- •1. Діяльність та її структура
- •2.Основні види і типи діяльності
- •3. Людина, індивід, особистість.
- •4.Становлення і розвиток особистості.
- •5.Основні підходи до опису структури особистості.
- •6.Взаємозв’язок біологічного і соціального в структурі особистості.
- •7.Атрибути, риси та якості особистості.
- •8.Психологія як наука про психіку.
- •10. Основні напрямки психології.
- •9. Методи психологічних досліджень.
- •11. Основні галузі сучасної психології
- •13.Теорія функціональної асиметрії півкуль головного мозку
- •14. Основні етапи розвитку психіки.
- •15.Форми поведінки живих істот.
- •16.Основні типи поведінки людини
- •17.Форми прояву психіки: психічні процеси, стани, властивості.
- •18.Стать особистості. Психологічні відмінності чоловіків і жінок.
- •19.Конституціональна типологія.
- •20.Вік як атрибут особистості.
- •22.Типи темпераменту.
- •23. Властивості темпераменту.
- •24.Темперамент і діяльність.
- •25.Визначення типів темпераменту за г.Айзенком.
- •26. Здоров’я як атрибут особистості.
- •27. Сутність та функції інтелекту.
- •28.Поняття коефіцієнту інтелекту, його значення та проблеми вимірювання.
- •29. Локалізація контролю як характеристика відповідальності суб’єкта діяльності.
- •30. Уявлення про риси і типи особистості.
- •31.Базові риси особистості за р.Кеттеллом.
- •32. Індивідуально-типологічні риси особистості за к.Юнгом.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f)
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •33.Поняття про характер, його структуру і властивості
- •34.Теорія акцентуацій характеру за к.Леонгардом
- •35. Діагностика рис особистості: хар-ка основних психодіагностичних методик.
- •36. Увага, її види.
- •37. Відчуття та їх загальна характеристика.
- •38. Поняття про сприйняття, його види і властивості.
- •39. Пам’ять, процеси пам’яті.
- •Процеси пам'яті
- •40. Типи та види пам’яті.
- •1. За характером психічної активності.
- •2. За характером мети діяльності.
- •3. За тривалістю утримання інформації.
- •41. Мислення, його види, форми та операції.
- •43. Поняття про емоції. Інформаційна теорія емоцій п.Симонова.
- •Інформаційна теорія емоцій
- •42. Мова та мовлення.
- •44. Воля і вольові якості особистості.
- •45. Самооцінка та рівень домагань особистості.
- •46. Поняття про міжособистісні стосунки.
- •47. Стратегії поведінки особистості у конфлікті за к.Томасом.
- •48. Досвід особистості (знання, вміння, навички, звички).
- •49. Потреби і мотиви. Мотивація особистості.
- •50. Спрямованість особистості.
- •52. Свідомість. Функції свідомості.
- •53. Структура свідомості.
- •54. Поняття про несвідомі психічні явища.
- •55. Співвідношення свідомого і несвідомого.
- •56. Система психологічного захисту.
- •Види психологічних захистів.
- •58. Свідоме і несвідоме в теоріях з.Фрейда, к.Г.Юнга, е.Берна.
- •59. Самосвідомість та її особливості.
- •60. Поняття та методи дослідження і оцінки особистості.
- •61. Поняття про психологічний діагноз та прогноз.
- •63. Кореляційний аналіз даних психологічного дослідження.
- •Розвиток особистості та його ознаки.
- •66. Теорії розвитку особистості.
- •68. Педагогіка як наука про освіту.
- •69. Сучасні педагогічні технології навчання.
- •71. Спільна діяльність, її ознаки та властивості.
- •72. Соціально-психологічні фактори спільної діяльності.
- •73. Управління в освітній діяльності: сутність і структура.
- •74. Функції управління навчанням.
- •75. Поняття освітнього і навчального менеджменту.
- •76. Мета як основний структурний компонент діяльності, основні види цілей.
- •77. Фактори формулювання цілей. Цілі діяльності і компетентність менеджера.
- •78. Навчальні цілі та їх особливості. Проблеми формулювання навчальних цілей.
- •79. Ієрархія навчальних цілей в структурі освітньої підготовки.
- •80. Види навчальних цілей за ступенем абстракції та їх характеристика.
- •81. Таксономії навчальних цілей.
- •82. Концепція рівнів засвоєння навчального матеріалу.
- •84. Стимули навчання та їх види.
- •85. Активізація навчальної діяльності: поняття, призначення, методи і прийоми.
