2.Основні види і типи діяльності

Діяльність тлумачать як специфічну форму активного ставлення людини до навколишнього світу, змістом якої є доцільна зміна і пере­творення світу на основі освоєння і розвитку існуючої в певних конкре­тно-історичних умовах культури.

Доцільно розрізняти види і типи діяльності. До видів діяльності відносять такі, що забезпечують існування людини та її формування як особистості, типи діяльності будуються за озна­ками суспільних відносин, потреб та предметів. Основні види діяльності: 1) Гра — це діяльність в умовних ситуаціях, що спрямовується на підтворення і засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в засобах і спо­собах здійснення предметних дій; кожний учасник гри психологічно формується як особистість (інд, групові, предметні, сюжетні, рольові з правилами). 2)Навчання— обумовлений історією вид діяльності, який задовольняє потреби суспільства в освічених людях, у розвитку їхньої свідомості; це діяльність, в якій наперед і свідомо ставлять мету, заздалегідь визначають принципи, зміст, форми і методи навчальної роботи, що мають найкраще забезпечити формування здібностей, за­своєння вмінь, навичок, знань. 3)Праця — діяльність людини, що спрямовується на освоєння і пере­творення природних і соціальних сил з метою задоволення потреб, у результаті якої створюються матеріальні й духовні цінності, формуєть­ся сама людина. 4) Спілкування – це діяльність, яка полягає в обміні інформацією між людьми. Його слід розглядати як одну з форм комунікації. Вища форма С. – мовне С., тобто обмін інформацією за допомогою слів, які виражають поняття.

Типи діяльності: (1)комунікативна; (2)художньо-творча (пізнання світу в художніх образах) (3)споживча (матеріальне, духовне); (4)ціннісно-орієнтаційна або духовно-оцінна (пізнання світу з позицій добра і лиха, мораль, ідеологія); (5)духовно-пізнавальна (дослідження теоретичні, прикладні, практичні);перетворювальна (6) соціальна (люди - люди, упр-ня, освіта, лікування); (7)предметна (люди-природа, мат. цінності)

Кожний індивід має свою ієрархію видів і типів. Вона змінюється не тільки з віком (гра — навчання — праця), а й повсякчас­но, залежно від актуалізації тієї чи іншої потреби і способу житія. Взагалі, ієрархія видів і типів діяльності - це, до певної міри, програма життя людини.

3. Людина, індивід, особистість.

У побуті часто ототожнюються поняття «людина», «індивід», «особистість», що не може сприйматися як нормальне явище у науці.

У найзагальнішому розумінні термін «людина» вживають як родове поняття, що вказує на приналежність до людського роду — вищої сходинки розвитку живої природи. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин.

У більш конкретному розумінні «людина» — це біологічний вид, що має характерні тілесні ознаки (прямоходіння; руки, пристосовані до праці), високорозвинений мозок, здатний відображувати світ у поняттях і пе­ретворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів; свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи.

Якщо мається на увазі не все людство, а одиничний представник людського роду, конкретна людина з її психо-фізіолог. особливостями, то вживають термін “індивід”. Кожен індивід є людиною, і навпаки.

Для характеристики людини як суспільного індивіда, суб’єкта і об’єкта соціальних відносин вживають термін “особистість”, який визначає в людині саме соціальне. Вихідним пунктом для розвитку людини як особистості є індивід. Отже, особистістю не народжуються — нею стають; особистостями стають у спільнотах, але і сама людина-особистість згодом утворює нові спільноти до власних інтересів та потреб. Особистість визначає поведінку, діяльність людини як чинник, що модифікує реакцію індивіда на зовнішні умови, та як ланцюг, що поєд­нує всю сукупність внутрішніх умов (психіка людини), через які транс­формуються всі зовнішні впливи.

Для визначення особливого і специфічного, то вирізняє одну людину з-поміж інших з її природними і соціальними, фізіологічними і психічними успадкованими і набутими властивостям" та якостями, вживають термін «індивідуальність», тобто індивід як особистість.