9. Методи психологічних досліджень.

Класифікація Ананьєва: 1. організаційні( порівняльний, лонгітюдний, комплексний),2. емпірічні (основні-спостереження, експеримент, допоміжні- аналіз продуктів д-ті, біографічний, близнюковий, опитування, тести, соціометрія),3. методи обробки даних (кількісний, якісний),4. інтерпретаційні( генетичний, структурний).

Як усі природні і суспільні науки, психологія розташовує двома методами одержання факторів, що підлягають подальшому аналізу — методами спостереження й експерименту.

Спостереження стає методом психологічного вивчення лише в тому випадку, якщо він не обмежується описом зовнішніх явищ, а здійснює перехід до пояснення природи цих явищ. Сутність спостереження не в одній лише реєстрації факторів, а в науковому поясненні їхніх причин.

Реєстрація факторів обмежуються так називаними життєвими спостереженнями, у яких людина на дотик відшукує причини тих чи інших вчинків і дій. Життєві спостереження відрізняються від наукового спостереження насамперед випадковістю.

Науково психологічне спостереження на відміну від життєвого припускає необхідний перехід від опису факторів поводження, що спостерігається, до пояснення його внутрішньої психологічної сутності.

Основний інструмент одержання нових психологічних факторів і об'єктивного наукового пізнання — це експериментальний метод, у дійсні час служить основним постачальником психологічних знань і підставою для багатьох теорій.

На відміну від спостереження психологічний експеримент пропонує можливість активного втручання дослідника в діяльності випробуваного.

Розрізняють два основних види експериментального методу:

* Лабораторний експеримент — це не тільки те що його приводять у лабораторних умовах за допомогою спеціальної психологічної апаратури, але і відношення випробуваного, котрі знає, що над ним йде експеримент. За допомогою лабораторного експерименту можна досліджувати властивості уваги, особливості виховання, пам'яті і т.д.

* Природний експеримент. — по своєму задумі повинний виключати те що напруга, що виникає у випробуваного, знаючого, що над ним експериментують, і перенести дослідження в звичайні, природні умови.

Природний експеримент, що вирішує задачі психолог педагогічного дослідження, називають психологічним експериментом.

10. Основні напрямки психології.

Одна з можливостей класифікаціі є в принципі розвитку психіки в д-ті:

1. конкретної д-ті (праці,педагогічна, медична,юрид, військова, спорту, торгівлі…), 2. розвитку (вікова, аномального розвитку, порівнювальна(порівняння психики людини та тварини),3. відношення людини до суспільства ( соціальна- взаємодія людей в різних рганізованих та неорг-х сусп-х групах ( у великих-масова комунікація, малих-міжособистісні відносини, соц-психол прояви особистості людини).

Біхевіоризм (від англ – поведінка)- напрям започаткований ДЖ. Вотсоном на поч 20 ст. Предмет психології не свідомість, а поведінка людей, яка розгл-ся як механічні реакції у відповідь на зовнішні подразнення. Не визнає дійової ролі психіки, свідомості. Мета- психологія повинна керувати поведінкою та визначати її. Заперечувалося значення природжених моментів і власних переконань. Не бралися до уваги ніякі властивості людини, крім набору рушійних реакцій.

Фрейдизм -школи та течії, що застосовували психологічне вчення З. Фрейда для тлумачення явищ культури, процесів творчості, психоаналіз як конкретний метод вивчення несвідомих психічних процесів. Фрейд на основі інстинктів самозбереження намагається з’ясувати не лише псих розвиток окремого індивіда, а й усю історію людської культури. Людина не завжди знає мотиви своїх дій. Псих життя скл з 3 рівнів: несвідомого, передсвідомого, свідомого. Осн категорія – мотив. Протиставляв мотивацію свідомості. Свідомість сама по собі безсила. Енергія йде з глибин несвідомого. Псих енергія – рушійна сила сусп розвитку.

Гештальтпсихологія. ( від нім.- цілісна форма, образ, стуктура) цей напрям абсолютизує цілісний характер психічної діяльності. Основа мислення –гештальти-цілісні, вроджені, незмінні структури. Виникла в Нім на поч 20 ст.( Вертгаймер, Келер, Коффка). Проблема цілого і частини( інтроспективний метод вже не пригідний, виникає феноменологічний). Образ вивчався як самостійний феномен, його властивістю була константність. Недолік- об’єднувалися образ і дія. Образ – це сутність особливого роду, що підкоряється власним законам, а зв’язок з реальною предметною дією-загадковий.