57. Види психологічних захистів.

Найбш вивчено близько десяти видів психолопчного захисту, які умовно можна поділити на дві групи: а) інформаційна — захист від зовнішньої інформації б) стабілізаційна — захист внутрішньої інфор­мації.

До першої групи внесено такі захисти: заперечення, придушення, раціоналізація та витискування. Друга група включае захисні механізми: проекція, ідентифікація, заміщення, сновидіння, сублімації та катарсис.

заперечення — це прагнення запобігти новій інформації, що несумісна з уявленням, яке склалося. Інформація, що бентежить і може спричинити внутрішній конфлікт, не сприймаеться. Заперечення як вид захисту формуеться ще в дитячому віці часто не дозволяе людині аде­кватно оцінити дії оточення, що, в свою чергу, ускладнюе поведінку.

При запереченні інформація не доходить до свиомості. Оцінка потенційної загрози інформації, яка ще не сприйнята свідомістю, здійснюеться на найпершому етапі — етапі попереднього узагаьненого сприйняття

Сублімація — це захист, який здійснюе переорентацію сексуального або агресивного потенціалу людини, реалізація яких зумовить конфлікт з особистими і соціальними нормами, у прийнятні і навіть заохочувані суспільством форми творчої активності.

Сублімація — найбільш адаптивна з форм захисту, оскільки не тільки знижуе почуття тривоги, а і приводить до результату, що його схвалюе суспільство. Сублімація — це процес, у результаті якого здійснюеться переоріентація реагування з нижчих, рефлекторних, форм на вищі, керовані, тобто енергія інстинктів передаеться неінстинктивним фор­мам поведінки, енергія від об'екта інстинктивних прагнень переходить на інші об'екти, що трансформуе емоції

Катарсис — вид психологічного захисту, який зумовлює зміну системи цінностей з метою послабления впливу травмуючого чинника.

Катарсис може проявитися лише при значному емоційному напруженні, пристрастях, які змінюють звичайні співвідношення цінностей і мотивів.

58. Свідоме і несвідоме в теоріях з.Фрейда, к.Г.Юнга, е.Берна.

За 3. Фрейдом, існуе «несвідоме», «свідомють» і прошарок між ни­ми — «передсвідомість». Передсвідомість включае зміст духовного життя, який у конкретний момент не усвідомлюеться, але може легко стати усвідомленим. Прошарок «передсвідомість» розташовується між прошарками «несвіддме» і «свідомість».

Далі виникае така структура управления поведінкою: «Несвідоме» — «передсвідомість» — «свіддомість».

Але в іншому місці З.Фрейд визначае свідомість як поверхневий прошарок психічного життя, що знаходиться ближче всього до зовнішнього світу. Та якщо розглядати (як і 3. Фрейд) розташування згаданих підструктур за напрямом руху інформації іззовні у внутршній про­стір, то можна побудувати іншу структуру: «свідомість — передсвідомість — несвідоме». Оскільки останній елемент ієрархічно знаходи­ться нижче першого (щодо джерела інформації іззовні), тобто під першим, під СВІДОМіСТЮ, то є всі підстави застосовувати термін «підсвідомість»

На цю структуру управління поведінкою суб'екта можна покласти структуру особистості людини за 3. Фрейдом, яка включае три частини: «Воно», «Я» та «Супер-Я». Враховуючи умовність такого поділу, розташуемо їх за логікою: свідомість («Я») — передсвідомість («Супер-Я») — підсвідомість («Воно»).

Берн ( дорослий, батько, дитина), Юнг ( Я, піпсвідомість, колективна підсвідомість).