Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори на держюіспит 257.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
20.09.2019
Размер:
1.33 Mб
Скачать

71. Спільна діяльність, її ознаки та властивості.

Ознаки спільної діяльності:

наявність спільної мети

загальна мотивація

об‘єднання індивідуальних діяльностей, що утворюють єдине ціле

розподіл процесу на окремі операції та їх розподіл між учасниками

узгодженість індивідуальних діяльностей у межах спільної діяльності

засіб узгодження дій – управління спільною діяльністю

має єдиний результат, ефективніша ніж індивідуальна діяльність

єдиний простір і одночасність виконання діяльності різними людьми

суб‘єкт спільної діяльності – декілька людей

виникають міжособистісні стосунки.

Спільна діяльність в онтогенезі:

немовля до 1 року: діяльність – безпосереднє спілкування з матір‘ю

до 3 років – стадія співпраці з ровесниками “Дитина - Дитина”. Специфічний вплив на психіку дитини мають дорослі в більшій мірі ніж ровесники

шкільний вік – мінімально виражена узгодженість дій. Спільна діяльність – рольова гра

молодші школяри: спільна діяльність – сюжетно-рольова гра та навчання

підлітки – більшу роль відіграє спілкування з ровесниками

юнацький вік – потреба в адаптації до оточуючого середовища змінюється прагненням до індивідуалізації

дорослі люди – професійна діяльність.

72. Соціально-психологічні фактори спільної діяльності.

Ознаки спільної діяльності:

наявність спільної мети

загальна мотивація

об‘єднання індивідуальних діяльностей, що утворюють єдине ціле

розподіл процесу на окремі операції та їх розподіл між учасниками

узгодженість індивідуальних діяльностей у межах спільної діяльності

засіб узгодження дій – управління спільною діяльністю

має єдиний результат, ефективніша ніж індивідуальна діяльність

єдиний простір і одночасність виконання діяльності різними людьми

суб‘єкт спільної діяльності – декілька людей

виникають міжособистісні стосунки.

73. Управління в освітній діяльності: сутність і структура.

Управління процесом навчання має дві складові: управління викладанням і управління учінням. Управління викладанням — це:

* підготовка вчителем самого себе до подання необхідного матеріалу;

* організація заняття;

* скерування учнів (студентів) до оптимальної самоорганізації у процесі учіння.

Підготовка викладача до проведення заняття передбачає:

1.Добір літератури і вибір наукового матеріалу, поданого в найдоступнішій і найлаконічніший формі.

2. Структурування навчального матеріалу за найоптималынішою концепцією.

3. Включения в концепцію прикладів із практики і психологічного розвантаження.

4. Добір допоміжних засобів (плакатів, таблиць, слайдів тощо).

5. Викладач ставить себе на місце учня, який сприйматиме матеріал (емпатія).

6. Окрім матеріалу, викладеного в письмовш формі, має бути експромт викладача, тому викладач повинен знати більше, ніж плануе викласти за планом чи програмою.

Скеровуючи учнів, викладач розкриває їм ноу хау — технологію ефективного оволодіння знаннями: яку літературу підібрати? на що звернути основну увагу? і т. ін. Тобто викладач підказує як організувати режим.

Управління учінням має дві «сторони медалі» — управління з боку викладача, про що вже йшла мова, і самоуправління самого учня.