8. Характеристика еволюційного, біфуркаційного та інноваційного типів розвитку в економіці.

Еволюційний шлях розвитку, який називають неперервним, стабільним, стійким, адаптаційним, характеризується відсутністю стрибків і розривів, тобто здійснюється послідовно внаслідок поступового формування та закріплення необхідних соц.-екон. чинників без цілеспрямованого втручання людини. Цей етап розвитку в економіці характеризується як переважно екстенсивний, що ґрунтується на кількісному накопиченні певних виробничих чинників ( засобів виробництва і матеріальних ресурсів)на попередній технологічній базі. Біфуркація - це миттєвий перехід до якісного нового стану (закон перехід кількості в якість), тобто революційний тип розвитку, що характеризується нестійкістю, нестабільністю, технологічними проривами, винаходами, науковими відкриттями, які функціонують за новими принципами. Якщо біфуркаційний тип розвитку охоплює на одну якусь галузь науки чи техніки, а всю їх сукупність , тоді мова йде про науково-технічну революцію. Провідну роль у науково-технічній революції, яку переживає світова економіка нині, відіграє саме наука. Інноваіційний тип розвитку ґрунтується на використанні принципово нових прогресивних технологій, організаційно-управлінських систем. Нова модель економічного зростання, що ґрунтується на інноваційному типі розвитку, передбачає зміну самого поняття науково-технічного розвитку. Ця модель потребує нової державної інноваційної політики ефективного стимулювання інновацій, розвитку наукомістких та скорочення природо експлуатуючих галузей.

9. Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія й.Шумпетера.

Головною постаттю серед фундаторів Інновац. теорії є австрійський економіст Йозеф Шумпетер. Саме він ввів в ек. науку поняття Інн. процесу, в своїй роботі “Теорія економічного розвитку”. В цій роботі мова йшла про нові комбінації у розвитку. Динамічна теорія розвитку ґрунтується на постійних коливаннях кон’юнктури, які Шумпетер пов’язує зі „здійсненням нових комбінацій” чинників виробництва. Ці комбінації представляють елемент НОВИЗНИ. Шумпетер виділив 5 основних змін в розвитку (видів інновацій): 1. Впровадження нового методу виробництва. 2. впровадження нової продукції чи продукції з новими якостями; 3. використання нової сировини чи напівфабрикатів; 4. проведення реорганізації; 5. освоєння нових ринків збуту.

Шумпетер ввів поняття базових та вторинних інновацій Шумпетер відмітив, що інновація як ек. категорія, це не просто нововведення, а нова функція вир-ва, зміна технології вир-ва, яка має історичне значення і є необхідною. Інновація – це стрибок від старої виробничої функції до нової. Свою ек.– Інн. теорію Шумпетер поєднав з теорією довгих циклічних коливань Кондратьева і зробив висновок, що розвиток економіки являє собою складний циклічний процес, у якому спалахи нововведень є причиною чергування фаз кризи і процвітання.

10. Основні положення хвильової теорії м.Д.Кондратьєва.

Кондратьєв розробив теорію довгострокових циклічних коливань, відомою як теорія "довгих хвиль". Він проаналізував сукупність макроек. показників в динаміці (% ставка на кредит, обсяг експорту, динаміка з/п, інфляції тощо) провідних країн світу Франції, Англії, США, Німеччини та виявив наявність довгого циклу ек-ї кон'юнктури. В процесі аналізу він виділив 3 типи хвиль: короткі (3-5 років) – пов’язані зі змінами попиту та пропозиції, середні (6-10 років) – пов’язані з переливанням капіталу в нове обладнання, машини тощо, довгі (40-60 років) – пов’язані з змінами виробн. структури, сировини, кваліфікації, умов праці тощо.

Основна закономірність великих циклів-науково-тех. винаходи, відкриття, зміни технолог. укладу, утворення нових ринків, країн тощо.

Висновки теорії: *Перед початком кожної довгої хвилі відбувалися глибокі зміни в техніці в-ва на основі радикальних нововведень. *Періоди наростаючих великих хвиль супроводж. потрясіннями в суспільстві, на спадаючій ділянці вони незначні. *На спадаючій ділянці відбув. депресія сільск. господ. *Середні цикли нанизуються на довгі хвилі, характер фази великого циклу впливає на середні хвилі. *На спадаючій фазі циклу накопичується капітал(через знаження капіталовкладень), і це спричиняє чергову наростаючу стадію великого циклу.

Якщо пов’язати теорію Кондратьєва з Інн.ною теорією Шумпетера то можно дійти висновку, що: 1)підйомові хвилі довгого циклу передують пожвавлення в сфері технічних винаході; 2)початок підйому хвилі довгого циклу збігається з широким застосуванням винаходів у промисловості; 3)Інн. з однієї галузі імігрують в іншу, тобто мають ланцюжковий характер. Нерівномірність динаміки ек. розвитку, викликаної імпульсивністю інн. процесу, докорінно змінювала традиційні уявлення щодо суті та змісту ек. процесів.

Остаточний висновок який можна зробити проаналізувавши ці дві теорії полягає в наступному: ек. кризу в країні треба долати шляхом створення і впровадження Інн., а також використання досягнень науково-дослідних розробок.