- •2.Сутність інноватики як науки. Предмет, об’єкт, специфіка інноватики.
- •8. Характеристика еволюційного, біфуркаційного та інноваційного типів розвитку в економіці.
- •9. Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія й.Шумпетера.
- •10. Основні положення хвильової теорії м.Д.Кондратьєва.
- •11.Основні положення неоклас.Теорії нововведень г.Менша. Значення концепції s-образних кривих в обґрунтуванні доцільності впровадження нововведень.
- •12. Значення теорії інноваційного підприємництва та соціально-психологічної теорії в дослідженні проблем впровадження інновацій.
- •13. Сутність, зміст та види інноваційного процесу.
- •14. Структура інноваційного процесу: сутнісна характеристика основних етапів та видів діяльності.
- •15. Характеристика основних моделей поширення інновацій.
- •16. Сутність та значення класифікації інновацій для управлінської діяльності.
- •17.Причини та чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності.
- •24. Принципи та методи інновац-го мен-ту.
- •25.Характеристика основних функцій інновац.Мен-ту.
- •26. Прогнозування в інновац.Мен-ті: задачі та методи.
- •27. Цілевстановлення в інновац.Мен-ті. Методи формування „дерева цілей” організації.
- •28. Основні вимоги до менеджерів в інноваційній сфері.
- •29. Основні якості, що повинні бути притаманні менеджерам в інновац.Сфері.
- •30.Рішення в інновац.Менеджменті та методи їх прийняття.
- •31. Взаємодія організації і нововведень. Основні чинники. Що складають основу сил відторгнення нововведень.
- •32. Характеристика чинників, які визначають сприйнятливість організацій до інновацій.
- •33. Особливості взаємодії організації і нововведень за д.Р.Кімберлі та завдання інноваційного менеджменту для кожного типу.
- •34. Основні причини опору змінам та характеристика методів їх подолання.
- •35.Інноваційний потенціал організації: основні складові та методи оцінки.
- •36.Характеристика основних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства та особливості їх застосування.
- •37.Сутність та особливості інноваційних стратегій. Позитивні наслідки та ускладнення, що супроводжують впровадження інноваційних стратегій в організаціях.
- •38.Типи інноваційних статегій за «менеджерскою поведінкою».Можливі наслідки застосування для підприємства
- •39. Характеристика та особливості застосування наступальних інноваційних стратегій за м.Портером.
- •40.Характеристика та особливості застосування оборонних інноваційних стратегій за м.Портером.
- •41.Характеристика основних етапів розробки інноваційних стратегій.
- •42.Сутність та значення swot-аналізу при виборі інноваційної стратегії.
- •43. Методи пошуку інноваційних ідей. Характеристика активних методів пошуку.
- •44.Основні принципи стратегічного планування інноваційної діяльності.
- •45.Порівняльна характеристика “технопарку” і “технополісу”
- •48.Матричні структури: сутність, види, особливості застосування.
- •47.Переваги та недоліки структур, організованих за галузями науки, за продукт.Ознакою та за стадіями нддкр.
- •46. Характеристика основних етапів стратегічного планування інновац. Діяльності організації.
- •49.Переваги та недоліки способів послідовної, паралельної та інтеграл. Організації робіт в ін.Процесі.
- •54. Роль і значення бізнес-інкубаторів для розвитку інноваційної діяльності.
- •50.Характеристика основних видів ефективності інновац.Діяльності.
- •51.Основні принципи оцінки інноваційного проекту
- •52. Джерела фінансування інновац.Діяльності підпр-в України.
- •53.Характеристика організаційних форм міжнародної, науково-технічної коопреації фірм для спільного проведення нддкр
- •58. Суть інноваційної культури організації, її склад та способи її формування.
- •55.Обгрунтування джерел фінансування і вибір інвестора для інновац.Діял-ті на підприємстві.
- •56. Фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом.
- •57. Методи стимулювання творчої активності персоналу в управлінні інноваційною діяльністю.
- •59.Особливості сучасного розвитку науково-технічного потенціалу України
- •60.Характеристика поняття технологічного розриву. S-образна крива р.Фостера.
- •61. Роль венчурних організацій в інноваційному процесі.
- •63. Управління інноваційним проектом: характеристика спільних ознак проектів та завдань менеджменту:
- •62. Види ефективності інноваційної діяльності. Оцінка соц. Наслідків наук.-техн. Інновацій.
- •64. Стимулювання вищого менеджменту організації до інноваційної діяльності: характеристика складових стимулюючого контракту топ-менеджера.
- •65.Характеристика моделі управління інноваційним проектом: wbs, obs, матриця відповідальності тощо.
