13.Теорія функціональної асиметрії півкуль головного мозку

Обидві півкулі здатні отримувати й пе­реробляти інформацію у вигляді як образів, так і слів, але існує ФУН­КЦІОНАЛЬНА АСИМЕТРІЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ - різний ступінь виявленості тих чи інших функцій у лівій та правій півкулях.

Функцією лівої півкулі є читання і рахування, переважне опе­рування знаковою інформацією (словами, символами, цифрами тощо). Ліва півкуля забезпечує можливість логічних побудов, без яких неможливе послідовне аналітичне мислення. Розлад діяль­ності лівої півкулі зазвичай призводить до порушення мовлення (появи афазій), блокує можливість нормального спілкування, а за глибокого враження нервової тканини - до значних дефектів ро­зумової діяльності.

Права півкуля оперує образною інформацією, забезпечує орієнта­цію в просторі, сприйняття музики, емоційне ставлення до сприй­нятих та усвідомлених об'єктів.

Обидві півкулі функціонують у взаємозв'язку. Функціональна аси­метрія притаманна тільки людині, формується в процесі спілкуван­ня і залежно від переважання функціонування правої чи лівої півкулі впливає на індивідуально-психологічні характеристики особистості.

14. Основні етапи розвитку психіки.

Роз-к психіки – це результат еволюції нервової сис-ми, під впливом умов життя в процесі пристосування до нових умов навкол середовища ускладнюється нервова сис-ма. Всім живим істотам притаманна перша сигнальна сис-ма – реакція на подразнення органів чуттів, і лише людині – друга- реакція на слова.Стадії:1. елементарної чутливості(сенсорна) відповідає інстинкт, живі істоти відображають лише окркмі ознаки предметів і явищ ( найпростіші види червей).2. перцептивна ( навичка) відображ-ся предмети і явища вцілому ( риби, комахи).3. інтелектуальна поведінка- відображення звязку між предметами, явищами (ссавці, мавпи). Ознака – передбачення подій. Чутливість –1-а форма прояву психики, жива істота здатна відобразити сигнал. Інстинкт – вроджені форми реагування на певні умови середовища. Навичка – форма поведінки, щор набувається в індивідуальному досвіді на протязі життя. Свідомість – вища, характерна лише для людини, форма псих відображення опосередковувана сусп-істор д-тю людей.

15.Форми поведінки живих істот.

Можна визначити чотири типи поведінки живої істоти: інстинкти, навички, простіші форми розумної поведінки та свідома поведінка. Чим вищий рівень розвитку нервової системи живої істоти, тим більша кількість типів поведінки для неї є характерною. Якщо простішим тва­ринам притаманні лише інстинкти, то для людини характерні і інстинкти, і навички, і — найхарактерніше — розумна поведінка на основі другої сигнальної системи.

Інстинкт (від лат. «інстинктус» — спонукання) — сукупність при­роджених компонентів поведінки і психіки тварин та людини. В основі інстинктів знаходяться безумовні рефлекси, тобто природжені форми реагування організму, що виникають у процесі природного добору як результат нагромадження і закріплення в ньому тих властивостей, які допомагають йому пристосуватися до певних умов навколишнього се­редовища.

Інстинктів дуже багато, а проявів їх стільки, скільки й форм взаємо­дій тварин із навколишнім світом. Та в основі всіх інстинктів усього тваринного світу знаходяться два: інстинкт самозбереження і інстинкт продовження роду.

Навички — це дії, що грунтуються на умовних зв'язках, які функ­ціонують автоматично. Ця форма поведінки засвоюється в індивіду­альному досвіді за умови неодноразового повторення змінних явищ природи.

Навички виробляються впродовж тривалого часу шляхом спроб і помилок або тренування.

Проста форма розумової поведінки (інтелектуальна) полягає у здатності тварини відображати більш складні зв'язки і відношення між окремими предметами або їхніми властивостями. Інтелектуальна пове­дінка характеризується тим, що тварина може «винаходити» нові спо­соби розв'язання завдань, що виникають перед нею, використовуючи при цьому зовнішні предмети як знаряддя.

Свідомість (свідома поведінка) — найвищий рівень психічного ві­дображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов'язана, передусім, із знанням людини про світ (російсь­кою мовою сознание — це «сознание», українською — свідомість мо­жна витлумачити як «с-відома», тобто те, що пов'язане з якимось відо­мостями, інформацією).

Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається (як у філогенезі, так і в онтогенезі) лише в людському суспільстві.