Лек сикографія

Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. К., ?

\ 1968. |

Російсько-український словник: У 3 т. ІС, 1980. І

Скрипник Л. ГДзятківська Н. П. Власні імена !

І; людей. Словник-довідник. К., 1986. |

Словарь української мови: У 4 т. / За ред. \

| Б Грінченка. К., 1907—1909. І

Словник гідронімів України. ІС, 1979. \

Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мель- І!

І ничука. ІС, 1985. і Словник мови Шевченка: В 2 т. К., 1964.

Словник скорочень в українській мові. К., 1988. І

Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.: У І

| 2 т. ІС, 1977—1978. |

Словник труднощів української мови / За ред. І

|і С. Я. Срмоленко. К., 1989. ^

Словник української мови: В 11 т. ІС, 1970— і

І 1980. |

Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник україн- \

|і ської мови: У 2 т. К., 1984. І

Українська літературна вимова і наголос: Словник- і

довідник. ІС, 1978. І?

Українські приказки, прислів’я і таке інше / =1

і; Спорудив М. Номис. СПб., 1864 (перевидано: ІС, $

І 1994). |

Фасмер М. Зтимологический словарь русското Ц

;і язьїка: В 4 т Перевод с немецкото и дополнения \

\ О. Н. Трубачева. М., 1964—1973. | Фразеологічний словник української мови: У 2 т.

| ІС, 1993. |

| Фразеологія ділової мови. Уложили В. Підмо- |

|! тильний, Є. Плужник. ІС, 1927 (3-тє видання. Росій- \ |і сько-український словник ділової мови. ІС, 1992).

Шевченко Л. Ю., Різун В. В._} Лисепко Ю. В. Су- |

іі часна українська мова: Довідник. ІС, 1993. |

Штепа Павло. Словник чужослів. Знадібки. | і| Видали Іван Гладун і сини. Торонто, 1977.

Янко М. Т. Топонімічний словник-довідник. ІС, :•

І 1973. |

Для правильного засвоєння фонетики, зручності і глибшого вивчення природи звука в мовознавстві застосовується фоне­тична транскрипція (лат. Ігап$сгірІіо — пере­писування). Це особлива система письма, яка запроваджується для точного відтво­рення звукового складу слів і текстів. Фоне­тична транскрипція української мови буду­ється на основі українського алфавіту з використанням додаткових літер і надряд­кових знаків (мається на увазі спрощена фонетична транскрипція, застосована в орфо­епічних словниках). Система літер разом із додатковими знаками називається фоне­тичним алфавітом. До нього ставляться такі вимоги: а) система має бути простою і зручною для користування; б) ко­жен звук повинен мати свій особливий знак;

в) додаткові знаки мусять бути спільними для ряду звуків із спільною додатковою озна­кою (знаки для позначення м’якості, по­двоєння приголосних та ін.). Отже, ф о- нетичною транскрипцією називається запис мовлення, при якому відносно точно передається кожний звук.

У фонетичній транскрипції застосовуються такі додаткові лігери й розрізнювальні знаки:

• Звуки, які під час вимовляння набувають виліпку іншого звука, позначаються літерою фонетичного алфа­віту, а вгорі пишеться літера того звука, до якого набли­жається у вимові основний звук: |зи ма], \роз^ссипати].

ш Для позначення злитих звуків (африкат) |дж), |да1, [дз] пишуться дві літери і з’єднуються вгорі дужкою: (ґедз'), (дЬісе¹¹ре^ил6).

• Нескладові звуки позначаються літерою з дужечкою над нею: \буу], [стауте|, |гш), \знаїте].

ш Для позначення м’якості й напівм’якості приго­лосних використовуються значки ', ’ після літери вгорі; подвоєння звука позначається двокрапкою (:) після літери; наголос (') ставиться над голосним звуком; знак / вживається для позначення паузи, а // —тривалої паузи. Усі слова в транскрипції пишуться з малої літери, а текст береться в квадратні дужки. Напр.: \рЧдна мати мойа / ти почеї не^идоспала / і водила ме^1іне у пол'а краї се^ила / і у дорогу далеку ти ме^ине на зорЧ проводЬісала / і рушник ви^еіии^еванш на шчас'т'а дала].

Вправа 1

Запишіть свою улюблену пісню спрощеною фонетичною транскрипцією.

Розставте літери і знаки фонетичного алфавіту й поясніть їх написання.

Вправа 2

Запишіть текст фонетичною транскрипцією, поясніть літери і знаки

фонетичного алфавіту, використані для запису.

Туман пах бузковим цвітом. А коли почав розходитись, крізь його тонкий просинюватий серпанок виступили по горі бузкові вали, і яблуні старі, похилені ще замолоду буйними вітрами з Дніпра, і вишневі чагарі з молодого пагіння, а над кручею з червоної глини цвіли терни.

Між бузковими валами, округлими, пишними, стояв солдат у зрошенім туманом плаїц-палатці, з опушеним у руці автоматом і дивився на Дніпро, біля якого востаннє в житті потрудився тяжко й до кінця.

Від солдата вниз до води, потканої клаптями останніх туманців, спадала стежка. Нею поволі брався на кручу рибалка, спираючись одною рукою на горіхове вудлище, а другою придержуючи дошку на плечі та мокру торбину з рибою поверх неї (Гр. Тют.).