Основи пунктуації

Вправа 2

Поясніть, які розділові знаки в тексті віддільні, а які відокремлювальні; які з них одиничні, а які парні; в яких випадках розділові знаки збігаються.

Тут, у цьому, мабуть, найсвятішому місці на землі — місці, де народжується нове життя, де йде боротьба за продовження роду людського, —діти доктора Ґейла дуже швидко познайомились з маленькими пацієнтами, не відчуваючи жодних мовних чи ідеологічних перешкод, обмінялися подарунками, разом заспівали пісшо «Хай завжди буде сонне». Потім маленька Тал грала на скрипці, а синьоока Шир шкодувала, що немає фортепіано, — вона також показала б своє вміння...

У реанімаційному відділенні ми довго стояли біля пластикових кувезів, підключених до складної техніки: тут лежали крихітні створіння, майбутні люди XXI століття, яким незнані ще були жодні атомні тривоги, що хвилюють нас сьогодні (Ю. Щерб.).

Вправа З

Які принципи українсько! пунктуації переважають при виборі розділового знака в наведених газетних заголовках?

1. ...Плюс досвід тисячоліть. 2. З’їжджалися в гості президенти... 3. З Ґренландії ... в Сибір? 4. Ось що залишилось за кадром. 5. Пожежа в метрополітені: а по­терпілі все-таки були. 6. Чашка чаю і газета — кращий початок дня! 7. СНІД: чи засвоєно урок? 8. Третя дитина

• ось що нам потрібно! 9. Жив собі лікар...

Вправа 4

Проаналізуйте, як пунктуація впливає на сприйняття тексту: через оформлення змістових відгалужень у потоці авторської думки; через передачу розділовими знаками іронії, нового, неусталеного значення, окреслення розглядуваного поняття; сприяє появі в читача внутрішніх монологів — продовжень авторської думки.

1. Я впізнаю цих «зодчих» з плантаторськими замаш­ками, підпорядкованих відомчим інтересам. Гадаєте, він не розуміє, що будує і де будує? Гадаєте, хоч один такий «зодчий» встав і сказав: не буду отут топтати кістки пред­ків і славу народу, не буду отут нищити й без того пош­матовану землю? Ні(Л/. Шевч.). 2. Б. Гребеншиков, супер- популярний «поет» (лапки наші не випадкові), лідер «ка­сетної культури» (А. Вознесепськиії), дає прості, як аршин, пояснення: «Ми шукаємо якихось причин, пояснень того, ^І1і0 відбувається. А насправді просто змінюється клімат

Землі, моральний клімат» (П. Мовч.). 3. Проте «нову хвилю» іноді так складно розпізнати, оскільки вона мімі­крує, маскується під мейнстрим. 4. А ось те, як сьогодні виглядають «Подробиці», справа комп'ютерної «мишки» Тані Соловйової. Вона «вдягла» їх один раз. У шапку, перебивки й кінцівку — це звичайний сленг дизайнерів.

5. Цього року, втім, як і минулого, зима настала неспо­дівано. Цілком природно (!?), спеціальні міські служби були не готові до такого «стихійного лиха» (з газ.).

6. Щодня про це пишуть в центральній і нецентральній пресі. Але... Про це «але» й поговоримо (Є. Дуд.).

Щоб за допомогою розділових знаків забезпечити тому, хто пише, і тому, хто читає, однакове розуміння речення й тексту, слід знати пунктуаційні правила. Пунктуаційне правило — це інструкція, в якій указуються умови вибору розділового знака. Умови вибору розділо­вого знака пов’язані з граматичними, змістовими та інтонаційними особливостями речень і їх частин. Можна назвати такі умови вибору розділового знака: 1) мор­фологічні (наявність дієприкметників, дієприслів­ників, вигуків, сполучників, певних прийменників та час­ток); 2) синтаксичні (наявність двох і більше граматичних основ, однорідних членів речення, прямої мови); 3) фонетичні (наявність особливої інто­нації, наприклад звертання, та ін.); 4) змістові (вираження причини, умови, допустовості тощо).

•ф