57. Методи стимулювання творчої активності персоналу в управлінні інноваційною діяльністю.

Успіх інноваційного процесу залежить від того, у якій мірі безпосередні учасники (персонал, зайнятий в інноваційному процесі), зацікавлені у швидкому і ек. ефективному впровадженні результатів НДДКР у виробництво. В основі сучасного підходу до стимулювання праці в інноваційній сфері лежать такі завдання керівників організації: 1)макс.організувати творчі здібності кожної особистості; 2)спрямувати цю активність у русло досягнення інноваційних і ек.результатів. В стимулюванні використовуються прямі і побічні методи, в основі яких лежать такі принципи: 1)розкріпачення творчої ініціативи; 2)звязок рівня заохочення працівника з кінцевим результатом інноваційної діяльності; 3)забезпечення персоналу необхідними ресурсами; 4)заохочення накопичення нових знань і навиків; 5)простота та ясність патентних процедур; 6)всеосяжна підтримка новаторства керівництвом організації та держави; 7)розширення неформального спілкування; 8)швидкість та гласність розгляду заявок винахідництва; 9)використання моральних принципів:-нагородження, -присудження почесних титулів тощо.

Загалом методи стимулювання бувають такі: 1)Методи прямого стим-ня: розмір з.п., надбавки, премії, пільги, страхування тощо; 2)методи опосередковані: придбання акцій компанії, право самостійності у виборі наукової тематики досліджень, зміна статусу підрозділу і керівництва залежно від успіху інновацій, розвиток неспеціалізованої кар’єри, свобода спілкування між співробітниками у робочий час; 3)Методи негативного стим-ня: право керівника звільнити або перевести спеціаліста на нижчу посаду, зменшення з.п., позбавлення пільг.

59.Особливості сучасного розвитку науково-технічного потенціалу України

Основою науково-технічного розвитку країни є науково-технічний потенціал, що являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. В Україні створено потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, посилення інтенсифікації тощо. На сучасному етапі в країні є об'єктивні умови для втілення в життя активної державної науково-технічної політики. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі.

Однак на сучасному етапі економічного розвитку господарський механізм не забезпечує необхідного сприйняття підприємствами науково-технічних досягнень. Наслідками негативних загальноекономічних тенденцій є зниження ефективності нагромадженого науково-технічного потенціалу, інноваційний застій

В Україні нагромаджено значний досвід програмно-цільового планування НТП на основі розробки системи відповідних програм. До тих, які розробляються на національному рівні, належать державні науково-технічні програми з ресурсозбереження, приросту виробництва продовольства, збільшення випуску технологічного устаткування на експорт, програма фундаментальних досліджень з найважливіших напрямів академічної науки тощо. Серед регіональних науково-технічних програм, які розробляються в областях України (понад 200 найменувань), переважають програми з виробництва товарів народного споживання, охорони навколишнього середовища, використання вторинних ресурсів. У галузях і на підприємствах ведеться розробка програм з питань, технічного переозброєння виробництва, освоєння нових технологій.

В українській науково-технічній сфері утворилася ситуація зачарованого кола: великий ресурс не може бути адекватно профінансований‚ що у свою чергу спричиняє низьку його економічну ефективність‚ що‚ далі‚ спричиняє брак коштів для фінансування. В цих умовах урядом вибрана дивна тактика фінансової політики щодо підтримки науково-технічної сфери - вибіркове і нерегулярне виділення коштів тільки на заробітну плату‚ та ще й у розмірах‚ які не забезпечують елементарних потреб науковців. Ясно‚ що ця практика створює ілюзію фінансування науки‚ а реально виконує функцію допомоги по безробіттю.

То ж звернімо увагу на те, що в умовах відкритого науково-технічного простору необхідні соціально-економічні витрати на проведення успішних НДПКР уніфікуються між країнами. Українські вчені‚ як і їх колеги з практично всіх куточків світу‚ за тими ж самими цінами купують обладнання‚ матеріали‚ прилади та інформацію‚ сплачують реєстраційні внески‚ транспортні тарифи та кошти за помешкання і харчування при участі в міжнародних наукових конференціях‚ семінарах‚ школах‚ програмах стажування. До того ж їм всім треба мати відносну матеріальну незалежність для вирішення стандартних побутових проблем і родинних зобов'язань з тим‚ щоб вони могли повністю віддаватись улюбленій справі і реалізувати свої таланти і здібності.