168. Помилки та бар’єри слухання. Їх джерела та можливість запобігання.

Мистецтво слухати одне з найважливіших в спілкуванні (С), саме воно є головним. Існують спеціально вироблені правила слухання – 1) найкращий співбесідник не той, хто вміє добре говорити, а той, хто вміє добре слухати. 2) людина схильна слухати іншу тільки після того, як вислухають її, але хто перший слухач - той умніший.

Чому ми не слухаємо:

1) не лише тому, що нам нецікаво, але і тому, що ми зайняті власними думками (щоб ефективніше відповісти, вразити співрозмовника).

2) емоційна неврівноваженість(можливо ми зайняті внутрішніми емоціями).

3) вражене самолюбство(неприємно слухати те, що робить замах на наш авторитет).

4) висловлення оцінок сказаному (не слухаємо тому, що вважаємо себе умнішими за інших, ми вже виставили їм оцінку).

5) втрата уваги до близьких людей (на них ми розслабляємося).

6) не володіння технікою слухання (треба навчитися слухати і точно розуміти).

Бар’єри слухання є соціального та психологічного характеру. З однієї сторони такі бар’єри можуть виникати через те, що відсутнє розуміння ситуації С, яке викликане не лише різною “мовою”, якою говорять співрозмовники, але й відмінностями більш глибокого плану. Це можуть бути соціальні, політичні, релігійні, професійні відмінності.

169.Причини виникнення бар’єрів слухання та можливості їх запобігання

Бар’єри слухання виникають коли людина, що слухає , думає про щось інше, або їй нецікаво.Слуховий бар’єр виникає також якщо в аудиторії шумно, або якщо там перебувають зайві люди чи предмети , що відволікають увагу слухачів.Помилки слухання можуть виникати , коли слухач намагається слухати одразу двох чи білюше розповідачів.При цьому увага розсіюється, зменшується запам’ятовуваність. Зафіксовано навіть феномен "перцептивне перекручування". Ви­явилося, що люди здатні змінювати або ж узагалі не сприймати інформацію, яка їм видається небезпечною, тривожить, викликає по­чуття невпевненості, не відповідає уявленню про себе чи про карти­ну світу, яка для них е надійною. Якщо людина не хоче, то може не чути критику на свою адресу, або не запам'ятати чиєсь прохання, виконати яке важко.

Запобігти виникненню бар’єрів слухання можна, вживаючи наступні заходи:в аудиторії має бути встановлена тиша, зайві люди мають бути видалені з аудиторії.Доповідач повинен говорити голосно, зрозуміло, правильно робити паузи і навіть перерви для відпочинку слухачів.Також треба усунути всі зайві предмети які могли б відволікати слухачів.

170.Вербаліка та невербаліка у спілкуванні керівника.

Звичайно, усі працівники повинні мати загальну культуру, інтелект, порядність. Але особливе значення має їхній моральний потенціал. Основною етичною вимогою, якої слід дотримуватись у службових взаємовідносинах, є збереження гідності людини незалежно від того, яке місце вона посідає в ієрархічній структурі.

Керівник не повинен проявляти особистих симпатій чи антипатій, провокувати ситуації, що можуть призвести до міжособистісних ексцесів (пересудів, взаємних випадів, істерик). Вихований, інтелігентний керівник вітається з підлеглими завжди першим. Якщо він зустрічається з жінкою або з людиною, старшою за віком, він також вітається першим. Якщо до керівника в кабінет заходить інша людина, яку він викликав ( або навіть не викликав), він пропонує їй присісти. Якщо керівник веде бесіду з підлеглим, він не повинен довго розмовляти по телефону чи мовчки переглядати папери. Якщо розмову закінчено, керівник може першим встати з-за столу, щоб дати зрозуміти це іншому. Керівник не повинен припускатися грубощів, принижувати людську гідність підлеглого.

Якщо керівник пообіцяв щось зробити, то обов’язково і своєчасно це мусить зробити, а якщо ж не виходить, то слід вибачитись і пояснити причину. Керівник повинен завжди пам’ятати, що недоброзичливе або образливе слово боляче вражає людину, і вона ще довго через це страждатиме. Сама образа нерідко провокує виникнення конфлікту. Але якщо це вже сталося, то інтелігентна людина не забуде вибачитися перед підлеглим. Добре, якщо керівник вміє посміхнутись іншому, має почуття гумору, вміє гарно одягатися, говорить чітко і дохідливо.

Керівникові доводиться не тільки заохочувати підлеглих до роботи, але й накладати на них стягнення. Якщо він при цьому керується справедливістю, підлеглий -–хоча йому і не подобається бути покараним – поважатиме керівника. Якщо керівник не вміє слухати підлеглих, то навряд чи вони захочуть звернутися до нього із пропозицією, підтримають його у важкій ситуації.

Морально – психологічний портрет вітчизняного керівника в Україні ще формується. Риси, які мали так звані номенклатурні керівники за минулих часів, у нових ринкових умовах змінюються. А молоді керівники, які з’явилися після перебудови, працюють методом спроб і помилок, набуваючи власного досвіду