37. Відчуття та їх загальна характеристика.

Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму за безпосереднього впливу подразників на відповідні орга­ни чуття.

Органи чуття - єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість.

Органи відчуття людини одержують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в мозок.

Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зов­нішнього подразника на факт свідомості.

Відчуття мають рефлекторну при­роду, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.

Заг властивості відчуттів: якість( відрізн від ін), тривалість (Відчуття виникає не одразу, а через деякий час), інтенсивність ( сила діючого подразника), просторова локалізація ( розташ продразника в просторі). Особливості відчуттів: пороги відчуттів ( мінімальна величина подразника при якій виникає відч-абсол порог відчуття, Верхній порог чутливості, відносна чутливість- до зміни подразника, порог відмінності- мінімальна різниця між подразниками), адаптація ( зміни чутливості в залеж від умов середовища, -зникнення відчуття, -притуплення відчуття,- збільшення чутливості),взаємодія відчуттів( зміна чутливості аналізатора під дією подразника ін органів почуттів, сенсибілізація (підвищ чутливості в рез-ті взаємодії аналізаторів), синестезія ( пояа під впливом подразнення одного аналізатора відчуття характерного для ін аналізаторів)

Класифікація відчуттів

Відчуття поділяють на 4 групи:

1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові).

2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні - спраги, голоду тощо).

3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і поло­ження нашого тіла.

4) Проміжні й самостійні - температурні, вібраційні, рівноваги,прискорення, больові відчуття.

38. Поняття про сприйняття, його види і властивості.

Сприйняття - це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої дії їх на органи відчуття з розумінням цілісності відо­бражуваного.

Сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів.

Сприйняття можуть бути: повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими або ілюзорними; швидкими й по­вільними.

Розрізняють таке сприйняття:

• зорове сприйняття (розглядання скульптури, картини і под.);

• слухове сприйняття (слухання оповідання, концерту і т. ін.);

• тактильне сприйняття (обмацування, доторкування). Буває сприйняття за формою існування матерії:

• простору; часу; руху;

• предмета; мови ; музики;

• людини людиною;

Сприйняття завжди константне (постійне). У ньому безпосереднє пізнання доповнюється минулим досвідом, тому воно завжди осмис­лене та більш чи менш повно може бути висловлене словами.

Властивості: предметність ( віднесенння даних отриманих із зовн-го світу до цього світу), цілісність ( відображ обєктів у сукупності їх властивостей), структурність ( сприйняття абстрагованої з відчуттів узагальненої структури), константність ( відносна постійність величини, форми, кольору предметів, при зміні відстані...), осмисленість ( приписування явищу певного смислу, відносити до певного класу), аперцепція ( залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду людини, її інтересів), вибірковість ( зміна дія-ті органів чуття під впливом попереднього досвіду), ілюзії ( помилкове відображ обєктів, що діють на органи чуття).