141.Спілкування, його особливості.

Спілкування – процес встановлення між людьми контактів, що породжені потребою в сумісній діяльності та вкл. в себе обмін інформацією (комунікацію), виробітку єдиної стратегії взаємодії (фнтеракцію), сприйняття і розуміння один одним (емпатія).

До особливостей спілкування відносяться ті його характеристики , які сприяють розумінню змісту теми розмови (якість, точність, дохідливість, тямущість), впливають на емоційність сприймання цієї теми розмови (виразність, образність емоційність), допомагають впливати на вольову сферу співрозмовника (переконливість, впливовість), а також ті, що визначають оптимальну тривалість спілкування.

142.Характеристика комунікативної сторони спілкування. (дописати конспект)

Комунікативна сторона спілкування тісно пов’язана з обміном інформацією, проте не може бути вичерпано розкрита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування – це не тільки прийом та передання інформації, а й стосунки принаймі двох осіб, де кожна є активним суб’єктом взаємодії. Крім обміну інформацією, відбувається орієнтація на іншого, тобто аналізуються мотиви, цілі, установки об’єкта інформації (іншого суб’єта). В акті міжособистісної комунікації важливу роль відіграють значущість інформації, прагнення сприйняти її загальний зміст.

Ще одна особливість комунікаційного процесу полягає в тому, що завдяки знаковій системі партнери по спілкуванню впливають один на одного. При цьому ефективність комунікації залежить від міри цього впливу, тобто йдеться про зміну типу відносин, що склалися між комунікаторами.

143.Структура ділового спілкування(дс).

ДС- вид професійної діяльності людей, у якійучасники виконують певні соц. ролі, реалізують запряг-ні цілі, а також способи здійснення контактів.

Суттєвими особливостями ділового спілкування на відміну від педагогічного є: 1) досягнення продуктивного співробітництва партнерів; 2) суб’єкти спілкування характеризуються добрим взаєморозумінням у питаннях якоїсь конкретної справи; 3) партнер зі спілкування завжди виступає як особистість, яка значима для другого суб’єкта.

ДС має таку структуру:

• Комунікативний – обмін думками , переживаннями, бажаннями. Цей обмін проходить з метою задоволення якихось потреб. Під час цього обміну виникають взаєморозуміння, коли люди відчувають, що їх не розуміють, а інколи навіть створюється враження, що люди захищ. від інформації, яку їм подають. Це відбувається тому, що комунікація – це вплив, а не кожна людина хоче якихось змін, бо вони порушують її розуміння себе своїх думок. Природньо, що люди захищ-ся від певної інформації.

• Перцептивна сторона у діловому спілкуванні -- це процес сприймання партнерами один одного і встановлення на цій основі взаєморозуміння. На шляху взаєморозуміння виділяють такі бар’єри:

  1. Стереотипізація – соц-перцептивний механізм ідентифікації породжує появу шаблону у сприймані.

  2. Ефект ореолу – перше враження про партнера у діловому спілкуванні часто приводить до ефекту першого враження, або до систем помилок соц сприймання.

• Інтерактивна сторона – цедії партнера у певній ситуації спілкування. Взаємодія може організовуватись за 3 формами:

  1. Коли кожний учасник виконує свою частину спільної роботи незалежно від інших.

  2. Коли спільне завдання виконується послідовно кожним учасником

  3. Коли має місце взаємодія кожного учасника зі всіма останями.