51.Основні принципи оцінки інноваційного проекту

В економіці існують різні види показників, що характеризують процеси господарської діяльності, які умовно можуть бути поділені на три великі групи: народногосподарську, комерційну й бюджетну. Але, проаналізувавши таку класифікацію оціночних показників інноваційних проектів можна зробити висновок, що вона є умовною, оскільки головним критерієм оцінки інноваційного проекту є його ефективність.

  Проте питання ефекту необхідно розглядати, наголошуючи на комплексній оцінці науково-технічного, соціального й економічного ефектів. Підсумовувати окремі складники цього ефекту або встановлювати співвідношення між ними є неправомірним, оскільки ці ефекти різноякісні, проте взаємозалежні. Вони характеризують результат інноваційного проекту окремо або разом, але завжди тільки за властивими їм критеріями й показниками.

Одним з найбільш важливих питань теорії ефективності, варто визнати критеріальний підхід, оскільки при різних критеріях мають місце різні показники економічної ефективності. В його основу покладено триєдиний критерій раціональності інвестицій: економічний, екологічний та соціальний, де провідне місце займає економічна ефективність проекту. Отже слід визначити такий критерій, який міг би оцінити інтереси будь-якого суб’єкта, що бере участь у проекті. З цією метою було досліджено внутрішній механізм довгої хвилі, аби виявити на який саме критерій ефективності найбільше впливають інновації.

52. Джерела фінансування інновац.Діяльності підпр-в України.

Кошти, надані на інновац.проект, мають певну вартість, і за їх використання необх.платити, незалежно від джерела отримання. Формою оплати можуть бути дивіденди (акціонерам) і відсоткові відрахування (кредиторам). Врахування і аналіз розміру плати за користування фін.ресурсами є одним з основних завдань при визначенні джерел залучення інвестицій у інновац.проект. Існують особливості плати за власні фін.ресурси орг-ї. Думка про те, що за власні ресурси платити не треба – хибна, оскільки орг-я завжди має можливість інвестувати кошти і заробити на цьому. Тому мінім.вартістю таких ресурсів є потенц.дохід орг-ї від альтернат.способу їх вкладення.

Кредитне фінанси-ня для підпр-ва є вигіднішим, ніж фінанси-ня за допомогою власних фін.коштів. Однак воно ризикованіше, бо відсотки за кредит і основну частину боргу підпр-во повинно повертати за будь-яких обставин.

Вибір джерел інвестування інновац.проектів і програм значною мірою залежить від умов надання кредитів. Джерелами інвестування є: 1)Вітчизняні банки. Обізнані із специфікоє та умовами ведення бізнесу у країні краще, розуміють вітчизн.фін.звітність, можуть запропонувати консультації щодо зниження витрат фінан-ня, посилаючис на власний дсвід. 2)Іноземні банки. Фін-ня можливе на триваліший період і за нижчою вартістю, ні відчиз-х. Вони мають доступ до більших обсягів капіталу. 3)Портфельні інвестори. Це ін вест.фонди, фонди венчурного кап-лу, пенсійні, страхові фонди тощо. Намагаються об’єднати доходи від виплати дивід-в і від підвищення вартості осн.засобів. Хочуть мати право голосу в управл-ні підпр-вом. 4)Фонди допомоги. Ці ін вест-ні інститути підтримують іноз.уряди. займаються ін вест-ням малих, сер.і дочірніх підпр-в. Більше інвестують у період політ.та економ. нестабільності. 5)Стратегічні інвестори. Налаштовані на довгостр. співробітництво і прагнут мати значні повноваження при прийнятті стратег.і операт.рішень. Для стратег.інвестора найсприйнятливішою формою вкладення коштів є спільне підприємство. 6)Публічна емісія акцій і облігацій. До неї вдаються відомі великі підприємства, акції яких мають попит. Додатковий їх випуск і реалізація на фондовому ринку дають змогу підпр-ву диверсифікувати склад акціонерів, збільшує ліквідність проданих акцій і є відмінною рекламою для підпр-ва у разі успіху. Однак потребує додатк.витрат, пов’язаних з емісією акцій, рекламою, вартістю підготовки.