237. Види і форми самостійної праці. Аудиторна і позааудиторна самостійна робота.

Самостійна робота – це специфічна форма навчання, спрямована на формування самостійності та на розвиток знань, умінь і особливо навичок студента.

Мета викладача – дати настанову та визначити напрямки самост діяльності. Вчити так, щоб навчити діяти.

Індивідуальний практиктум – це самостійна аудиторна та позааудиторна робота по завданню викладача. Практикум – це своєрідні вправи, які спрямовані на відпрацювання різних навичок, закріплення практичних знань та умінь.

Аудиторні індивідуальні практикуми:

1. Програмовані: учні отримують опис ситуації і перелік готових альтернативних рішень, кожне з яких, якщо буде реалізоване, може призвести до різного результату.

2. Дослідницькі: перед учнями ставиться завдання вивчити ситуацію, а потім розробити анкети для дослідження точки зору колективу по даній проблемі.

3. Пошукові: учню дається опис ситуації і два альтернативних варіанти її вирішення, йому потрібно вивчити кожний варіант і виділити переваги і недоліки

4. Творчі: учню ставиться завдання описати яку-небуть конкретну ситуацію яка сталась в колективі, вона може бути як негативною так і позитивною. Студент повинен визначити причину її і дати прогноз наслідкам

5. Прогностичні: учень отримує завдання розробити “ідеальну модель майбутнього”. Це повинна бути не фантазія, а відносно реальні картини майбутнього

6. Аналітичні: учню пропонується протягом учбового часу виконати письмову роботу критичного змісту(что мешает мне не опаздывать).

Позааудиторні індивідуальні практикуми:

1. виконання письмових робіт за завданням викладача(реферування літ-ри по певній темі, опис результатів спостереженн, розробка проекту тощо)

2. цільове спостереження з послідуючим описом та аналізом

3. учбово-практична робота(виконання ролі консультанта в групі, складання планів та графіків яких небуть заходів, виготовлення моделей, плакатів, схем, посібників,оцінка комунік здібностей колективу в критичних ситуаціях).

Самост підготовка до практичного поділяється на самост опрац-ня лекц матер-лу та самост робота з допомогою додаткової літ-ри.

Форми самост роботи:

1. Підготовка рефератів та доповідей на семінар

2. Вивчення та тезисне конспектування монографій чи іншої обов’язкової літ-ри.

3. Програмоване навчання

4. Виконання курсових робіт, дипломів

5. Виконання студентами наукових робіт

6. Розв’язування

7. Тренінги.

Щоб легше було опрацьовувати матеріал самостійно, до теми треба додавати перелік відповідної літератури. Практичне заняття передбачає опрацювання частини матеріалу набутого в процесі самост роботи(роботи, передчаченої програмою). Нове в самост роб – використання INTERNET.

Активізація форм самост роботи:

1. робота з матеріалом підручника з послідуючим аналізом тексту

2. реферування проблемних ситуацій

3. самоперевірка з програмного контролю

4. аналіз виробничих ситуацій

складання та розв’язання кросвордів.

238. Мета, зміст та типи завдань з самостійної роботи для різних вікових груп. Самостійна робота – це різновид пізнавальної діяльності, форма організації навчання направлена на:

1) набуття та закріплення знань та вмінь; 2) формування самостійної особистості; 3) виховання потреби до поповнення та оновлення своїх знань. Самостійна робота – це форма організації індивідуального вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Метою СР є сприяння у формуванні самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої людини, суть якої полягає у вміннях систематизувати, планувати, контролювати і регулювати свою діяльність без допомоги і контролю з боку викладача.

Завданням СР можуть бути засвоєння певних знань, умінь, навичок, закріплення і систематизація набутих знань, застосування отриманих знань для розв’язання практичних завдань та виконання творчих робіт, виявлення прогалин у системі знань з предмета.

