1.Сутність та зміст основних категорій інноватики: новація, нововведення, інновація, винахід, відкриття.

Незважаючи на значне накопичення емпіричних знань та теоретичних концепцій, ще відсутня узагальнююча теорія з інноватики, існують розбіжності з ряду важливих методологічних питань, тлумачення основних категорій, про що свідчить спеціальна література.

Інноватика – наука, що вивчає закономірності процесів розвитку і формування інновацій та нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведень, адаптації до них людини, викор-ня та поширення інновацій, вплив інновац.діяльності на сферу конкур-ї та розвиток сус-ва вцілому.

Предмет – створеня, освоєння, розповсюдження інновацій.

Новація - новий вид продукту, технології, методу як кінцевий результат інноваційного процесу, що його потребує суспільство. У новації реалізуються нові наукові та технічні знання, які приводять організацію до успіху на ринку. Процес введення новації на ринок називається процесом комерціалізації. Новації формують ринок новацій.

Нововведення - процес втілення та поширення нових видів продуктів, послуг, виробничих процесів, ідей, методів роботи, усього нового щодо організації або її середовища.

Відкриття - встановлені рішення невідомих об’єктивних закономірностей , властивостей і явищ реального світу, що спричиняють накопичення нових ідей.

Винахід - нове тех. вирішення конкретної задачі, яке дає позитивний ефект, покращує якість життя або змінює умови праці.

Інновація - кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту на ринку, нового або удосконаленого тех. процесу, що використовується в практичній діяльності або у новому підході до соц. послуг і приносить прибуток.

2.Сутність інноватики як науки. Предмет, об’єкт, специфіка інноватики.

Нововведення як інструмент перетворення є самостійним об’єктом вивчення в усіх промислово розвинених країнах. Виникла нова галузь науки інноватика- це наука, яка вивчає закономірності процесів розвитку і формування інновацій та нововведень, механізмів упр-ня змінами, подолання опору нововведенням, адаптації до них людини, використання та поширення інноваційних потоків, інноваційної діяльності, їх вплив на сферу конкуренції, на розвиток суспільства в цілому. Предметом інноватики є створення, освоєння і поширення різного виду новацій. Об’єкт - технологічні уклади, ділові цикли, життєвий цикл продукції, технології, товарів, інноваційні процеси. Специфіка інноватики полягає в тому, що вона є міждисциплінарною методологію особливого типу. Інноватика забезпечує таке інтегрування знань, у процесі якого спеціальні науки (економіко - управлінські, соціологія, психологія та ін.) зберігають свою самостійність і специфічність, але їх теоретичні концепції і фактичні дані об’єднуються навколо методів дослідження проблем інновацій та інноваційної діяльності, інтегруючи різноманітні наукові знання з метою підвищення їх практичної ефективності.

3.Сутність та значення інноваційної діяльності(ІД). Основні чинники, що сприяють і стримують інноваційну діяльність.

ІД- діяльність, що спрямована на забезпечення доведення наук.-тех. ідей до рез-ту, придатного до практичного застосування та їх реалізації на ринку з метою задоволення потреб сус-ва у конкурентоспроможних товарах і послугах. Техніко-економ. чинники, що стримують ІД – відсутність: джерел фінансування, попиту на продукцію, інфо-ї про ринок; слабкість матеріально-технологічної та наук. бази; високий екон. ризик; ускладнення та подорожчання науко-досл. розробок; низький наук.-інноваційний потенціал держави, регіонів. Тех.-ек, що сприяють наявність: резерву фінансових та матеріально-технічних заходів, господарської та науково-технічної інфраструктури; розвиток конкуренції та скорочення тривалості Ж.Ц. наукоємних товарів. Організ.-управл. чинники, що стримують ІД- сталі організаційні структури, надмірна централізація, перевага вертикальних потоків інфо-ї; установча замкненість, труднощі в міжгалузевих відносинах; організація на усталені ринки, орієнтація на короткострокову окупність. Сприяють - гнучкість організаційних структур, демократичний стиль упр-я, перевага горизонтальних потоків інфо-ї; припущення коригувань, децентралізація, автономія, формування цільових проблемних груп. Юридичні чинники, що стримують ІД- недосконалість законодавчої бази з питань ІД, охорони інтелектуальної власності. Сприяють - законодавчі заходи ( особливі пільги, закони),що заохочують ІД, забезпечують інтелектуальні власність. Соц-психологічні чинники, що стримують ІД опір змінам; необхідність нової діяльності; страх невизначеності, страх відповідальності за помилку; низький професійний статус інноватора; відплив наукових кадрів. Сприяють-сприятливість до змін, нововведень; моральна винагорода, суспільне визнання; можливість самореалізації, розвиток умов творчої праці, матеріальні стимули.