- •1.Сутність та зміст основних категорій інноватики: новація, нововведення, інновація, винахід, відкриття.
- •2.Сутність інноватики як науки. Предмет, об’єкт, специфіка інноватики.
44.Основні принципи стратегічного планування інноваційної діяльності.
Стратегічне планування являє собою відносно самостійну підсистему, яка охоплює сукупність спеціальних інструментів, правил, структурних органів, інформаційних потоків і процесів, спрямованих на підготовку і виконання планів. Стратегічне планування — це управлінський процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенціальними можливостями і шансами у сфері маркетингу. Процес стратегічного планування спирається на результати виконання попередніх стадій інноваційного менеджменту — аналізу та прогнозування інноваційного розвитку підприємства.
Основними принципами стратегічного планування є:
1. Єдність науково-технічних, соціальних і економічних завдань розвитку, тобто забезпечення гармонії, скоординованості науково-технічного, виробничого, економічного та соціального напрямів розвитку організації. Цей принцип реалізується у складі цільових параметрів планування інноваційної діяльності, видах планів, критеріях оцінки результатів.
2. Наукове обґрунтування й оптимальність планових рішень. Цей принцип базується на врахуванні законів і тенденції еконо-міко-інноваційного розвитку та конкретних, специфічних умов підприємства.
3. Домінування стратегічних аспектів, комплексності, неперервності, гнучкості та еластичності. Принцип домінування стратегічних аспектів у плануванні визначається довгостроковим характером результатів, тривалим циклом здійснення інновацій, їх життєвим циклом. Комплексність забезпечує єдність стадій і етапів інноваційних процесів, усіх сфер і напрямів інноваційної діяльності.
4. Бюджетне збалансування. реалізується через розробку в усіх сферах і на всіх рівнях підпр-ва матер., трудових, фін., енерг. та ін. видів балансів, що підвищує ступінь реальності планів і рівень їх забезпеченості шляхом розподілу обмежених ресурсів різним виконавцям відповідно до встановлених завдань.
5. Неперервність планування. Цей принцип реалізується через послідовність і взаємозв'язок планів різної довготривалості та здійснення планових розрахунків з урахуванням змін умов і відхилень, що виникають.
Ці принципи є методологічною основою формування системи планування інноваційної діяльності і застосовуються в процесі стратегічного планування, розробки планів в організації.
45.Порівняльна характеристика “технопарку” і “технополісу”
Технопарк являє собою науково-виробничий територіальний комплекс, до якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи з передовою технологією, створювані на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою.
Основна мета технопарків — досягнення тісного територіального зближення між необхідною для наукових досліджень матеріальною базою, що належить промисловому виробництву, та людським компонентом наукового потенціалу країни, що формує максимально сприятливі умови для розвитку інноваційного процесу.
Основні переваги науково-технічних парків: *інтеграція різних стадій інноваційного процесу; *промисловість дістає швидкий доступ до нових розробок; *скорочуються терміни впровадження та поширення нововведень (новинок); *спрощується спосіб взаємодії між навчальними, науковими та промисловими розробниками науково-технічного прогресу; *створюються умови та можливості для створення нових видів бізнесу, виробництва, відкриттів; *виробництво отримує доступ до консультантів, лабораторій; *студенти мають змогу здобувати не лише теоретичні, а й практичні знання.
На відміну від технопарків, технополіси — це міста передових (високих) технологій, наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок у відповідних галузях виробництва. Структура технополісу подібна до технопарку, однак вона розташовується в межах конкретного населеного пункту, розвиток якого забезпечується через технополіс. Технополіс— це цілісний науково-виробничий комплекс, створений на базі окремого міста.. Отже, у країнах з розвиненою економікою відбувається масовий перехід до наукомістких технологій; усвідомлення обмеженості природних ресурсів зумовило пошук ресурсозберігаючих технологій при глибокій переробці сировини. Результатом цього є створення структур, здатних до синтезу науки та виробництва, розвитку індустрії інтелектуальних продуктів. Один із найефективніших підходів до розв'язання названих завдань — організація мережі технополісів.
Технополіси можуть виникати як на базі новоутворених міст, так і на базі старих, реконструйованих. Створення технополісів справляє формуючий вплив на розвиток тих регіонів, де вони розташовані.
Вони сприяють: *підвищенню інн.активності; *формуванню інн. інфрастр-ри; *прискор. комерціалізації новацій; *структурній перебудові виробництва; *створенню нових робочих місць; *удосконаленню механізмів інн.діяльності; *підсиленню наукоємності розвитку промисловості; *підвищенню професіоналізму кадрів; *підвищенню інн. економіки.