Форми самостійної навчальної роботи: 1) підготовка рефератів та доповідей на семінар, 2) вивчення та тезисне конспектування монографій чи іншої обов'язкової літ-ри, 3) розв'язання задач та прикладів, 4) тренінги, 5) Програмоване навчання, 6) виконання курсових та дипломних робіт, 7) виконання студентських наукових робіт і т.д.

239. Методи та форми оцінювання самостійної роботи при вивченні економіки. Самостійна робота – це форма організації індивідуального вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Метою СР є сприяння у формуванні самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої людини, суть якої полягає у вміннях систематизувати, планувати, контролювати і регулювати свою діяльність без допомоги і контролю з боку викладача. Завданням СР можуть бути засвоєння певних знань, умінь, навичок, закріплення і систематизація набутих знань, застосування отриманих знань для розв’язання практичних завдань та виконання творчих робіт, виявлення прогалин у системі знань з предмета. Замість малопродуктивного опитування або стандартизованих контрольних робіт – широкий комплекс творчих завдань(доповідь, проект, огляд)

Рецензія включає: 1) актуальність теми і задачі роботи. 2) на скільки зміст роботи відповідає задачам, які поставлені в плані роботи, 3) рівень науковості, мета роботи, 4) структура роботи (співвідношення розділів), 5) аналіз розкриття кожного питання плану, 6) як підібраний фактичний мат-л, чи достатньо його в роботі, 7) мова та стиль роботи, 8)чи достатній перелік літератури, якою користувався автор роботи.

240. Основні види засобів наочності при викладанні економічних дисциплін. Одним з принципів навчання є принцип наочності. Ефективність засвоєння матеріалу збільшується якщо ми його і слухаємо (чуємо) і бачимо (20% інформації, якщо тільки чуємо; 30% якщо тільки побачили; 50% якщо чуємо і бачимо).

Наочність – це принцип навчання, який оснований на демонстрації конкретних предметів, явищ, процесів або їх образних відображень.

Види засобів наочності: Натуральні або природні (рослинні, мінерали, хімічні реакції); Художньо-образотворчі (малюнки, картини, діафільми); Символічні (схеми, графіки, таблиці, діаграми).

Наочні засоби: Підтвердженням; Доказом; Конкретизацією словесних повідомлень.

Функції наочності (в залежності від дидактичних цілей): 1) джерело нових знань – уявлення про об’єкти, явища, події; 2) ілюстрація, яка є опорою теоретичних положень; 3) засіб розвитку мислення, який розвиває увагу, спостережливість, уяву, абстрактне мислення; 4) засіб для самостійної пізнавальної діяльності; 5) засіб повторення, узагальнення, систематизації; 6) засіб інструктажу; 7) засіб контролю.

Види наочних посібників, які використовуються при вивченні економічних наук:

Схеми: моделі, центричні, порівняння, структурно-логічні

Таблиці: словесні, умовно-цифрові,

Діаграми: секторно-кругові, квадратні, гістограми

Графіки

Математичні моделі

Роздатковий матеріал: плани занять, тексти, визначення, цитати, ілюстрації.

Специфіка економічних знань та їх вплив на вибір наочних засобів

Особливості ЕЗ Абстрактний характер фундаментальних ек. категорій, законів. Логічний зв’язок, взаємозалежність ек. категорій і понять (від простого до складного). Кількісна хар-тика конкретних ек. явищ в динамиці. Насиченість специфічними термінами. Наявність формул, розрахунків. Формування ек. мислення. Інтегрованість ек. знань.

      

Наочні засоби Умовно-схематичні, наочні посібники Структурно-логічні схеми. Діаграми, таблиці. Схеми-моделі понять. Графіки, таблиці, діаграми. Ілюстрації, карикатури, малюнки. 7. Між предметні структурно-логічні схеми.

Як розробити наочні посібники:

1) створити ситуації, які вимагають певних знань в формі схематичних зображень; 2) встановити взаємозв’язок між явищами та процесами, які вивчаються (в схемі чи таблиці). Він може мати вигляд: – причини і наслідки; – порівняння; – розділ загального на складові частини; – виділення основного та другорядного.