137. Сутність поняття "спілкування". Функції та рівні спілкування.

Спілкування – це міжособистісна та міжгрупова взаємодія, основу якої складає пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками). Спілкування – це взаємодія двох або більше людей, яка спрямована на узгодження та об`єднання зусиль з метою налагодження взаємодії та досягнення загального результату. Без спілкування неможливе людське сус-во. Т.ч. спілк-ня є потребою людською (впорядкування, самотвердження і т.д.). Це потреба називається комунікативною потребою і проявляється через прагнення до розуміння її іншими.

Спілк-ня виконує певні функції. Існують різні підходи до їх класифікації. За однієї з них виділяють:

1. Інформативно-комунікативна функція – все те, що є передачею та приймачем інформації в психологічному значенні цього.

2. Результативно-комунікативна функція – забезпечує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки суб`єктів та їх спілкування. Далі з цим класом пов`яз. способи впливу людської єдності на одного: переконання, навіювання, наслідування.

3. Афективно-комунікаційна функція – відноситься до емоційної сфери людини. Саме в спілкуванні проявляється все розмаїття людських відносин.

За іншою класифікацією виділяють організацію спілк. діяльності; пізнання людьми одне одного; формування та розвиток міжособист. взаємовідносин.

Існує кілька класифікацій видів спілкування.

1. Залежно від специфіки суб`єктів:

- міжособисте; - міжгрупове; - міжсоціумне; - між особистістю та групою.

2. За кількісною характеристикою суб`єктів:

- самоспілкування; - міжособистісне; - масові комунікації.

3. За характером спілкування:

- опосередковане; - діалогічне; - монологічне.

4. За цільовою спрямованістю:

- анонімне; - рольове; - неформальне; - інтимно-сімейне.

Рольові позиції в спілкуванні в спілкуванні описують як "прилаштування зверху", "прилаштування знизу", "прилаштування поруч".

Три основні рівня в класифікаціях рівня спілкування:

1) маніпулювання (від грубого походження до такої поведінки, де зовн. проявл. іноді навіть примн. хар-р).

2) конкуренція (від спілкування, коли "людина людині вовк" до такої, коли суперництво сприяє рухові вперед).

3) співробітництво (де "людина людині людина").

138Сутність поняття “професійне спілкування викладача”.

Професійне спілкування викладача – це спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним (в процесі навчання і виховання), яке має яке має визначенні педагогічні функції і направлене (якщо воно повноціне та оптимальне) створення сприятливого психологічного клімату, а також на іншого роду психологічну оптимізацію навчальної діяльності і відносин між педагогом і учнями.

Вчитель у процесі професійного спілкування здійснює свої соціально-рольові і функціональні обов’язки по куруваннюпроцесом навчання. Від того, які стильові особливості цього спілкування і керівництва, залежить ефекиивність процесів навчання, особливості розвитку особистості і формування міжособистісних відносин в навчальній групі.

Професійне спілкування викладача – це особливе спілкування, специфіка якого зумовлена різноманітними соціально-рольовими і функціональними позиціями суб’єктів цього спілкування.