27. Сутність та функції інтелекту.

Інтелект — це мислительні здібності людини, що ототожнюються із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем та з ефективністю адаптації до різних обставин життя. Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати о них свою поведінку.

Інтелект необхідно розглядати як найскладніше багаторівневе яви­ще людської психіки, що включає як психічні процеси, так і стани та інші властивості особистості. Інтелект — це інтегральна риса особисто­сті, яку можна розглядати за схемою.

У поданій структурі мож­на виділити три блоки: блок психічних процесів (від відчуття та сприйняття ситуації до мислення); блок оцінки ситуації та прийняття рішення і блок регуляції поведінки, що пов'язані з емоціями, мотивами та волею. Отже, інтелект — це система психічних процесів, які забез­печують реалізацію здатності індивіда до оцінки ситуації, прийняття рішення та відповідної регуляції поведінки. Інтелект має особливе зна­чення в нестандартних ситуаціях, оскільки саме їх розв'язання символі­зує здатність людини до навчання.

Найважливіша функція інтелекту — адаптований взаємозв'язок з природою, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відпо­відно до них діяти. Адаптація може здійснюватися двома шляхами — асиміляцією та акомодацією. Асимі­ляція — це пристосування ситуації через зміну умов, обставин до лю­дини, її індивідуального стилю діяльності. Акомодація — пристосу­вання людини до ситуації, що змінюється, через зміну стилю мислення.Характеристики інтелекту: Глибина ( Здатн-ть усвідомлювати сутність предметів, явищ), критичність( оцінка предметів з бажанням піддати сумніву гіпотези), гнучкість( здатн-ть переключатися з 1 ідеї на ін), широта ( здат-ть бачити проблему широко), швидкість ( продукувати багато ідей та швидко виріш-ти завдання ), оригінальність (нові ідеї), допитливість ( находити найкраще рішення).

28.Поняття коефіцієнту інтелекту, його значення та проблеми вимірювання.

Найважливішою характеристикою інтелекту є швидкоплинність розумових процесів. Саме цю хар-ку покладено в основу тес­тів, що визначають «коефіцієнт інтелекту» — (ІQ). Усі тести визначення ІQ (А. Біне, Ч. Спирмен, Ґ. Айзенк, Р. Кеттелл) вимірюють логічне мислення, розуміння значення слів, швид­кість сприйняття, орієнтація у просторі, орієнтація з цифрами та числами, робота пам'яті. В основі визначення коефіцієнта інтелекту — вирішення певної кількості завдань за точно встановлений час за такими альтернативами: точність рішення, швидкість прийняття рішення.

На основі комплексних досліджень було зроблено такі загальні висновки:

1. На побутовому рівні IQ хар-зує людей як «розумних» та «кмітливих».

2. IQ-тести характеризують здатність до навчання, до набут­тя нового досвіду (знання, навички, вміння).

3. Здатність до навчання є різною у різних людей.

4. Показники IQ стабільні впродовж усього життя

5. IQ-інваріантні до різних соціальних, економічних, етнічних або расових груп.

6. Здатність до навчання (IQ) людиною успадковується на 40-80%.

7. IQ індивідуума не характеризує досконалість його як особистості.

8. Низький IQ не є синонімом невдач і безпорадності, високий IQ не гарантує успіху; наприклад. ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК: успіх визначається не стільки і не тіль­ки інтелектом, а й настійливістю, рішучістю, здоровим глуздом, шар­мом тощо.