- •87. Циклічність управління мотиваційними процесами у навчанні.(плохая, но другой нет)
- •88 Етапи і види стимулювання і мотивації.
- •90. Зміст навчання та його основні функції.
- •91. Структура змісту навчання.
- •92. Елементи змісту навчання та їх групи.
- •93. Основні теорії змісту навчання.
- •94. Критерії формування змісту навчання.
- •95. Форми реалізації змісту навчання.
- •96. Процес навчання та його основні етапи.
- •Передача досвіду набутого суспільством
- •97. Учіння і викладання як складові навчання.
- •99. Класифікація методів навчання.
- •98. Структура навчальної діяльності.
- •99. Класифікація методів навчання.
- •Інформаційно-презентативні методи навчання.
- •Алгоритмічно-дійові методи навчання.
- •Самостійно-пошукові методи навчання.
- •Контроль як основна функція управління.
- •Етапи контролю навчання.
- •Види і форми контролю навчання.
- •Методи контролю навчання.
- •Основні функції контролю навчання.
- •109. Види та форми оцінок в навчанні.
- •Дидактичний тест: класифікація, етапи розробки, структура.
- •Види та структура дидактичних тестових завдань.
- •Валідність та надійність дидактичних тестів.
- •Планування як основа управління навчанням.
- •Навчальний план та навчальний предмет.
- •Планування навчального заняття.
- •Навчальний план загальноосвітньої середньої школи.
- •Навчальний план вищого навчального закладу.
- •Історичний розвиток організаційних форм навчання.
- •Класно-урочна форма навчання.
- •Самостійна робота як основа навчання.
- •Основні форми організації навчання.
- •Умови навчальної діяльності.
- •Основні освітньо-вікові категорії та їх характеристика.
- •Психологічні особливості підліткового віку та їх врахування в навчальній діяльності.
- •Психологічні особливості старшого шкільного віку та їх врахування в навчальній діяльності.
- •Психологічні особливості студентів та їх врахування в навчальній діяльності.
- •Андрагогіка як галузь педагогічної науки та її принципи.
- •Основні напрямки підвищення ефективності навчання.
- •132. Типи освітніх установ та їх хар-ка.
- •133. Вища освіта в у-ні: рівні акредитаці, освітньо-кваліфікаційні рівні.
- •134. Особливості і форми післядипломної освіти.
- •136. Управління освітою. Органи упр-ня освітою та їх функції.
- •137. Сутність поняття "спілкування". Функції та рівні спілкування.
- •138Сутність поняття “професійне спілкування викладача”.
- •139.Сутність поняття “спілкування”. Роль спілкування у життєдіяльності людини”.
- •140.Етапи процесу спілкування у навчальній діяльності.
- •141.Спілкування, його особливості.
- •142.Характеристика комунікативної сторони спілкування. (дописати конспект)
- •143.Структура ділового спілкування(дс).
- •144. Етапи професійного спілкування викладача в навчанні.
- •146. Бар’єри взаєморозуміння. Труднощі в процесі спілкування в викладацькій діяльності.
- •147.Поняття про бар’єри взаєморозуміння. Причини їх виникнення та наслідки.
- •148. Вплив бар’єрів взаєморозуміння на ефективність спілкування.
- •149. Види бар’єрів взаєморозуміння.
- •150.Індивідуальні бар`єри взаєморозуміння
- •151.Індивідуальний бар’єр взаєморозуміння; причини його виникнення
- •152.Груповий бар’єр взаєморозуміння; причини його виникнення.
- •153.Бар’єри взаєморозуміння у навчанні
- •154.Комунікативна “атака”.Її значення та застосування в навчальній діяльності
- •155.Комунікативна “атака” як метод активізації уваги у навчальному процесі
- •156. Комунікативна “атака” у діловому спілкуванні
- •158.Основні комунікативні вміння викладача
- •159.Особливості комунікативнх вмінь економіста
- •160.Особливості комунікативних вмінь керівника
- •161.Поняття “комунікативні вміння”.Процес їх формування
- •162. Ефективність коиунікацій в умовах ринкової економіки.
- •163.Загальна характеристика засобів спілкування
- •164.Особливості використаннярізних засобів спілкування у професійній діяльності викладача
- •165.Мовлення як основний засіб спілкування. Його характеристики (мова!!!)
- •166.Загальна характеристика невербальних засобів спілкування
- •167.Структура невербальних засобів спілкувааня
- •168. Помилки та бар’єри слухання. Їх джерела та можливість запобігання.
- •169.Причини виникнення бар’єрів слухання та можливості їх запобігання
- •170.Вербаліка та невербаліка у спілкуванні керівника.
