211. Мета економ. Освіти та функції, які вона повинна виконувати.

Економічна освіта – це: Формування економічних знань; Засвоєння досвіду соціально-економічної дійсності; Формування вмінь та навичок господарської діяльності.

Освіта (взагалі) — процес перетворення засвоєних у ході навчання знань, умінь та навичок у психічні властивості людини за умов, що знання стають переконанням, обсяг знань стає ерудицією (компетентністю), навички та вміння доводяться до звичок. Освіта — це спосіб формування людини. Таким чином, головною метою ек. освіти (ЕО) є формування активних ек. суб’єктів, тобто не лише виробників продукції та пасивних споживачів, а індивідів, здатних активно впливати на ек. процеси на мікрорівні, а також адекватно оцінювати дії держави на макрорівні. ЕО повинна виконувати такі функції:

1. Професійна підготовка. Коли говорять про необхідність підвищення якості ЕО, мають на увазі підвищення попиту саме на висококваліфікованих спеціалістів-економістів, на професіоналів в ек. сфері.

2.Відтворення соціальної структури суспільства. На даному етапі розвитку українського суспільства ЕО сприяє формуванню особистості, яка свої дії буде коригувати у відповідності з існуючими ринковими законами. А це є передумовою переходу сусп. відносин на вищий рівень. Вплив на духовне життя людей, формування еліти суспільства. Освіта безпосередньо впливає на мислення і поведінку людини, а тому відіграє велику роль у культурі суспільства.

212. Суть концепції економічного мислення і поведінки людини в суспільстві.

Мислення – відображає економічні зв’язки та відносини між суспільними, виробничими та особистісними суб’єктами.

Ек. мислення — це не просто багаж ек. знань, а здатність їх засвоїти, використати в практичному житті, тобто це формування моделі економічної поведінки.

Взагалі поняття “ек. поведінка” складається з мотивації, що спрямована на підвищення свого добробуту, ек. мислення, що відбиває ек. зв’язки та відносини між суспільними, виробничими та особистісними суб’єктами, та вчинків, що базуються на нац. традиціях та спеціальних знаннях та вміннях, які реалізуються в контактах між суб’єктами ек. діяльності: [мотивація  ек. мислення  вчинки] = ек. поведінка.

Перехід до нових ек. відносин (що відбувається в Україні) потребує не тільки наявності, а й прискореного розвитку ек. мислення, бо кінцевою метою є відповідна поведінка людей в суспільстві.

Тривалий час потреба у формуванні ек. мислення була відсутня, бо за умов адмін.-коман. економіки не треба було нічого вирішувати самому, і людина не почувала себе безпосереднім учасником ек. відносин. Їй не треба було впливати на хід ек. подій, виявляти творчу активність, здійснювати вибір свого місця в ек. системі. Ек. мислення формується поступово і не тільки шляхом отримання спеціальних знань; розуміння атмосфери ек. життя виникає повсякденно — з літературних творів, з мас-медіа, з нашого побуту тощо. Часто воно супроводжується відповідною мотивацією нашої діяльності, виникає ек. діяльність.

Але освіта в нашій країні робить ставку саме на знання, а не на мислення і поведінку в реальному житті, що негативно впливає на рівень ек. активності людей.

Таким чином, формування бази для достатнього рівня ек. мислення та ек. поведінки як кожної окремої людини, так і суспільства в цілому є метою ек. освіти, що полягає в перетворенні потрібних ек. знань в ек. мислення.