118. Психологічні особливості студентів та їх врахування в навчальній діяльності.

Учбова діяльність складається з визначених дій, що залежать від того, яку функцію виконує людина, що навчається в педагогічній ситуації. Це можуть бути наступні функції: пасивне сприйняття і освоєння інформації, що підноситься ззовні; активний, самостійний пошук інформації; організований ззовні направлений пошук і виконання інформації.

У першому разі студента розглядають як об'єкт формуючих впливів педагога. Тоді в основі навчання лежить викладання йому готової інформації, готових знань і умінь на основі методів повідомлення, показ і вимоги до певних вимог студента.

У другому випадку студент розглядається як суб'єкт, що формується під впливом власних інтересів і цілей.

У третьому випадку педагог організує зовнішні джерела поведінки так, що вони формують необхідні інтереси студента, а вже на основі цих інтересів студент здійснює активний відбір і використання необхідної інформації.

118. Андрагогіка як галузь педагогічної науки та її принципи.

Андрогогіка від грец слів чоловік і виховання – розділ педагогіки, що вивчає стимулювання та спрямування процесів виховання дорослих людей.

Вих дор людей від виховання дітей, юнаків, підлітків відрізняється тим, що базується на різному минулому досвіді (у дорослих він щначно більший) і на різному темпі протікання психічних реакцій (дорослі гірше запам”ятовують новий матеріал, нижча розумова реакція, наявність ситуативного мислення за аналогією, усталені стереотипи та установки мислення та поведінки).

Дорослі більше довіряють фактам, ніж сприймають на віру і краще колнтролюють свої емоції.

Отже, в основу виховання дорослих можна покласти принципи:

1. перевага фактичн матеріалу над емоц інфор-єю

2. ситуативна, а не абстрактна доказовість(на життєвих принципах)

3. опора на минулий досвід дорослого і загальнолюдські принципи

4. індивідуальний підхід в залежності від інтнлнкту і оточення, в якому форм-ся дорослий.

118. Основні напрямки підвищення ефективності навчання.

Під поняттям ефективності навчання розуміють знання та навички, що придбає учень в процесі навчання та можливість використання цих знань та навичок на практиці. В наш час чітко видно зв’язок між ринком праці та освітою. Адже досить пригадати, що після придбання незалежності України найпрестижнішими та найпопулярнішими професіями стали професії економіста, менеджера, фахівця з реклами тощо. І вмить, наче гриби після дощу, стали з’являтися інститути, коледжі, курси, що закликали учнів до вступу і пропонували їм ці спеціальності, адже на ринку праці невистачало саме таких фахівців. Але ефективність навчання залежить не тільки від учбового закладу, кваліфікації та досвіду викладачів, наявності методичного та учбового матеріалу, але і від індивідуального типу учня та метода навчання. Можна зробити деякі пояснення:

Пояснювально-ілюстративний метод навчання здійснюється як лекція, демонстрація дослідів, операцій, екскурсій. Діяльність учня направлена на отримання інформації та пізнання. В результаті формується “знання-знайомство”. Репродуктивний метод полягає в тому, що викладач складає задачі для учнів на відтворювання ними способів дій, рішень задачі, так щоб учень сам відтворював учбовий матеріал, відповідаючи на поставлені задачі та питання. В решті формується “знання-копія”.

Ці методи відносять до традиційних методів навчання, котрі зводяться до передачі вже існуючих та готових знань учням. Також є методи проблемного навчання, що широко використовуються за кордоном. Ці методи більш ефективно готують учнів до тих форм роботи, що можуть зустрітися в професійній діяльності (вміння знаходити необхідну інформацію для виробничих рішень, вміння знаходити самостійне творче рішення).

Отже, можна зробити висновок, що при традиційному навчанні спостерігається розрив між тими вимогами, що висуваються людині в процесі навчання та тими, що вимагає реальна професійна діяльність.

131. Освітня політика. Політика реформ освіти в Україні: стан і перспективи.

Бурхливо відбувається реформування змісту освіти з часу набуття Укр. статусу незалежної держави.

• З початку 90-х і до 1994 р. було визначено першорядним завданням реформування освіти з її деполітизацією та набуттям національного характеру, закладались основи неперервної освіти. 3 листопада 1993 р. Президентом Укр. була підписана національна програма «Освіта», яка і визначила національну спрямованість освіти, навчання і виховання та виступила найважливішим принципом реформування загальноосвітньої, професійної та вищої школи. Однак цілісного реформування не відбулося.

• Новий етап - 1996-99 р., коли після ухвалення Закону У. «Про освіту» (1996) розпочалася робота над державними стандартами загальноосвітньої підготовки учнів. У 1996 р. для забезпечення еквівалентності сер. освіти в різних типах навчальних закладів через поетапне введення державних стандартів освітніх галузей, Колегія МО прийняла Концепцію державного стандарту (куди входило 8 освітніх галузей). Зміст галузей повинен мати українознавчу основу, враховувати прогресивний вітчизняний та світовий досвід.

• У зв’язку з підготовкою і ухваленням Закону про загальну середню освіту (1998-99) відбулося принципово нове осмислення усіх складових загальної середньої освіти, як соціальної інституції, як цілісної системи. Згідно Закону, з 2001р., має здійснюватись поступовий перехід до 12-річного терміну навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (І ступінь - 4 року; ІІ - 5 років і ІІІ - 3 роки). Також Закон регламентує наповнюваність новостворених класів та тривалість уроків в усіх класах з 1вересня 1999р.

Вища освіта - Укр. в 97р. підписала Ліссабонську конвенцію про взаємовизнання кваліфікації в галузі вищої освіти, отже Укр. увійшла до європейського освітянського простору. Впровадженню багатоступеневої системи освіти сприяють зміни в мережі ВУЗів в 99р. Понад 100 навчальних закладів 1-2-го рівня акредитації ввійшли до складу ВУЗів 3-4-го рівнів. Це дало змогу створити інтегровані навчальні плани і програми, залучити професуру до викладацького процесу на нижчих рівнях освіти, зміцнити матеріальну базу навчального процесу. Перспективним є розширення можливості державних ВУЗів готувати фахівців на платній основі, причому набір на контрактній основі здійснюється в межах ліцензованих обсягів після зарахування на місця державного замовлення. Перспективною формою платного навчання є екстернат - дозволяє обдарованим студентам самостійно опанувати програму навчання, здобути освіту за коротший термін.

Перспективні напрямки розвитку освіти України: радикальна гуманітаризація освіти; демократизація освітянського процесу; створення єдиної комплексної системи освіти; інтеграція в євро- і світовий освітянській простори.