4.Життєвий цикл інновацій(Ж.Ц): характеристика фаз розвитку та задач менеджменту. Ж.Ц. інновацій - період від зародження ідеї до розробки, створення, поширення, використання та утилізації продукту (від зародження до смерті).Перша фаза - дослідження і розробка нововведення продукту. Закінчується фаза передаванням опрацьованої документації у виробництво. Друга фаза – відбувається технологічне освоєння масштабного вир-ва нової продукції. Третя фаза – стабілізація обсягів вир-ва. Четверта фаза – відбувається поступове зниження виробництва і продукція виводиться із сфери реалізації. Завдання менеджерів вищої ланки визначати перспективні напрямки розвитку бізнесу, ставити стратегічні цілі, окреслити коло інновацій, що можуть бути використані для реалізації цілей. Менеджери середньої ланки: втілення у життя інноваційних рішень керівництва, що передбачає вміння консолідувати персонал для їх досягнення, створити відповідний психологічний клімат у колективі, сформувати у ньому відповідні мотиваційні преференції, організувати і координувати роботу виконавців згідно з поставленими завданнями.

5. Стан та проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні.

В умовах реформування української економіки виникла проблема пошуку фінансових джерел активізації інноваційної діяльності – прийняття відповідних законів, надання пільг, створення приватного капіталу, стимулювання припливу в науку талановитої молоді, оновлення наукових кадрів через удосконалення системи оплати праці та відродження престижу професії науковця. Це зумовлено тим, як свідчать статистичні дані, масштаби ІД в Україні згортаються. Наприклад у 1998р. ІД здійснювали лише 18,7% промислових під-в, від загальної кількості. Сприятливішими для впровадження інновацій були умови на великих промислових під-х, що мають належну матеріально-технічну базу. Слід зауважити що в цілому з року в рік знижується технологічний рівень розробок, які виконуються. У перерахунку на 100 фахівців, що займаються дослідженнями і розробками, сьогодні припадає 1 патент . Нині найбільший спад ІД спостерігається серед тих економічних суб’єктів, які впроваджували нові технологічні процеси, -49,17%, на другому місці під-ва, що здійснювали комплексну механізацію та автоматизацію, - 33,6.

6.Сутність, складові та властивості інноваційної інфраструктури.

Інноваційна інфраструктура - сукупність взаємопов’язаних та взаємопов’язуючих організацій, необхідних та достатніх для ефективного здійснення ІД. Властивості інноваційної інфраструктури: 1) поширеність по регіонам; 2) універсальність; 3) професіоналізм; 4) конструктивізм; 5) фін. та інформаційна забезпеченість; 6)гнучкість.

Складові інновац. інфраструктури є фінансові кредитні установи; зони інтенсивного науково-технічного розвитку (технополіси); технопарки (технологічні парки, агро парки, інноваційні парки); інноваційні центри (технологічні, регіональні, галузеві); інкубатори (інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу); консалтингові (надання консультацій у сфері захисту інтелектуальної власності, реінжинірингу тощо)фірми, інноваційні та страхові компанії.

7.Закономірності формування технологічних укладів та характеристика його структури. Роль базових інновацій в формування ТУ.

ТУ – єдиний технологічний рівень вир-ва пов’язаних вертикальними і горизонтальними потоками якісно одноразових ресурсів, що базуються на загальних ресурсах робочої сили та загальному науково-технічному потенціалу. Технологічний уклад має складну внутрішню структуру, ядром якої є сукупність базових (радикальних) технологій. Це принципово нові технології, що створені на базі раніше не відомих законів і закономірностей, винаходів, відкриттів, які докорінно змінюють зміст різних видів діяльності і сус-ві. Життєвий цикл має три фази: 1) зародження і формування нового ТУ в надрах попереднього і набуває подальшого розвитку; 2) структурна перебудова економіки на базі нової технології виробництва і збігається з домінуванням певного технологічного укладу; 3) Починається «зрілість» життєвого циклу ТУ, закінчуючись поступовим затуханням і відмиранням старіючого ТУ