165.Мовлення як основний засіб спілкування. Його характеристики (мова!!!)

Мовлення—це засіб формування і формулювання окремих думок.

Мова—виступає інструментом за допомогою якого думки отримують остаточної форми.

Функції мови:

1. Комунікативна(відповідає за обмін інформацією)

2. Знакова(мова—це система знаків в яких кодується інформація)

3. Передача та засвоєння суспільно-історичного досвіду.

4. Планування .

Види мовлення:

-внутрішеє, зовнішнє

-усне, письмове

-монологічне (усна розповідь, доповідь, лекція, промова), діалогічне (розмова, бесіда, спвбесіда, дискусія, диспут).

Модель обміну інформації.

Відправник(формує інформацію)—Ідея(кодує інформацію, обирає канал)—Повідомлення (передає по каналу)—Адресат(декодує)—Чи зрозуміла інформація (24%).

166.Загальна характеристика невербальних засобів спілкування

Серед невербальних засобів спілкування першою слід назва­ти оптико-кінетичну систе­му, що складається з жестів, міміки і пантоміміки, рухів тіла (кінесики). Далі виокремлюють па-ралінгвістичну та екстралінгвістичну системи. Паралінгвістична система — це вокалізації, тобто якості голосу, його діапазон, то­нальність. Екстралінгвістична система — це темп, паузи, різні вкраплення в мову (плач, сміх, кашель тощо). Традиційно вважалось, що ці види засобів є навколомовними прийомами, які доповнюють семантичне значущу інформацію. Зауважимо, що різні спеціалісти в термін "паралінгвістична та екстралінгвістична комунікація" вклада­ють різний зміст.

Серед невербальних засобів особливою є система організації про­стору і часу спілкування — проксеміка. Ідеться про розміщення учасників зустрічі та доцільні, прийняті в різних ситуаціях і культу­рах часові характеристики різних форм спілкування, зокрема моно­логу та діалогу.

Нарешті, специфічною знаковою системою в невербальній комуні­кації є контакт очей, який є сновним засобом візуального спілку­вання.

Невербаїьна комунікація нерідко слугує як для підсилення, так і для ослаблення семантичною значення слів. (Можна сказати: "Я про­шу тебе йти у своїх справах" так, що голос і благальний вираз очей говоритимуть протилежне.) Ці дані перебувають у руслі так званого лінгвоцентризму, що передбачає вивчення будь-яких видів комуні­кації на зразок людського мовлення.

167.Структура невербальних засобів спілкувааня

Емоційні стосунки, які супроводжують мовне висловлювання, утворюють особливий невербальний аспект обміну інформацією, особливу невербальну комунікацію. Засобами невербальної комунікації є жести, міміка, інтонації, паузи, поза, сміх, сльози і інші засоби, які утворюють знакову систему, яка доповнює та посилює, а іноді і замінює засоби вербаліки - слова.

Засоби невербаліки як своєрідна мова почуттів являються таким же продуктом суспільного розвитку, як і мова слів, і можуть не співпадати в різних національних культурах. В різних вікових групах для здійснення невербальної комунікації вибираються різні засоби (діти- плач). Суттєве важливе значення для посилення дії вербальної комунікації має просторове розміщення співрозмовників. За рахунок невербальних засобів С відбувається 40-80% повідомлень, 55% повідомлень сприймаються через позу, вираз обличчя, а 38% через інтонацію та модуляцію голосу.

Відповідність використовуваних засобів невербальної комунікації меті та змісту мовної передачі інформації являється одним з елементів культури С. Ця відповідність особливо важлива для педагога, для якого засоби як вербаліки, так і невербаліки є інструментом його професійної діяльності.

Класифікація невербальних засобів комунікації:

1) Кінесика( оптико-кінетична і тактико-кінетична система) - міміка, жести, пантоміміка, рухи тіла, дотик, тиск, поцілунок.

2) Акустична система = паралінгвістична система (вокалізація, діапазон, тональність, інтонація) + екстралінгвістична система (темп, паузи, сміх, плач,. кашель).

3) Проксеміка - система організації простору та часу С. Виділяють 4 територіальні зони С: інтимна (15-46 см), особистісна (46-120 см), соціальна (120-360 см), громадська (понад 360 см).