194. Емоції та їх роль у педагогічному спілкуванні під час виникнення конфлікту.

Емоція – це безпосереднє тимчасове переживання якогось більш постійногопочуття. В точному перекладі слово “емоція”- це душевне хвилювання.

Найхарактернішими емоціями, які відображає наше обличчя та сприймають інші люди є подив, страх, відраза, злість, радість.

Подив – це реакція на нашому обличчі дуже короткочасна і з’являється вона раптово. Ця реакція може контролюватись. Якщо педагог не в змозі контролювати таку реакцію, то учні можуть зробити висновок, що педагог щось знає, але від них приховує або нещирий з ними.

Емоція страху буває в дуже рідких випадках і вона майже не контролюється.

Відраза виникає у спілкуванні як реакція на питання чи критику. Вона виражається в тому, що губи з однієї сторони рота піднімаються, з другої сторони стискаються. Одночасно йде звуження очей. Педагог повинен знати, що вказані реакції на його обличчі дуже легко читаються учнями.

Радість найчастіше характеризується посмішкою на обличчі, але педагог повинен пам’ятати, що посмішка повинна бути щирою, а не спеціально підготовленою.

Педагог може керувати цими емоціями:.

1) На першому етапі навчіть себе зупинятись на грані всплеску емоцій. Давайте самі собі команду “стоп”. Далі ставимо собі питання “навіщо?”. Наступне питання “а чи треба?”. Подивимось на себе зі сторони. Чи подобаєтесь ви собі, коли на вашому обличчі гнів.

2) поставте перед собою питання, чи можна вирішити конфлікт у спілкуванні іншим шляхом, а чи може взагалі не звернути на учня уваги. Цей метод діє, якщо тренуватись.

3) “світіння” людини: мета цього методу досягти особою впевненості у собі, свободи в спілкуванні. Метод будується на основі механізмів уселяння, які притаманні кожній людині. Техніка вправи така: у важкі для вас моменти спілкування згадайте такий ваш стан, коли ви відчували зацікавленість іншою людиною, якщо це повторювати, то такий метод настроювання на спілкування ви будете використовувати завжди, коли вам це буде потрібно. Починаючи спілкування з аудиторією, згадайте той свій стан, який визве у вас посмішку і з посмішкою входьте в аудиторію. Хода ваша повинна бути рівною, впевнене положення тіла, погляд завжди спрямований на аудиторію. Тоді ви зможете досягти позитивного першого враження про вас.

195. Методи контролю емоцій під час педагогічного конфлікту.

Емоція – це безпосереднє тимчасове переживання якогось більш постійногопочуття. В точному перекладі слово “емоція”- це душевне хвилювання.

Специфіка педагогічного конфлікту полягає у тому, що в ньому можуть зустрітися представники різних соціальних груп, які мають різний соціальний статус

Для того, щоб відбувся педагогічний конфлікт недостатньо наявності протилежних дій які у педагога та вихованців та неспівпадаючих позицій. Необхідна педагогічна ситуація, яка загострить взаємовідносини.

Подив – це реакція на нашому обличчі дуже короткочасна і з’являється вона раптово. Ця реакція може контролюватись. Якщо педагог не в змозі контролювати таку реакцію, то учні можуть зробити висновок, що педагог щось знає, але від них приховує або нещирий з ними.

Емоція страху буває в дуже рідких випадках і вона майже не контролюється.

Відраза виникає у спілкуванні як реакція на питання чи критику. Вона виражається в тому, що губи з однієї сторони рота піднімаються, з другої сторони стискаються. Одночасно йде звуження очей. Педагог повинен знати, що вказані реакції на його обличчі дуже легко читаються учнями.

Радість найчастіше характеризується посмішкою на обличчі, але педагог повинен пам’ятати, що посмішка повинна бути щирою, а не спеціально підготовленою.

Педагог може керувати цими емоціями:.

1) На першому етапі навчіть себе зупинятись на грані всплеску емоцій. Давайте самі собі команду “стоп”. Далі ставимо собі питання “навіщо?”. Наступне питання “а чи треба?”. Подивимось на себе зі сторони. Чи подобаєтесь ви собі, коли на вашому обличчі гнів.

2) поставте перед собою питання, чи можна вирішити конфлікт у спілкуванні іншим шляхом, а чи може взагалі не звернути на учня уваги. Цей метод діє, якщо тренуватись.

4. “світіння” людини: мета цього методу досягти особою впевненості у собі, свободи в спілкуванні. Метод будується на основі механізмів уселяння, які притаманні кожній людині. Техніка вправи така: у важкі для вас моменти спілкування згадайте такий ваш стан, коли ви відчували зацікавленість іншою людиною, якщо це повторювати, то такий метод настроювання на спілкування ви будете використовувати завжди, коли вам це буде потрібно. Починаючи спілкування з аудиторією, згадайте той свій стан, який визве у вас посмішку і з посмішкою входьте в аудиторію. Хода ваша повинна бути рівною, впевнене положення тіла, погляд завжди спрямований на аудиторію. Тоді ви зможете досягти позитивного першого враження про вас.