- •171.Значення вербаліки та невербаліки у викладацькій діяльності
- •172.Складові взаємодії у спілкуванні
- •173. Позиції в спілкуванні. Проблеми, що виникають на підставі цього.
- •174.Характеристика стилів спілкування в залежності від мети спілкування, відносин, ситуацій,використовуються різні інструменти передачі інформації.
- •175. Впли стилів спвлкування на ефективність викладацької діяльності.
- •176. Плив стилів спілкування на ефективність педагогічної взаємодії.
- •179. Типи маніпулятивної поведінки в навчанні та заходи по її обмеженню.
- •180. Маніпулятивний стиль поведінки та заходи по його обмеженю.
- •181.Асертивна поведінка та її роль у спілкуанні
- •182.Асертивні права людини .Можливості їх використання
- •183.Асертивна поведінкастудента в навчанні
- •184.Характеристика асертивних технік та доціьність їх використання
- •185.Використання асертивних технік у процесі спілкування
- •186.Можливість використання аертивних технік у навчальній діяльності
- •187. Конфлікт у педагогічному спілкування. Сутність та наслідкт.
- •188. Причини конфліктів у педагогічному спілкування.
- •189.Характеристика стилів поведінки викладача у конфліктних ситуаціях
- •190.Стилі поведінки викладача та їх доцільність.
- •191.Конфлікти у навчанні. Причини та заходи їх подоланя
- •192.Методи запобігання конфліктів у професійному спілкуванні економіста-керівника.
- •194. Емоції та їх роль у педагогічному спілкуванні під час виникнення конфлікту.
- •195. Методи контролю емоцій під час педагогічного конфлікту.
- •200 Формування першого враження.Значення його для спілкування.
- •201. Помилки у сприйнятті при формуванні першого враження про людину.
- •202. Поведінка людини як джерело інформації.
- •203. Імідж та його рольу професійному спілкуванні викладача
- •204. Імідж. Його формування.Складові іміджу.
- •205. Імідж викладача.
- •206. Імідж керівника.
- •207. Ділове спілкування. Його види.
- •208. Специфіка ділового спілкування.
- •209. Фактори, що впливають на ділове спілкування.
- •210. Поняття про економічну культуру.
- •211. Мета економ. Освіти та функції, які вона повинна виконувати.
- •212. Суть концепції економічного мислення і поведінки людини в суспільстві.
- •213. Класифікація та особливості економічних знань як предмету навчання.
- •214. Навчальна програма предмету та методика її розробки.
- •215. Методичне забезпечення навчальної теми.
- •216. Методичне забезпечення навчального предмету.
- •218.Конспект-схема та форми її використання в навчал. Процесі. (За Аксьоновою)
- •219. Методична карта навчального заняття ,її структура та відповідність моделі засвоєння бази знань.
- •220. Роль економічного виховання в системі викладання економіки.
- •212. Суть концепції економічного мислення і поведінки людини в суспільстві.
- •221. Сутність методики розробки моделі засвоєння бази знань з економічних дисциплін.
- •222. Специфіка методів та прийомів навчання.
- •223. Критерії відбору навчальних матеріалів та допоміжних засобів при вивченні економіки.
- •224. Типи навчальних завдань, особливості їх підготовки та використання при проведенні занять з економіки.
- •225. Особливості методики роботи з економічним текстом: структурування, вияв логічних зв’язків.
- •226. Методика підготовки і проведення уроків з основ економіки в загальноосвітній школі.
- •228. Методичні вимоги до підготовки та проведення практичних та семінарських занять з економічних дисциплін.
- •229. Дискусія як ефективний метод аналізу економічних процесів та особливості його застосування.
- •230. Використання методу конкретних ситуацій, бізнес-ситуацій при вивченні економічних дисциплін.
- •231. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для школярів
- •232. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів коледжів
- •233. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів внз.
- •234. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для дорослих.
- •235. Сучасні технології навчання в системі економічної освіти.
- •236. Основні вимоги до організації самостійної роботи в процесі викладання економічних дисциплін.
- •237. Види і форми самостійної праці. Аудиторна і позааудиторна самостійна робота.
- •241. Структурно-логічні схеми в економічних науках, їх функції та види.
- •243. Характеристика різних методів активізації процесу вивчення економічних дисциплін.
- •243. Характеристика різних методів активізації процесу вивчення економічних дисциплін.
- •244. Характеристика різних методів активізації розумової діяльності під час лекційних занять.
- •245. Характеристика різних методів активізації розумової діяльності під час семінарських та практичних занять.
