективного попиту. Дж. М. Кейнс дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми в економіці слід шукати не на боці пропозиції ресурсів, а на боці попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. При цьому він стверджував, що система ринкових економічних відносин не є досконалою і саморегульованою, а передбачає активне втручання держави через систему оподаткування, монетарну та кредитну політику, політику зайнятості тощо, обґрунтувавши, тим самим, вплив макроекономічних та інституціональних чинників на вартість.

Подальший розвиток економічної думки (Пол Ентоні Самуельсон, Мільтон Фрідмен), що був спрямований на поєднання мікро- і макроекономічного аналізу, переваг ринкової та планової економіки, значно розширив перелік чинників, що впливають на вартість, проте не спростовував принципові ідеї А. Маршала, розглядаючи вартість як:

• міру корисності тобто здатності речей задовольняти різного роду потреби або приносити задоволення;

• міру витрат, що необхідно понести для створення точно такої ж або іншої) але такої ж корисності речі;

• міру відносної рідкості що залежить від ступеня насичення потреби у певній речі;

• міру співвідношення між різними речами, що виникає в процесі їх обміну.

Таблиця 3.1

Основні теорії вартості

Витратна творія (англійська класична політична економія)

А дам Сміт Давид Рікардо Джон Стюарт Мілль

Еклектична теорія Жан Батист Сей Трудова теорія Карл Маркс

1723 - 1790 «Дослідження про природу і причини багатства народів»

1772 - 1823 «Початок політичної економії та податкового обкладення»

1806 - 1873 «Основи політичної економії та деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії»

1767 - 1832 Трактат з політичної економії

1818 - 1883 «Капітал»

Теорія граничної корисності (австрійська школа маржинилістів)

Ейген фон Бьом- Баверк

Карл Менгер

Фрідріх фон Візер

1851 - 1914

1840 - 1921 1851 - 1926

«Основи теорії цінності господарських благ»

«Основи політичної економії»

«Природна цінність»

Теорія граничної корисності (англійська школа маржиналістів)

Вільям Стенлі 1835 - 1882 «Теорія політичної економії»

Джевонс

Френсіс Ісідро 1845 - 1926 «Математична психіка»

Ццжуорт

Теорія граничної корисності (латиська школа маржиналістів)

Леон Вальрас 1834 - 1910 «Елементи чистої політичної

економії»

Вільфредо Парето 1848 - 1923 «Вчення політичної економії»

Теорія граничної продуктивності (американська школа маржиналістів)

Джон Бейте Кларк 1847 - 1938 «Розподіл багатства»

Неокласична (функціональна) теорія

Альфред Маршалл

Микола Туган- Барановський

Ірвінг Фішер

1842 - 1924 «Принципи економічної науки»

1865 - 1919 «Вчення про граничну корисність господарських благ, як причину їх цінності»

1867 - 1947 «Природа капіталу та доходу»

1776

1817

1848

1803

1867

1886

1871

1889

1871

1881

1874,

1877

1906

1899

1889. 1890

1906