196. Роль та поведінка керівника у конфліктній ситуації. Конфліктна ситуація є вісником розгортання конфлікту в колективі. Тому важливо вжити необхідних заходів, аби попередити конфлікт. Важливу роль в цьому відіграє керівник, або лідер колективу. Адже характер управління і поведінки керівника багато в чому визначає успіх або неуспіх у діяльності організації. Ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та ко­лективної схильності до цілей діяльності організації, в якій всі члени організації отримують стимул подолання перешкод і досягнення мак­симальних результатів. Активна участь усіх можлива за умов, що кож­ний працівник уявляє свою роль і місце в організації. З погляду проблем практичної психології інтерес становить питання ефективної поведінки керівників організацій як специфічних суб'єктів діяльності, тобто їхніх дії, вчинків у різноманітних ситуаціях управління. В основі теорії — дві ідеї. Перша — функції керівника, друга — структура організації. До основних функцій керівника належать: ініціативність, поінфор­мованість, захист своєї думки,, прийняття рішення, розв'язання кон­фліктних ситуацій та критичний аналіз. Вирішення конфліктних ситуацій може здійснюватися керівни­ком декількома шляхами: 1) Я зберігаю авторитет або навіть не втручаюсь у конфліктну си­туацію; 2) Я запобігаю конфліктним ситуаціям, але, якщо вони виникають, намагаюсь зберегти єдність колективу; 3) Якщо конфлікт виникає, то я намагаюсь зайняти таку позицію, яка влаштовує всіх інших; 4) Якщо виникла конфліктна ситуація, я намагаюсь її або «закрити», або довести переваги власної точки зору; 5) За умов виникнення конфлікту я намагаюся виявити причини, що породили його, й усунути їх.

197.=198+200

198. Помилки у сприйнятті. Їх підстава. Побудова образа партнера по типових схемах іноді призводить до так називаних помилок соціального сприйняття. Найбільше часто застосовується схема сприйняття, що запускаеться у випадку нерівності партнерів у тієї або іншій сфері - соціальна, інтелектуальної, нерівність позицій у групі. Помилки нерівності виявляються в тому, що люди схильні систематично переоцінювати різноманітні психологічні якості тих людей, що перевершують їх по якомусь параметру, суттєвому для них. Ця схема починає діяти не при всякому, а тільки при дійсно важливому, значимому для нас нерівності. (Якщо для мене головне - ерудиція, освіченість, то при зустрічі із сильною людиною нічого не відбудеться, зато при зустрічі з інтелектуально переважаючим - помилка буде мати місце). Не менше важливими і що дізнаються є помилки, пов'язані з «загальною естетичною промовистістю людини», тобто з тим подобається нам зовнішньо наш партнер по спілкуванню або ні. Помилки полягають у тому, що якщо людина нам подобається (зовнішньо), то одночасно ми схильні вважати його більш гарним, розумним, цікавим, тобто переоцінювати багато хто його психологічні характеристики. У противному випадку ми недооцінюємо свого партнера. Помилки «відношення до нас». Так, позитивне відношення до нас дійсно породжує тенденцію до приписування позитивних властивостей і відкиданню негативних, і, навпаки, - явне негативне відношення викликає стійку тенденцію не помічати позитивних сторін партнера. (Студенти протягом півгодини спілкувалися з новим викладачем, що з одним студентом поводився доброзичливо, з іншим відсторонено, підкреслюючи соціальну дистанцію. Після цього студентів просили оцінити ряд характеристик викладача. Оцінки викладача доброзичливого виявилися значно вище, ніж оцінка «холодного». Дані помилки призводять до «ефекту ореола».).

199. Причини виникнення помилок у сприйнятті та розумінні людини людиною. Побудова образа партнера по типових схемах іноді призводить до так називаних помилок соціального сприйняття. Найбільше часто застосовується схема сприйняття, що запускаеться у випадку нерівності партнерів у тієї або іншій сфері - соціальна, інтелектуальної, нерівність позицій у групі. Помилки нерівності виявляються в тому, що люди схильні систематично переоцінювати різноманітні психологічні якості тих людей, що перевершують їх по якомусь параметру, суттєвому для них. Ця схема починає діяти не при всякому, а тільки при дійсно важливому, значимому для нас нерівності. (Якщо для мене головне - ерудиція, освіченість, то при зустрічі із сильною людиною нічого не відбудеться, зато при зустрічі з інтелектуально переважаючим - помилка буде мати місце). Не менше важливими і що дізнаються є помилки, пов'язані з «загальною естетичною промовистістю людини», тобто з тим подобається нам зовнішньо наш партнер по спілкуванню або ні. Помилки полягають у тому, що якщо людина нам подобається (зовнішньо), то одночасно ми схильні вважати його більш гарним, розумним, цікавим, тобто переоцінювати багато хто його психологічні характеристики. У противному випадку ми недооцінюємо свого партнера. Помилки «відношення до нас». Так, позитивне відношення до нас дійсно породжує тенденцію до приписування позитивних властивостей і відкиданню негативних, і, навпаки, - явне негативне відношення викликає стійку тенденцію не помічати позитивних сторін партнера. (Студенти протягом півгодини спілкувалися з новим викладачем, що з одним студентом поводився доброзичливо, з іншим відсторонено, підкреслюючи соціальну дистанцію. Після цього студентів просили оцінити ряд характеристик викладача. Оцінки викладача доброзичливого виявилися значно вище, ніж оцінка «холодного». Дані помилки призводять до «ефекту ореола».).