- •246. Характеристика різних методів активізації розумової діяльності під час самостійної роботи.
- •247. Характеристика факторів, що сприяють ефективності застосування активних методів навчання.
- •248. Переваги та недоліки активних методів навчання порівняно з іншими методами в економіці.
- •249. Конкретні ситуації: цілі та особливості їх використання при вивченні економічних дисциплін.
- •250. Значення та структура аналізу навчального заняття з економічних дисциплін.
- •251. Аналіз проблемних ситуацій як метод активізації навчання хз економічних дисциплін.
- •252. Використання економічних ігор у процесі викладання економічних дисциплін.
- •253. Методичні вимоги до розробки та проведення економічних ігор.
- •254. Методика проведення мозкового штурму.
- •255. Контроль як методична проблема, його функції.
- •256. Модульна система організації навчання та рейтинговий контроль знань.
- •257. Оцінка ефективності різних прийомів та методів контролю при вивченні економічних дисциплін.
- •258. Критерії оцінки успішності навчання та їх зв’язок з цілями навчання. Використання тестів у процесі вивчення економіки.
206. Імідж керівника.
Имидж руководителя — это совокупность определённых качеств, которые люди ассоциируют с определённой индивидуальностью личности. Имидж руководителя может быть позитивным, негативным и нечетким (завуалированным). В качестве примера завуалированного имиджа можно привести всем известный случай с «представителем Семьи» Романом Абрамовичем, которого долго никто не видел, не знал, где он работает, но СМИ каждый день сообщало о нем, как об очень влиятельном человеке. Руководитель любой организации, как правило, стремится к созданию позитивного личного имиджа, но известны случаи, когда индивидуум целенаправленно идет на создание отрицательного, скандального образа. Такой шаг, как правило, свойственен политическим, общественным деятелям, а также представителям шоу бизнеса, реже он свойственен руководителям коммерческих структур, так как в данном случае клиент задумается, стоит ли отдавать свои деньги за товар или услугу, производимые компанией, руководитель которой имеет негативный имидж. Таким образом, отрицательный имидж руководителя организации чаще всего только усиливает недоверие потребителей к продукту или услугам коммерческой организации. При прочих равных условиях положительный имидж руководителя организации будет являться ее конкурентным преимуществом.Можно выделить следующие составляющие имиджа руководителя организации:
- персональные характеристики: физические, психофизиологические особенности, характер, тип личности, индивидуальный стиль принятия решений и т.д.;
-- социальные характеристики: статус руководителя организации, который включает не только статус, связанный с официально занимаемой должностью, но также и с происхождением, личным состоянием и т.д. Со статусом тесно связаны модели ролевого поведения. Также социальные характеристики включают связь лидера с различными социальными группами: с теми, интересы которых он представляет; с теми, которые поддерживают его и являются союзниками; а также с теми, которые являются его оппонентами и открытыми врагами. Социальная принадлежность в значительной мере определяет нормы и ценности, которых придерживается руководитель;
личная миссия руководителя: своего рода конституция, выражающая стратегическое видение руководителя. Личная миссия руководителя определяет то положение, в котором он находится в данный момент, и то, чего он хочет достичь в будущем. Личная миссия руководителя является важным моментом в выработке миссии и целей организации;
ценностные ориентации руководителя: наиболее важные предположения, принимаемые руководителем организации и оказывающие воздействие на организационную культуру организации.
Каждая из групп характеристик вносит свой вклад в формирование имиджа лидера и в различной степени поддается сознательному конструированию. Так очевидно, что персональные характеристики различаются от индивида к индивиду, и многие из них почти невозможно изменить. Однако, в связи с тем, что общение лидера и общественности опосредуется СМИ, подавляющая часть нежелательных персональных качеств всячески скрывается, сглаживается или просто не попадает на глаза широкой общественности.
Одной из немногих характеристик, приобретающих в телевизионную эпоху большой вес, является внешность лидера. «По одежке встречают», — гласит старая русская пословица, и смысл ее в данном случае в том, что восприятие внешнего вида является очень существенным при первом впечатлении об индивиде. Если это восприятие оказалось положительным, то вся последующая информация будет наслаиваться на этот так называемый «скелет», независимо от того, будет она оказывать положительное или отрицательное воздействие. Главное, что основа уже создана, «первое впечатление — оно самое яркое». Но если восприятие оказалось отрицательным, то все, что будет сказано и сделано впоследствии, будет восприниматься через призму уже созданного негативного имиджа.
Другие качества, существенные для имиджа руководителя организации, — социальные характеристики. Они связаны с обстановкой вокруг организации. Руководитель, ориентируясь на определённую целевую аудиторию, должен стараться в то же время заручиться поддержкой как можно большего количества людей, как имеющих прямого отношения к продукции или услуге организации, так и связанных с ней косвенным образом. Он должен чутко улавливать их требования.
Также стоит обратить внимание на такую важную социальную характеристику, как семейное положение лидера организации. Очень часто семейные ценности, проповедуемые лидером организации, играют важную роль в формировании его положительного имиджа. Следующая составляющая имиджа — это личная миссия руководителя. Руководитель организации может иметь либо не иметь такой миссии, он может также не понимать назначения миссии.
Миссия организации, по определению Томпсона и Стрикланда, отвечает на вопрос: «В чем заключается наша деятельность, и чем мы будем заниматься?». Что касается руководителя организации, то, если он не будет осознавать, в чем смысл его деятельности, он никогда не сможет создать положительный имидж управленца.
В. Баранчеев определяет миссию как «способ выделения среди конкурентов». Это также важный момент при создании имиджа руководителя, так как людям свойственно запоминать что-то особенное и уникальное. Личная миссия руководителя — это, как правило, какая-либо идея или набор идей, которые он собирается реализовать в своей деятельности, и которые в совокупности наполняют миссию организации.
Еще одной важной составляющей имиджа являются ценностные ориентации руководителя. Базовые предположения и ценностные ориентации руководителя организации, безусловно, оказывают влияние на организационную культуру. Лидер пытается привести организационную культуру в соответствие со своими нормами и ценностями. Этот процесс, происходящий внутри организации, формирует «внутренний» имидж руководителя, который мы рассмотрим ниже. Что касается влияния ценностных ориентаций на «внешний» имидж руководителя, то тут следует отметить аспекты национальной культуры. У различных культур существуют совершенно разные критерии положительного имиджа. Например, в американской культуре ценятся такие качества как динамичность, умение действовать самостоятельно в собственных интересах, японской же культуре присущи такие качества как коллективизм, приверженность организации, умение работать в команде и в интересах компании. Если, согласно критериям американской культуры, руководителем может быть молодой человек, в том числе и женщина, то в Японии это практически невозможно, так как положительный имидж руководителя тесно связан с его зрелым возрастом.
Как уже упоминалось выше, имидж руководителя можно разделить на «внутренний» и «внешний». «Внутренний» имидж характеризуется взаимоотношением руководителя и персонала организации, точнее, восприятием руководителя работниками организации. Лидер должен стремиться к формированию положительного образа у персонала, причем руководителю следует самому работать над созданием своего имиджа. В небольшой организации руководитель имеет возможность формировать свой имидж путем прямого взаимодействия со всеми сотрудниками организации. В крупных же компаниях руководитель взаимодействует в основном с менеджерами высшего и реже среднего звена. Они, в свою очередь, формируют имидж руководителя у низших звеньев. Здесь могут возникать определенные проблемы, так как возможны искажения информации в виду того, что каждая ступень управления придает имиджу руководителя свою окраску. Чтобы избежать данных искажений, в организациях создаются легенды и истории о руководителе, которые доносятся до сотрудников через различные информационные каналы, такие как корпоративные буклеты с обращениями первого лица компании, информационные бюллетени, электронная почта, «птичий» язык и т.д.
Сотрудники организации, как правило, хотят видеть в лице своего руководителя защитника и попечителя, готового помочь им в трудную минуту. Поэтому в легендах лучше показывать руководителя именно в этом ракурсе. Во многих организациях принято оповещать сотрудников о публичных выступлениях первых лиц на телевидении, по радио, а также о публикациях в периодических изданиях. В этих случаях формированию образа у сотрудников способствуют профессиональные консультанты по имиджу.
Формирование внутреннего имиджа важно не только для слаженной работы самой организации, но и для формирования ее «внешнего» имиджа, так как сотрудники передают свое личное восприятие руководителя во внешнюю среду. «Внешний» имидж — это восприятие руководителя внешней средой, то есть обществом в целом и теми группами людей, интересы которых оказывают влияние на деятельность организации извне.
«Внешний» имидж, в свою очередь, можно разделить на «общий внешний» имидж (восприятие личности руководителя обществом, которое не имеет непосредственного отношения к данной организации) и на «непосредственный внешний» имидж (восприятие руководителя представителями непосредственного делового окружения организации: покупателями, поставщиками, конкурентами, деловыми партнерами). Очень важно, чтобы внешний имидж руководителя соответствовал состоянию дел внутри организации, не противоречил истинному положению ее бизнеса.
